ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1762/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/2179/23 Категорія: 351000000 Суходольський О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддГончар Н.І., Новіков О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» Караченцева А.Ю. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 31.08.2023 (повний текст складено 31.08.2023, суддя в суді першої інстанції Суходольський О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
у липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи про те, що в червні 2023 року йому стало відомо із автоматизованої системи виконавчого провадження, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження №63112030 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 18873,74 грн. З інформації з Єдиного реєстру боржників позивачу стало відомо, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису №3873, вчиненого 05.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. 18.06.2023 року ОСОБА_1 на електронну адресу та засобом поштового зв'язку направлено заяву приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. стосовно надання йому постанови про відкриття виконавчого провадження та копії виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження. Крім цього, ним направлено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. заяву із вимогою направити на його адресу копію виконавчого напису №3873 та копії всіх матеріалів, які були підставою для вчинення даного виконавчого напису. Однак ні приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., ні приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. не надали ОСОБА_1 вказані документи, на телефонні дзвінки не відповідають. Позивач зазначає, що жодної заборгованості перед АТ «Банк Форвард» він не має. Вважаючи, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172; без необхідної перевірки та встановлення наявності та безспірності боргу; нотаріус не повідомив ОСОБА_1 про те, що до неї звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, а тому існують підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3873, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 18873,74 грн.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 31.08.2023 позовні вимоги у справі задоволено, оскільки нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, не встановив факту безспірності заборгованості за виконавчим написом, а як встановлено судом заборгованість не є безспірною, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач 02.10.2023 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вказано на те, що у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору від 14.03.2018 №200122007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. 05.09.2020 вчинено виконавчий напис №3873 про стягнення з позивача заборгованість за кредитним договором на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 18873,74 грн. При цьому нотаріусом перевірено подачу АТ «Банк Форвард» на обґрунтування вимог повного пакету документів у відповідності до вимог постанови КМУ від 29.06.1999 №1172. Позивач звертаючись до суду з даним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги не дотриманням принципу безспірності, не надає відповідних доказів на підтвердження своїх тверджень, зокрема, контррозрахунку заборгованості, не надає належних доводів щодо неправильності розміру заборгованості та належні докази іншого розміру його заборгованості перед банком за кредитним договором. Скаржник вказує, що між ПАТ «Банк Форвард» та позивачем було укладено кредитний договір шляхом підписання оферти та паспорту споживчого кредиту. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Також, за виконавчим написом нотаріуса з позивача було стягнуто розмір заборгованості відповідно до умов кредитного договору, підтверджений випискою з рахунку позивача в АТ «Банк Форвард» із зазначенням суми заборгованості, строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, яке було надано приватному нотаріусу.
Скаржник зазначає, що банк надав нотаріусу не лише розрахунок заборгованості за кредитним договором, а і виписки по рахунку, що доводило безспірність вимог банку та оригінал кредитного договору, розрахунок заборгованості, виписки по особовим рахункам, вимогу про усунення порушень. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком та нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, отже вчинив виконавчий напис відповідно до закону і відмовляти у вчиненні такого у нотаріуса не було.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису на суму 18873,74 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 05.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3873, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 18873,74 грн.
Відповідно до указаного виконавчого напису позивач є боржником за кредитним договором №200132007 від 14.03.2018 року, укладеним ним з ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард».
На підставі даного виконавчого напису нотаріуса року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження №63112030 про стягнення з позивача на користь відповідача боргу у загальному розмірі 18873,74 грн.
Згідно заяв від 18.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. з метою отримати копію виконавчого напису та постанову про відкриття виконавчого провадження.
Позивач зазначає, що на його, згадані вище, заяви ні копії виконавчого напису ні копії матеріалів виконавчого провадження не надано, вказані посадові особи на телефонні дзвінки не відповідають. Також позивач вказує, що на час подачі позову до суду жодної заборгованості перед АТ «Банк Форвард» у нього немає. З результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП відсутня навіть сума боргу за яким проводиться стягнення, а на його вимогу надати йому належним чином завірену копію кредитного договору з його підписом, так і не був наданий, що на думку позивача підтверджує відсутність такого договору, невідомий також строк дії кредитного договору оскільки немає самого договору. Крім того, нотаріус не повідомив ОСОБА_1 про те, що до неї звернулися із заявою про вчинення виконавчого напису, відтак боржник не міг заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис, оскільки ним не була перевірена безспірність вимог кредитора.
Правовідносини між сторонами справи, які ґрунтуються на вказаних фактичних обставинах, мають таку правову регламентацію.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»), зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Згідно ст.87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку (наведено у редакції, чинній на момент вчинення спірного виконавчого напису 05.09.2022) для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.
При цьому в п.2 Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» передбачено, що для одержання відповідного виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Далі, ст.50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм законодавства можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Частиною 4 статті 263 ЦПК встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
У постанові від 13.10.2021 у справі №554/6777/17-ц ВС зазначив, що чинне законодавство не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, ураховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що за оспорюваним виконавчим написом позивач є боржником за кредитним договором №200132007 від 14.03.2018, укладеним ним з ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард».
При цьому згідно додатку до заяви про вчинення виконавчого напису, адресованої приватному виконавцю Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., вбачається, що повідомлення боржника про вимогу кредитора відсутнє (а.с.33-34). Вказане спростовує посилання в апеляційній скарзі, що АТ «Банк Форвард» на момент звернення до нотаріуса було надано вимогу про усунення порушень.
Отже висновки суду першої інстанції в даній справі по суті спору, що відповідач повинен повідомити позивача про наявність заборгованості та інформацію про намір вчинити виконавчий напис у разі невиконання боржником даної вимоги, який повинен бути повідомлений не менш ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому засіданні або виставити заперечення кредитору і якщо одна з цих дій виконана, заборгованість не вважається безспірною,- є вірними.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що нотаріус не має обов'язку перевіряти безспірність вимог, а має натомість обов'язок встановити подачу належного пакету документів, а також те, що позивач не надав переконливих доказів, що сума боргу є спірною та відсутня безспірність відносин, з підстав, вказаних вище.
Інших доводів, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, апеляційні скарга не містить.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 31.08.2023 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 31.08.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 08.11.2023.
Суддя-доповідач
Судді