ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 р.Справа № 645/3877/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.10.2023 (суддя: Ульяніч І.В., м. Харків, повний текст складено 06.10.23) по справі № 645/3877/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач, ДПП), в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 7393285 від 24.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що спірна постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу правопорушення. Так, зазначає, що позивачу не була вручена постанова, він не був з нею згоден та відмовився від підпису. Вказує, що інспектор поліції не виконав вимоги законодавства щодо роз'яснення прав, згідно зі ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, оскільки позивач не володіє українською мовою, не розумів про що роз'яснює йому інспектор, а перекладу на російську чи дагестанську мову інспектор не забезпечив. Також, вказує на порушення права позивача на отримання правничої допомоги адвоката до розгляду по суті справи про адміністративне правопорушення. Вважає, що належних та достовірних доказів вчинення позивачем правопорушення немає, а якщо все ж таки відповідачем будуть надані до суду відеозаписи проїзду автомобіля позивача через перехрестя, то вони лише підтвердять викладені позивачем обставини проїзду стоп-лінії на зелений миготливий сигнал світлофору та продовження руху, у відповідності до п. 8.11 ПДР України, що спростовує факт порушення позивачем ПДР України.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.10.2023 по справі № 645/3877/23 у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.10.2023 по справі № 645/3877/23 та ухвалити нове рішення у формі постанови, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що головуючий у справі Ульяніч І.В. самоправно, всупереч встановленому ст. 271 КАС України порядку, проголосила скорочене судове рішення (лише вступну та резолютивну його частину). Також, зазначає, що головуючий суддя Ульяніч І.В. ухвалила рішення на 54-й день провадження замість 10, передбачених ст. 286 КАС України.
Вказує, що єдиний відеодоказ, на який міститься посилання в п. 7 оскаржуваної постанови поліцейського, це нагрудна відеокамера поліцейського 475021. Такого технічного пристрою, як відеореєстратор 70МАІ Smart Dash Cam IS (MidriveD06), що встановлений в службовому автомобілі, п. 7 постанови поліцейського не містить. Відтак, за відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на інший технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис про перетин автомобілем перехрестя (невідомий файл відео з невідомого пристрою), такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Стверджує, що питання порушення позивачем правил ПДР України є спірним, і, в будь-якому випадку, останній реально не міг зупинитися у місці, визначеному п. 8.10 ПДР України, а тому проїхав перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофора. Доказів зворотного, при цьому, інспектор поліції позивачу не пред'явив, а відеокамера 475021 факту перетину позивачем перехрестя не фіксувала.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 24 липня 2023 року інспектором роти №3 батальйону №2 УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Каракозовим А.О. щодо ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕАР №7393285 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у розмірі 510 гривень.
Підставою для застосування адміністративного стягнення стало порушення позивачем правил проїзду перехрестя вул. Полтавський шлях та вул. Переможців (м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 173) на заборонений жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, передбачених п. 8.7.3. ґ ПДР України.
Позивач, не погодившись з постановою відповідача про накладення адміністративного стягнення, звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення і надано відповідні докази на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пунктом 2.3 "б" ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 встановлено, що сигнали світлофора мають такі значення: а) зелений дозволяє рух; б) зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора.
в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; г) чорна контурна стрілка (стрілки), нанесена на основний зелений сигнал, інформує водіїв про наявність додаткової секції світлофора і вказує інші дозволені напрямки руху ніж сигнал додаткової секції; ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух; є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу; ж) чорні контурні стрілки на червоному і жовтому сигналах не змінюють значення цих сигналів та інформують про дозволені напрямки руху при зеленому сигналі; з) вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).
Відповідно до п. 8.10 ПДР України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до п.8.11 ПДР України, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП, відповідальність за цією частиною передбачена, зокрема за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника і тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають істотне значення для справи, чи є обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, які наслідки настали внаслідок правопорушення, з'ясувати дані про особу правопорушника. (ст. 280 КУпАП)
Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано відеофіксацію обставин події, що може свідчити про порушення позивачем вимог дорожнього знаку 4.4 ПДР України.
Суд першої інстанції, досліджуючи надані відповідачем відеозаписи, встановив, що ними підтверджується вчинення позивачем вказаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, з чим колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
При цьому, згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегією суддів встановлено, що наявний в матеріалах справи відеозапис з бодікамери, здійснений на технічний пристрій № 475021, зазначений в постанові, не підтверджує факт порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Разом з тим, відеореєстратор, що містить відеозапис вчинення правопорушення позивачем, не зазначений у спірній постанові відповідачем.
Відтак, оскаржувана постанова серії ЕАК № 7393285 від 24.07.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам частини 3 статті 283 КУпАП, адже не містить інформації про фіксацію правопорушення технічним засобом, що нівелює доказове значення наданого відповідачем відеозапису.
Відтак, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог ПДР України, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ЕАК № 7393285 від 24.07.2023 є неправомірною та підлягає скасуванню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як свідчать матеріали справи, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн., а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 805,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.
Оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги позов ОСОБА_1 задоволено, колегія суддів дійшла висновку, що на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1342 грн. за подання позивачем позовної заяви - 536,80 грн. та апеляційної скарги 805,20 грн..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.10.2023 по справі № 645/3877/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 7393285 від 24.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 коп...
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова