ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Черкаси
Справа № 706/20/22
Провадження № 22-ц/821/1712/23
категорія 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс»;
відповідач: ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року представник ТОВ «ФК «Прайм Альянс» Бадах С.М. (далі - Товариство) звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 03 лютого 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2007933895 від 03.02.2014 року, у відповідності до якого останній отримав кошти у розмірі 46 565,00 грн. із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18 % річних.
Відповідно до п. 1.4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути Банку суму отриманих коштів та виконати всі інші зобов'язання встановленими договорами не пізніше 03 лютого 2019 року.
13 червня 2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу № 13/06/16 від 13.06.2016 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором № 2007933895 від 03.02.2014 року.
Відповідно до даного договору до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги на загальну суму за кредитним договором від 03.02.2014 року у розмірі 67 270,08 грн.
В подальшому, 29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу № 29/01/19-2 від 29.01.2019 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора до відповідача за Кредитним договором № 2007933895 від 03.02.2014 року.
Тож, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» скористалось своїм правом та направило до ОСОБА_1 вимоги про погашення кредитної заборгованості від 18.02.2019 року на підставі ст.ст. 530, 512, 516 ЦК України, відповідно до якої ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність погасити заборгованість протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше ніж до 18.03.2019 року або зв'язатися з Новим кредитором для узгодження вигідних умов подальшої сплати заборгованості.
Однак, так як зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів за Кредитним договором ОСОБА_1 було не виконано ні Первісному кредитору, а ні Новому утворилася заборгованість у сумі 67 270,08 грн.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором № 2007933895 від 03.02.2014 року утворилась заборгованість, що становить 51 380,28 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у межах 3-х річного терміну з 03.03.2016 року по 03.02.2019 року у розмірі 45 570,54 (основна сума кредиту (тіло) - 32 704,47 грн. та проценти за користування кредитом - 9866,07 грн.), а також урахування 3% річних та індексу інфляції у відповідності до ст. 625 ЦК України за період з 29.01.2019 року по 16.12.2021 року у розмірі 8809,74 грн.
В зв'язку з вищевикладеним позивач просив суду задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 51 380,28 грн., судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2023 року у задоволені позовних вимог ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, отримання ним кредитних коштів та користування ними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У вересні 2023 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» подало до апеляційного суду скаргу, в якій просило скасувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 17.08.2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 , а саме стягнути з відповідача на користь Товариства часткову заборгованість, що становить 51380,28 грн. за Кредитним договором № 2007933895 від 03.02.2014 року, яка складається із заборгованості за кредитом у межах 3-х річного терміну з 03.03.2016 року по 03.02.2019 року у розмірі 45 570,54 (основна сума кредиту (тіло) - 32 704,47 грн. та проценти за користування кредитом - 9866,07 грн.), а також урахування 3% річних та індексу інфляції у відповідності до ст. 625 ЦК України за період з 29.01.2019 року по 16.12.2021 року у розмірі 8809,74 грн.
Вирішити питання про судові витрати.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що Товариство не погоджується із вказаним рішенням, вважає його таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин та без детального дослідження доказів.
Вказує, що судом першої інстанції було суб'єктивно та не в повній мірі досліджено надані позивачем докази, в результаті чого позбавило ТОВ «ФК «Прайм Альянс» можливості захистити свої права та законні інтереси.
Товариство зазначає, що ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яке надіслано через електронний суд до суду та відповідачу, було долучено розрахунок заборгованості, виданий ПАТ «ОТП Банк» 13.06.2016 року та виписка по особовим рахункам з 04.02.2014 року по 13.06.2016 року і про рух коштів по рахунку з 04.02.2014 року по 13.06.2016 року, з яких вбачається складові заборгованості, платіжний період, протягом якого боржник повинен виконувати свої зобов'язання та дату погашення. Окрім того, розрахунок та виписка містить відомості з приводу дат платежів, здійснених боржником.
Апелянт звертає увагу на те, що в даному розрахунку заборгованості та виписці про рух коштів по рахунку міститься також дані стосовно періоду погашення боржником зобов'язання, а саме в період з 03.03.2014 року по 13.10.2014 року ОСОБА_1 здійснював регулярні щомісячні платежі та окремо відповідач здійснив платіж 28.01.2016 року.
Також Товариство наголошує, що надані докази є актуальні, оскільки ОСОБА_1 не погашав заборгованості за кредитним договором на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ні ТОВ «ФК «Прайм Альянс».
Однак, суд першої інстанції не прийняв до розгляду вказані докази, не брав їх до уваги, так як вказав суд в мотивувальній частині рішення, докази подані до суду в копії, які належним чином не засвідчені, що є порушенням ч. 2 ст. 95 ЦПК України; позивачем вказані доказі подані до суду 13.03.2023 року, тоді як мали бути подані із поданням позовної заяви 29.12.2021 року; позивачем не обґрунтовано неможливість подання доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.
Проте, апелянт не погоджується з такими висновками суду, оскільки дані докази, як вже зазначалось, були надіслані через електронний суд. Дані докази були підписані електронно цифровим підписом та направлено до суду та окремо копії документів направлено відповідачу.
Вказані докази були відсутні у позивача і лише під час розгляду справи виникла необхідність підтвердження непогашення заборгованості боржником перед ПАТ «ОТП Банк», до моменту відступлення права вимоги, а саме до 13.06.2016 року, виходячи з цього ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернувся із запитом до ПАТ «ОТП Банк» з метою отримання розрахунку станом на 13.06.2016 року, крім того, до позовної заяви додавався витяг з реєстру боржників, який і підтверджував факт порушення боржником умов кредитного договору.
В зв'язку з вищевикладеним Товариство просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.02.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2007933895, у відповідності до якого останній отримав кошти у розмірі 46 565,00 грн. із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18 % річних (а.с. 5).
Відповідно до п. 1.4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути Банку суму отриманих коштів та виконати всі інші зобов'язання встановленими договорами не пізніше 03 лютого 2019 року.
Сторони погодили, що сума отриманого кредиту погашається щомісяця, у визначені дати внесення платежів та в розмірі, зазначених в графіку платежів (п. 1.4.2 Кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.4.3. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця одночасно з погашенням суми отриманого кредиту, виходячи з розміру процентної ставки, визначеної пунктом 1.1. даного Договору. Розмір щомісячних процентів, належний до сплати, зазначений у графіку платежів.
Графік платежів, що містить підпис позичальника, є додатком № 1 й невід'ємною частиною Кредитного договору та розраховується з урахуванням розміру та строку кредиту, процентної ставки за користування кредитом, розміру щомісячної комісії та пільгового періоду. Розмір щомісячних платежів зазначається у графіку платежів та визначається за формулою ануїтетних платежів (п. 1.4.6 Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повністю повернути Банку суму отриманого Кредиту та виконати всі інші зобов'язання встановлені Кредитним договором не пізніше 03 лютого 2019 року.
За порушення Позичальником строків або суми сплати щомісячного платежу, з дня, наступного за датою платежу, визначеною Графіком платежів, Позичальник сплачує штраф за кожен факт порушення: 25 грн. (п. 1.5.1. Кредитного договору).
13 червня 2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу №13/06/16, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право Нового кредитора до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 2007933895 від 03 лютого 2014 року.
29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу №29/01/19-2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 2007933895 від 03 лютого 2014 року, загальний розмір заборгованості за яким складає 67270,08 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту) 42472,77 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 24797,31 гривень.
Таким чином, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право належного кредитора до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 2007933895 від 03 лютого 2014 року.
18 лютого 2019 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» направило ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлення про відступлення прав вимог та вимогу про погашення кредитної заборгованості, відповідно до якої відповідачу було повідомлено про заміну кредитора та необхідність погасити заборгованість, яка станом на 18.02.2019 року складає 67270,08 гривень, протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше ніж до 18.03.2019 року або зв'язатися для узгодження вигідних умов подальшої сплати заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позову Товариству, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» всупереч ст. 80 ЦПК України, не надало суду жодного належного доказу на підтвердження користування відповідачем кредитними коштами та розрахунку суми заборгованості відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
В силу ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань по поверненню кредитних коштів за кредитним договором №2007933895 від 03.02.2014 року, відповідно до Графіку платежів, за останнім в межах 3-х річного терміну з 03.03.2016 року по 03.02.2019 року утворилась заборгованість, що складає 51380,28 гривень, з яких: основна сума кредиту (тіло) - 32704,47 гривень; проценти за користування кредитом 9866,07 гривень.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього, в силу закону, виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (частини 2 статті 625 ЦК України).
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
З розрахунку заборгованості вбачається, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором, у відповідності до ст. 625 ЦК України, за період з лютий 2019 року по грудень 2021 року з урахуванням індексу інфляції - 5981,74 гривень, та 3% річних - 2828,00 гривень, складає 8809,74 гривень.
Враховуючи вищевказане, стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є додатковою вимогою від укладеного між сторонами основного зобов'язання, тому суд погоджується із розрахунком інфляційних втрат і 3 % річних.
Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору (пункт 1.4.1. Договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням заборгованості відповідно до графіку, що є додатком до Договору (пункт 1.4. 2. Договору).
Поряд з установленням строку дії Договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі Договору.
Таким чином, умови, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами і передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення в договорі терміну кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. В такому випадку, термін позовної давності по кожному щомісячному платежу в межах строку кредитування відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України починається після невиконання або неналежного виконання позичальником чергового платежу і обчислюється окремо по кожному простроченого платежу. В такому випадку, позовна давність у три роки встановлюється окремо до кожного невиконання щомісячного платежу. Тому, в разі порушення позичальником зобов'язань за кредитом, позовна давність повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).
Виходячи з викладеного, якщо позичальник впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору (але до закінчення строку кредитного договору), це не дає можливості застосувати судом за його заявою позовну давність. Такі строки можуть застосовуватися щодо кожного окремого платежу, який позичальник не здійснив.
Згідно з постановою Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, за умовами кредитного договору позичальник мав повертати кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у межах визначеного сторонами строку кредитування. Тому після закінчення строку кредитування позичальник мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги кредитором повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
За умовами Договору строк кредитування закінчився не пізніше 03 лютого 2019 року, ця дата співпадає з датою останнього платежу відповідно до графіку. Тому саме до цієї дати відповідач повинен був повернути всю заборгованість за кредитним договором, а у позивача після цієї дати, тобто з 03 березня 2019 року виникло б право для звернення до суду з позовом про стягнення загальної заборгованості за кредитним договором, оскільки саме на цей час позивачу було відомо, що кредитні кошти не повернуті та існує заборгованість.
Проте, внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, а саме недодержання ним графіку погашення як тіла кредиту, так і процентів за користування кредитними коштами, 18 лютого 2019 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» направив позичальникові вимогу в якій зазначив про необхідність дострокового погашення заборгованості за кредитним договором в строк до 18.03.2019 року.
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» Глави71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Колегія суддів зазначає, що звертаючись 29.12.2021 року до суду з даним позовом про часткове погашення заборгованості за кредитним договором, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» не допущено порушення загального строку позовної давності, що застосовується до даних правовідносин.
Отже, як убачається з розрахунку заборгованості в цей період часу, заборгованість становить 42570,54 гривень, з яких: основна сума кредиту (тіло) - 32704,47 гривень; проценти за користування кредитом 9866,07 гривень.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах строку позовної давності за кредитним договором підлягають задоволенню у розмірі 42570,54 грн. та індекс інфляції - 5981,74 гривень, 3% річних - 2828,00 гривень.
Суд зазначеним обставинам належної правової оцінки не надав та помилково прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі через не надання позивачем належних доказів на підтвердження користування відповідачем кредитними коштами та розрахунку суми заборгованості відповідача.
За такого рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 42570,54 грн.
При прийнятті рішення у справі, колегія суддів враховує також те, що розрахунок заборгованості здійснено позивачем згідно ануїтетних платежів, зазначених в Графіку платежів, який є невід'ємною частиною кредитного договору за період, починаючи з 03 квітня 20014 року.
Ст. 40 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачає можливість надання суду доказів у вигляді електронних документів що обробляються платіжною системою, яку обслуговує цей розрахунковий банк, ця клірингова установа. При цьому суди та органи досудового слідства не можуть відмовити у прийнятті як доказу електронного документа та вимагати надання паперового документа.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції була надана позивачем виписка по рахунку відповідача, згідно якої відповідач погашав заборгованість за кредитом протягом часу з моменту його отримання відповідно до графіку, що не спростовано відповідачем. З січня 20216 року ним не здійснювалися дії щодо погашення заборгованості. Відображені в виписці по рахунку також дії щодо видачі кредитних коштів відповідачу.
Відповідно до п.5.6, 5.9 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003р., виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Операції в іноземній валюті в аналітичному обліку ведуться в подвійній оцінці, а саме: в іноземній валюті за номіналом, у гривневому еквіваленті - за офіційним курсом гривні до іноземних валют.
Крім того, згідно Переліку типових документів, затверджених наказом МЮ України №578/5 від 12.04.2012 року, виписка по рахунку має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.
Аналіз зазначених доказів у справі у їх сукупності свідчить про доведеність видачі банком відповідачу коштів за укладеним між сторонами Кредитним договором № 2007933895 від 03.02.2014 року.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідач до січня 2016 року включно здійснював платежі, направлені на погашення заборгованості за кредитом, що також підтверджує отримання ним кредитних коштів за укладеним договором.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що виписки за картковими рахунками ( по кредитному договору) є належним доказом щодо наявності заборгованості за кредитним договором у зазначеному в Графіку платежів розміру за тілом кредиту та процентами за вказаний період.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на спростування розрахунку заборгованості, наведеному позивачем та вимог, які були пред'явлені до відповідача.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс», є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Що стосується витрат на правничу допомогу, колегія судді зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати по справі складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн. За подачу апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3405 грн. Позовні вимоги задоволені судом в повному обсязі. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 5720,00 грн.
Під час розгляду справи позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, орієнтований розмір яких становить 14187,50 грн.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Бадах С.М. на підставі договору про надання правничої допомоги № 11/05 від 11 травня 2021 року, п.3.1 та 3.2 якого зазначено, що вартість послуг за надання правничої допомоги визначається сторонами у додатку №1 до цього договору, а при визначенні розміру послуг враховується обсяг і час роботи, що потрібний адвокату для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосуються доручення, важливість доручення з точки зору інтересів клієнта, особливості та додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення, кваліфікація, професійний досвід адвоката та інше (а.с. 27-28).
Відповідно до додатку №1 до зазначеного договору вартість однієї години роботи адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати. Згідно попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, до нього включені: первинна консультація та ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год.; вивчення нормативно-правової бази, підготовка шляхів вирішення, зустріч з представником ТОВ «ФК «ПРАЙМ АЛЬЯНС» - 3,5год.; підготовка позовної заяви - 4 год., участь у судовому засіданні - 2 год. Вартість однієї години роботи адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1135,00 грн.
Згідно діючого законодавства саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов своє втілення також у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц.
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Бадах С.М. колегією суддів враховується пов'язаність їх з розглядом справи.
Слід зазначити, що п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
В матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача про не співмірність витрат на професійну правничу допомогу, а суд за власною ініціативою позбавлений можливості вирішувати питання щодо співмірності та розумності судових витрат, які не оспорюються ним.
Однак, при вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Бадах С.М. колегією суддів враховується пов'язаність їх з розглядом справи, а також те, що згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. При цьому не підлягають задоволенню взагалі вимоги про стягнення витрат за участь у судовому засіданні 2 год. (1135х2=2270грн), так як справа розглядалася без участі адвоката, який надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Отже розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 11917,50 грн.(14187,50-2270,00=11917,50).
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» - задовольнити.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2023 скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2007933895 від 03.02.2014 року у розмірі 51 380 грн. 28 коп., в тому числі: 32704 грн. 47 коп. - тіло кредиту, 9866 грн. 07 коп. - проценти за користування кредитом, 2828 грн. - 3% річних та 5981 грн. 74 коп. - втрати від інфляції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 5720,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмір 11917,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2023 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді Л.І. Василенко
О.В. Карпенко