Рівненський апеляційний суд
_______________________________________________________
УХВАЛА
Іменем України
02 листопада 2023 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 20 вересня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.ч.1, 2 ст.315, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28 ч.5 ст.426-1 КК України, у кримінальному провадженні №62023240030000079
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 20 вересня 2023 року задоволено клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Рівному) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_10 , яке погоджене керівником Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_11 .
Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хмельницького, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 18 листопада 2023 року, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник-адвоката ОСОБА_8 просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 і застосувати запобіжний захід - особисте зобов'язання.
На обґрунтування цих вимог зазначила, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, за час проходження служби в системі ТЦК та СП Рівненської області зарекомендував себе з позитивної сторони, у 2020 році брав безпосередню участь у ООС, є учасником бойових дій. Також захисник вважає, що ризики, заявлені стороною обвинувачення, на даний час взагалі не існують.
Окрім того, апелянт вважає необґрунтованою оголошену ОСОБА_7 підозру, оскільки відсутні докази щодо наявності у нього умислу на незаконний збут психотропних речовин, а тому в діях її підзахисного наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, а не ч.2 ст.307 цього Кодексу. Також, на її переконання, інкриміновані ОСОБА_7 дії не охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України, оскільки за змістом підозри підставою конфлікту та інкримінованих дій став не факт невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем ОСОБА_12 своїх службових обов'язків, а факт можливої співпраці солдата ОСОБА_12 з відповідними правоохоронними органами, яка спрямована на викриття ОСОБА_13 та ОСОБА_7 . Тому вважає, що це правопорушення не відноситься до військових злочинів.
Також захисником зауважено, що ОСОБА_7 дотримується процесуальних обов'язків, покладених на нього.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_14 та його захисників-адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які вказали на законність оскаржуваної ухвали та просили відмовити в апеляційних вимогах сторони захисту, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як визначено ч.3 статті 199 КП, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених в ст.184 КПК, повинне містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому, за приписами ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) по справі «Лабіта проти Італії», відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно. Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення».
27 липня 2023 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК, та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28 ч.5 ст.426-1 КК України.
17 серпня 2023 року ОСОБА_7 було повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.315 КК України.
Окрім того, 13 вересня 2023 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
На переконання колегії суддів, зібрані органом досудового розслідування на даний час докази, а саме протоколи допиту свідків, протоколи за результатами поведених негласних слідчих (розшукових) дій, висновки судових експертиз, свідчать про обґрунтованість оголошеної йому підозри.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, що фактично оскаржує сторона захисту в апеляційній скарзі, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. У відповідності до змісту ст.368 КПК, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Також, на переконання колегії суддів, обставини даного кримінального провадження свідчать про те, що ризики, які були підставами для застосування ОСОБА_7 саме найсуворішого виду запобіжного заходу, на даний час не зменшились та продовжують існувати.
Зокрема, в ході апеляційного розгляду не було встановлено наявності у ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків, які б могли гарантувати дотримання ним належної процесуальної поведінки, що, у сукупності з тяжкістю можливого покарання за вчинення інкримінованих йому злочинів та встановленим обставинам кримінального провадження, свідчать про продовження існування ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Також, зважаючи на те, в межах даного кримінального провадження ОСОБА_7 було повідомлено підозру про вчинення ряду кримінальних правопорушень, в тому числі злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин, тому, перебуваючи під дією більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, підозрюваний, використовуючи свій авторитет та зв'язки як серед працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і в інших структурах, може особисто або через інших осіб знищити або сховати речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин цього кримінального провадження, а також чинити незаконний тиск на свідків.
Окрім того, у матеріалах судового провадження міститься протокол допиту свідка ОСОБА_15 , яка є матір'ю потерпілого ОСОБА_12 , яка у своїх показаннях зазначала, що її син після вчинення протиправних дій стосовно нього, почав хвилюватись за свою сім'ю, адже ОСОБА_13 та ОСОБА_7 мають значні зв'язки та можуть йому мститися.
Сукупність вказаних вище обставин дали підстави для рішення про неможливість застосування менш суворого запобіжного заходу як альтернативного, з цим погоджується і апеляційний суд.
Разом з тим, позитивні характеристики ОСОБА_7 , факт його участі в ООС, жодним чином не спростовують встановлених обставин та не можуть нівелювати заявлені стороною обвинувачення ризики.
З огляду на викладене. колегія суддів приходить висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних вимог сторони захисту.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 20 вересня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Ця ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3