Справа № 932/6880/23
Провадження № 2/932/1968/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульський В.І.
за участю секретаря: Дубовик К.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпропетровської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини.
Стислий виклад позиції позивача.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі в якому у них народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З березня 2022 року шлюбні відносини між сторонами припинені. Батько проживає разом з дитиною вже протягом року. Мати дитини проживає окремо. Відповідачка має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки не повідомила, в матеріалах справи наявна заява відповідачки про визнання позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі, надав висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
З огляду на те, що відповідач позов визначає, суд вбачає підстави для ухвалення у підготовчому судовому засіданні рішення, враховуючи ч.4 ст. 200 ЦПК України.
Положенням ч.4 ст.200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього кодексу.
Статтею 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12.06.2009 № 2 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» з'ясовуючи після доповіді про обставини справи, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду, головуючому необхідно уточнити, в якому обсязі та з яких підстав підтримується позов або в якій частині визнається позов, а якщо сторони мають намір укласти мирову угоду, то на яких конкретно умовах.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 22 січня 2011 року Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Дніпропетровська, громадянином України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою міста Дніпропетровська, громадянкою України, актовий запис №10.
Після реєстрації шлюбу прізвище подружжя не змінювалося.
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 батьками якої записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як вбачається з висновку адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, мати дитини ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на засідання комісії не зявилася, подала заяву до управління-служби у справах дітей в якій просила задовольнити прохання батька та визначити місце проживання дитини з ним. Повідомила, що не може завезпечити доступ до свого помешкання, оскільки вже проживає в іншій місцевості і не за місцем реєстрації. Комісією з питань захисту прав дитини було прийнято рішення про надання висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до характеристики на сім'ю дитини надану в.о. директора та класним керівником ОСОБА_3 встановлено, що сім'я проживає за адресою АДРЕСА_2 , до складу якої входять батько- ОСОБА_1 , брат - ОСОБА_4 , бабся - ОСОБА_5 , дідусь - ОСОБА_6 .
Норми права застосовані судом.
Положенням ст.24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Тобто, з аналізу вказаних матеріально правових норм можна дійти висновку, що розірвання шлюбу за рішенням суду можливе у разі звернення одного з подружжя з такою вимогою та з зазначенням об'єктивних причин, які унеможливлюють подальше існування шлюбу.
Відповідно до ч.3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Згідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Аналогічні положення регламентовано ч.3 ст.11 Закону України "Про охорону дитинства".
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Отже, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Частиною 4 ст.19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Згідно зі ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За приписами ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Мотиви та висновки суду.
Оскільки жоден з подружжя не висловив бажання щодо примирення, приймаючи до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком, що власне не заперечувалося і відповідачем.
Вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини разом з батьком, судом враховано висновок органу опіки та піклування, в якому висловлена доцільність визначення місця проживання дитини разом з батьком, його можливість забезпечити належні умови для виховання та проживання малолітньої дитини.
Суд вважає, що на даний час проживання малолітньої дитини з батьком, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.
Разом з тим, необхідно зауважити, що визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні.
Позовні вимоги щодо стягнення аліментів слід задовільнити, визначити розмір аліментів у розмірі 1/4 частини від доходу відповідача щомісяця, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ст.141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536, 80 грн., також позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 24, 105, 112, 157, 161, 180-182, 183, 191 СК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпропетровської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), який був зареєстрований 22 січня 2011 року Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом № 10, - розірвати.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Дніпропетровськ (РНОКПП: НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини від всіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Дніпропетровськ (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.).
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з державного бюджету судовий збір у розмірі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.), відповідно до квитанції № 4317-2106-4092-6778 від 08.03.2023р.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений та проголошений 06 листопада 2023 року.
Суддя: В.І.Цитульський