ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 р.Справа № 552/4139/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2023 (суддя І інстанції: Самсонова О.А., м. Полтава) по справі № 552/4139/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач, ДПП), в якому просить суд скасувати постанову серії БАД №056031 від 13 липня 2023 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а справу направити на новий розгляд.
В обґрунтування вимог адміністративного позову вказує, що спірна постанова винесена з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню, зважаючи на те, що 27 червня 2023 року поліцейський Цвєтков І.В. задовольнив клопотання позивача про перенесення розгляду справи і, згідно з повідомленням про запрошення до підрозділу поліції, призначив розгляд справи на 20.07.2023 о 08:00 год., проте 13.07.2023, тобто раніше призначеної дати для розгляду справи, поліцейський Цвєтков І.В. виніс спірну постанову без присутності позивача, що є порушенням ст.268 КУпАП.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2023 по справі № 552/4139/23 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2023 по справі № 552/4139/23 повністю та постанову серії БАД №056031 від 13 липня 2023 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП скасувати повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що розгляд справи поліцейським Цвєтком В.І. в іншу, більш ранню дату, ніж 20.07.2023, є таким, що порушує права позивача на особисту участь в розгляді справи. Зазначає, що дорожній знак 4.2 «Рух праворуч» на перехресті площі Павленківської та вул. Зіньківської, який став підставою для винесення постанови, відсутній, про що свідчать долучені документи. Також, вказує, що позивач не керував транспортним засобом, а факт керування позивачем автомобілем не є доведеним, що свідчить про неправомірність спірної постанови.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив суд, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 липня 2023 року поліцейським взводу №1 роти №3 БУПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Цвєтковим І.В. стосовно ОСОБА_1 винесено постанову серії БАД №056031 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн..
Відповідно до вказаної постанови, 27 червня 2023 року об 11 год. 56 хв. у м. Полтаві на перехресті вул. Павленківської та вул. Зіньківської, водій транспортного засобу HYUNDAI ACCENT, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2. «Рух праворуч» та здійснив поворот ліворуч, чим порушив п. 8.4 (г) Правил дорожнього руху України.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі по тексту - ПДР України).
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пунктом 2.3 "б" ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.п. "г" 8.4 Правил дорожнього руху України, дорожні знаки поділяються на групи. Наказові знаки показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження. Дорожній знак 4.2 «Рух праворуч» віднесено до наказових знаків, які дозволяють рух лише у напрямках, указаних стрілками на знакові.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають істотне значення для справи, чи є обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, які наслідки настали внаслідок правопорушення, з'ясувати дані про особу правопорушника. (ст. 280 КУпАП)
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судовим розглядом встановлено, що 27 червня 2023 року поліцейським вручено ОСОБА_1 повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду вчиненого ним адміністративного правопорушення на 30 червня 2023 року о 19 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).
Вказане повідомлення одержано позивачем, що підтверджується його підписом на тексті даного повідомлення.
Також, на вказаному повідомленні позивач виклав клопотання про перенесення розгляду на іншу дату у зв'язку з недостатністю часу для збирання доказів.
30 червня 2023 року ОСОБА_1 не з'явився до підрозділу патрульної поліції для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Вказана обставина не заперечується всіма учасниками справи.
Також, 30 червня 2023 року до УПП в Полтавській області надійшло клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка призначена на 30 червня 2023 року 19:00 год., у зв'язку з необхідністю зібрання доказів (а.с. 28-29).
Клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи фактично було задоволено, оскільки на адресу останнього поліцейським направлено нове повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду справи про адміністративне правопорушення на 13 липня 2023 року о 08:00 год. (а.с. 27).
Вказане повідомлення поліцейським направлено на адресу позивача: АДРЕСА_2 та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується скріншотами електронної пошти відповідача та реєстром вихідної кореспонденції (а.с. 34-35, 36).
Зазначені поштова та електронна адреси були вказані позивачем у клопотанні від 30 червня 2023 року, що надійшло до УПП в Полтавській області 30 червня 2023 року (а.с. 28-29).
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що останній не проживав за вказаною адресою та не користувався зазначеною електронною поштою, а значить не отримував повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення ОСОБА_3 «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій. Обов'язок Комісії «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: (…) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження (…).
Як встановлено судом, ОСОБА_3 знав про те, що на розгляді у Комісії перебуває дисциплінарне провадження щодо нього, однак протягом всього часу не цікавився по стан його перебігу та не подавав будь-яких пояснень та доказів на спростування аргументів, викладених у скаргах керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України та прокурора Кіровоградської області Коваленка А. І.
Отже, доводи ОСОБА_3 про неповідомлення його про дату й час засідання, внаслідок чого він був позбавлений можливості надати письмові пояснення спростовуються наведеними вище мотивами».
Вказану позицію Верховний Суд також підтвердив у постанові від 18 березня 2021 року № 911/3142/19, у якій зазначив, що: «Разом з тим, Верховний Суд відхиляє зазначені аргументи скаржника, оскільки згідно з матеріалами справи № 911/3142/19 рішення суду першої інстанції від 20.05.2020 зі справи направлено на адресу Товариства 18.06.2020 рекомендованою кореспонденцією, проте повернуто до суду першої інстанції з відміткою органу поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду».
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, здійснивши всі необхідні дії для повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач виконав обов'язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v.Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про належне повідомлення відповідачем ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи, а також про правомірний розгляд такої за відсутності позивача, який не звернувся до відповідача з клопотанням про відкладення 13 липня 2023 року розгляду справи.
Слід зазначити, що неявка ОСОБА_1 до УПП в Полтавській області 13 липня 2023 року не перешкоджала розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому в цей же день поліцейським взводу №1 роти №2 БУПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Цвєтковим І.В. стосовно ОСОБА_1 винесено постанову серії БАД №056031 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Крім того, судом встановлено, що 27 червня 2023 року поліцейським також було вручено ОСОБА_1 повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду вчиненого ним адміністративного правопорушення на 20 липня 2023 року о 08 год. 00 хв. за адресою: Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, 2В (а.с. 6).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказане повідомлення позивачу було надано у зв'язку з вирішенням питання про притягнення його до адміністративної відповідальності за інше правопорушення.
Разом з тим, та обставина, що для розгляду адміністративної справи за ч. 1 ст. 122 КУпАП позивач викликався до УПП в Полтавській області на 30 червня 2023 року та на 13 липня 2023 року, а не на 20 липня 2023 року, підтверджується долученими до матеріалів доказами в їх сукупності, в тому числі відеозаписами.
На користь вказаного висновку суду свідчить також і те, що в один день - 27 червня 2023 року, позивач отримав два запрошення до УПП - на 20 липня та на 30 червня 2023 року. І одразу ж, отримавши 27 червня 2023 року запрошення до УПП, на тексті запрошення на 30 червня 2023 року (а не на 20 липня 2023 року) просив перенести розгляд адміністративної справи на іншу дату. А 30 червня 2023 року знову звернувся до УПП з клопотанням про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Спірна постанова серії БАД №056031 від 13.07.2023 в повній мірі відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано відеофіксацію обставин події, що може свідчити про порушення позивачем вимог дорожнього знаку 4.2 ПДР України.
Колегія суддів, досліджуючи наданий відповідачем відеозапис, встановила, що ним підтверджується вчинення позивачем вказаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.
Доводи позивача про те, що дорожній знак 4.2 «Рух праворуч» на перехресті площі Павленківської та вул. Зіньківської, який став підставою для винесення постанови, відсутній, про що свідчать долучені документи, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, позивач не заперечував факт наявності знаку, проте вказував, що знак неналежно встановлений.
Крім того, наданий позивачем доказ на підтвердження його доводів щодо відсутності дорожнього знаку «Рух праворуч» на перехресті площі Павленківської та вул. Зіньківської колегія суддів оцінює критично, оскільки листом Управління житлово-комунального господарства від 07 липня 2023 року №01-06-02.2-03/1276 повідомлено про відсутність у вказаному Управлінні схеми організації дорожнього руху ділянки вулиць Павленківська-Зіньківська, а не дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч» на вказаному перехресті.
Заперечуючи факт керування автомобілем, позивач не тільки не надав доказів наявності на місці його зупинки іншої особи - водія, але і не повідомив його прізвища, імені та по батькові.
При цьому, з наданого відповідачем відеозапису, на якому зафіксовано автомобіль та позивача безпосередньо після вчинення адміністративного правопорушення, вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу перебував лише позивач. Інші особи, крім ОСОБА_1 , були відсутні.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстави для її скасування та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2023 по справі № 552/4139/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова