ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 р.Справа № 440/8732/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 р. (постановлену суддею Сич С.С.) по справі за заявою ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі по справі № 440/8732/21
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій заявник просив замінити на спадкоємця ОСОБА_1 стягувача ОСОБА_2 у виконавчому листі № 440/8732/21 від 16.11.2021 р. в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 р. на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" від 02.07.2021 р. № 33/37-4/6652 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , станом на 19.11.2019 р., відповідно до вимог ст. СТ. 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 р. заяву задоволено.
Відповідач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Заявник подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, заявник просив розгляд справи проводити за його відсутністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного суду України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_2 є правонаступником прав та обов'язків останнього, то наявні правові підстави для заміни стягувача у виконавчому листі № 440/8732/21, виданому 16.11.2021 р. Полтавським окружним адміністративним судом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною 4 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони. Норми законодавства на стадії виконавчого провадження передбачають можливість заміни сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов'язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2023 р. у справі № 380/3710/21.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 р. у справі № 440/8732/21 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019 р. на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області» від 02.07.2021 р. № 33/37-4/6652 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , станом на 19.11.2019 р., відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»; визнано протиправним та скасовано розпорядження Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.07.2021 р. № 616/02.22-06 про відмову у перерахунку ОСОБА_2 пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області» від 02.07.2021 р. № 33/37-4/6652; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 р. на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" від 02.07.2021 р. № 33/37-4/6652 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , станом на 19.11.2019 р., відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із врахуванням раніше виплачених сум.
16.11.2021 р. Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 440/8732/21 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 р. на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" від 02.07.2021 р. № 33/37-4/6652 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , станом на 19.11.2019 р., відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із врахуванням раніше виплачених сум.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом по смерть Серії НОМЕР_1 від 30.07.2022 р.
Листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.07.2023 р. № 13700 та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 946652 за дорученням № Д946652/54 пенсіонер: ОСОБА_2 , копії яких містяться у матеріалах справи підтверджено, що боржником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 р. на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області» від 02.07.2021 р. № 33/37-4/6652 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , станом на 19.11. 2019 р., сума доплати пенсії за період грудень 2019 року - жовтень 2021 року визначена у розмірі 196567,98 грн.
Доказів виплати померлому ОСОБА_2 заборгованості, що виникла внаслідок перерахунку пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 р. у справі № 440/8732/21 за період грудень 2019 року - жовтень 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.06.2023 р. ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 , з урахуванням 1/2 частки у спадщині, від якої відмовилася дружина спадкодавця ОСОБА_3 , є спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна, зокрема, права вимоги на заборгованість доплати до пенсії у сумі 196567,98 грн., згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 р. у справі № 440/8732/21.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження обґрунтована та підлягає задоволенню, оскільки заявник є спадкоємцем права вимоги ОСОБА_2 на заборгованість доплати до пенсії у сумі 196567,98 грн., згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 р. у справі № 440/8732/21.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 379, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
.
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 р. по справі № 440/8732/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. .
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 06.11.2023 року