16.10.2023 Єдиний унікальний номер 205/8749/22
Справа №205/8749/22
2/205/124/23
РІШЕННЯ
іменем України
16 жовтня 2023 року
Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Заславської В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу №205/8749/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління-служба у справах дітей Новокодацької адміністрації Дніпровської міської ради про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини -
ВСТАНОВИВ:
19.12.2022 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління служба у справах дітей Новокодацької адміністрації Дніпропетровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір'ю та стягнення аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між сторонами припинено, після чого між ними виник спір щодо місця проживання дитини та її утримання. Дитина проживає з матір'ю, батько з дитиною не спілкується, вихованням та навчанням не займається, матеріально не утримує. Однак, погрожував позивачу, що забере доньку, та вже декілька разів намагався силоміць її забрати. Емоційно дитина близька з матір'ю, батька боїться, він є для неї чужою людиною. Також відповідач добровільно надавати матеріальну допомогу дитині відмовляється, хоча отримує високий дохід, але працює неофіційно. У відповідача немає інших утриманців, є нерухоме майно, він працездатний, а позивач не може самотужки забезпечити дитину, оскільки має, хоча стабільний, але невисокий дохід.
На підставі викладеного просить визначити місце проживання дитини з матір'ю та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 7 500 грн., що підлягає індексації відповідно до закону.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2022 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження.
21.03.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому визнав позов частково в частині стягнення аліментів в розмірі частини його доходів, виклав свої заперечення щодо суми аліментів та просив провадження в частині вимог про визначення місця проживання дитини закрити. У відзиві зазначено, що шлюб між сторонами розірвано рішенням суду від 10.01.2023 року. Заперечення щодо розміру аліментів обґрунтовано тим, що відповідач підприємницькою діяльністю не займався, з травня 2019 по лютий 2022 року мав офіційну роботу, але у зв'язку з оголошенням воєнного стану був звільнений. Не дивлячись на відсутність стабільного заробітку, відповідач намагався допомагати сім'ї: надавав ОСОБА_1 грошові кошти, привозив продукти харчування (овочі, консервацію) від своєї матері, яка мешкає в селі. Також відповідачем у лютому 2023 року здійснено переказ коштів позивачу в розмірі 7500 грн. на утримання дитини з розрахунку на три місяці. Просить врахувати зазначені оплати при ухваленні рішення. З 06.03.2023 року відповідач офіційно працевлаштований. Окрім того, зазначив, що створив нову сім'ю, у якій є діти, також на утриманні перебуває матір. При цьому відповідач зазначає, що не намагався розлучати доньку з матір'ю, оскільки вважав, що дитині краще проживати з матір'ю поряд зі школою, де навчається ОСОБА_4 . До грудня 2022 року відповідач проживав разом з донькою та позивачем, допомагав з виконанням домашніх завдань, для дистанційного навчання залишив дитині свій ноутбук та телефон. Відповідач оплачував батьківські фонди школи та класу. Після того, як відповідач покинув сім'ю, він відвідував дитину два рази на тиждень, постійно спілкується з нею по телефону. Оскільки спору між сторонами щодо місця проживання дитини немає, просить в задоволенні позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини відмовити, а також провадження в цій частині закрити.
21.04.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідач добровільно не надає допомогу на утримання дитини, оплатив одноразово 7 500 грн., вказавши, що вказана сума розрахована на три місяці, тобто по 2 500 грн. на місяць, що є мізерним та не покриває навіть малої частини витрат на утримання дитини. У відповіді на відзив наголошено, що відповідач інших утриманців не має, фактично здійснює підприємницьку діяльність та отримує дохід від виготовлення товарів на замовлення, влаштувався на роботу офіційно з мінімальною заробітною платнею після подання даного позову. При цьому, визначення способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі належить виключно стягувачу, тому стягнення в частці від офіційного доходу не відповідатиме закону. Між сторонами дійсно існує спір щодо визначення місця проживання дитини, оскільки відповідач чинить спроби забрати дитину. Про наявність спору свідчить саме звернення з даним позовом. Те, що відповідач не визнав позов у цій частині, а просить закрити провадження, на думку представника позивача, свідчить саме про наявність спору. На підставі викладеного просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 28.04.2023 року витребувано докази в АТ «КБ «ПриватБанк».
Ухвалою суду, постановленою 01.06.2023 року без виходу суду до нарадчої кімнати, підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позов підтримали, просили задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 заперечували проти визначення місця проживання дитини з матір'ю, просили в цій частині відмовити, щодо стягнення аліментів визнали частково в частині від доходу батька дитини, у іншій частині заперечували, просили відмовити.
Від представника третьої особи: Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради Лійбук Л.М. надійшла заява, у якій просить розглядати справу без її участі.
Суд, заслухавши сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У судовому засіданні встановлено, що 03.08.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб (а.с.17).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася донька ОСОБА_3 (а.с.18).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.01.2023 року шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_2 , звертаючись з позовом про розірвання шлюбу, зазначив у ньому, сторони проживають окремо з лютого 2022 року (а.с. 47-49).
Згідно з довідкою № 6287 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 05.12.2022 року дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю в будинку, що належить сторонам (а.с.24-25) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20). Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов, складеного 22.12.2022 року спеціалістами Управління-служби у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, за вказаною адресою у дитини є окрема кімната, дитина забезпечена сезонним одягом та взуттям, продуктами харчування та предметами особистого вжитку (а.с.45).
ОСОБА_4 навчається в комунальному закладі освіти «Середня загальноосвітня школа №94» Дніпровської міської ради, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 463 (а.с.21), що знаходиться неподалік від місця мешкання дитини. Згідно з характеристикою ОСОБА_4 , наданою школою, дитина забезпечена необхідним освітнім приладдям для навчання, її мати приділяє належну увагу вихованню доньки, цікавиться її успіхами та досягненнями, батьківські збори відвідує, батько навчанням і вихованням дитини не займається і не цікавиться, батьківські збори не відвідує (а.с.22).
Згідно з довідкою вказаного навчального закладу № 291 від 22.12.2022 року ОСОБА_4 протягом жовтня-грудня 2022 року відвідувала шкільного психолога у зв'язку зі зміною психологічного та емоційного стану дитини, пов'язаною із сімейними стосунками (а.с.50).
Позивач працевлаштована (а.с.23), з місця роботи характеризується позитивно (а.с.51), відповідно до медичної документації наркологічних та психіатричних протипоказань для опіки та піклування не виявлено (а.с.53).
Відповідач офіційно працевлаштований з 06.03.2023 року у ФОП ОСОБА_8 (а.с.100), де згідно з наданими доказами має посадовий оклад 6 700 грн.
Згідно з висновком органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради № 3/9-42 від 13.03.2023 року комісія з питань захисту прав дитини при органі опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради вважає за доцільне в інтересах дитини визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю (а.с.70-71). З зазначеного висновку вбачається, що на засіданні батько не заперечував проти визначення місця проживання доньки з матір'ю.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно із ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.
Відповідач заперечував щодо наявності між сторонами спору щодо визначення місця проживання дитини, разом з тим, у письмовій заяві, а також у судовому засіданні просив відмовити в позові в цій частині.
Однак, твердження відповідача про те, що він не заперечував проти проживання дитини з матір'ю, не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року по справі № 686/20582/19.
Таким чином, суд не бере до уваги такі аргументи відповідача та зауважує, що звернення позивача з таким позовом, а також прохання відповідача в цій частині позову відмовити свідчить про наявність спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини.
Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з частинами 2, 8, 9 та 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Дана позиція узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).
Таким чином, батько і мати мають рівнозначні права при визначенні місця проживання дитини. Пріоритет мають лише інтереси самої дитини.
Отже, вирішуючи спір між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них залишається дитина, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, суд повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про дитину, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, виходячи, насамперед, з інтересів дитини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визначення місця проживання малолітньої доньки сторін з матір'ю.
Згідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Враховуючи зазначені положення закону, право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі або в частці від доходу) належить виключно позивачу. Отже, аргументи відповідача щодо стягнення з нього аліментів у частці від його доходу суд не бере до уваги.
Згідно до положень ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позивач зазначила, що відповідач має додатковий заробіток, виробляючи дерев'яні вироби на замовлення, на підтвердження чого надала скриншот сторінки відповідача в соціальній мережі «Instagram», де останній пропонує виготовлення виробів за індивідуальним замовленням, а також чеки на придбання інструменту (циркулярної пили, фрезеру і т.п.) (а.с.26-33). Разом з тим, у судовому засіданні відповідач надав пояснення, відповідно до яких він не здійснює підприємницьку діяльність, а лише допомагає брату. Чеки не свідчать про придбання інструменту саме відповідачем та для отримання додаткового доходу. При цьому, з витребуваної судом виписки по рахунку відповідача в АТ «КБ «ПриватБанк» не вбачається отримання ним за період з квітня 2022 року по квітень 2023 доходу від підприємницької діяльності (а.с.148-149).
Враховуючи, що судом визначено місце проживання дитини з матір'ю, відповідач є працездатним, здоровим, доказів наявності інших утриманців не надав, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього аліментів у розмірі 3 500 грн. щомісяця, що, на думку суду, є достатнім для забезпечення половини основних матеріальних потреб дитини. При цьому, в іншій частині позову суд відмовляє за недоведеністю фінансової можливості відповідача сплачувати аліменти в розмірі 7 500 грн.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання розподілу між сторонами судових витрат.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог,
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати позивача, а саме судовий збір у розмірі 992,40 грн.(а.с.12), а також на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. (за вимогу про стягнення аліментів).
На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. ст. 21, 51, 129 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 155, 160, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 11, 12, 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 247, 265, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління-служба у справах дітей Новокодацької адміністрації Дніпровської міської ради про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір'ю ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягувати щомісяця з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 грн., починаючи з 19 грудня 2022 року і до повноліття дитини.
В задоволенні позову в іншій частині-відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 992.40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь держави судові витрати у розмірі 992.40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Г.Остапенко