ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 127/9332/22
провадження № 61-5746св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Вінницька обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратурина рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року у складі судді Вохмінової О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 березня 2023 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування та прокуратури та стягнення витрат на правничу допомогу.
Позов мотивований тим, що 25 січня 2017 року прокуратурою Вінницької області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017020000000042 щодо вчинення службового підроблення шляхом внесення до актів приймання виконаних будівельних робіт по будівництву дитячого садка в с. Дорошівка Ямпільського району Вінницької області (благоустрій території) від 01 грудня 2016 року № 2 та від 06 грудня 2016 року № 3 неправдивих відомостей про виконання будівельних робіт, які фактично виконані не були, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною другою статті 191 КК України.
13 червня 2018 року прокурором Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень. Вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні та виправдано у зв'язку з недоведеністю вини. Вирок суду першої інстанції згідно з ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року та постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року набрав законної сили. Позивач перебував під слідством і судом з 13 червня 2018 року, як він зазначає, до 20 січня 2021 року, тобто 2 роки 7 місяців і 7 днів або 31 місяць 7 днів.
За вказаний період часу ОСОБА_1 зазнав глибоких моральних страждань, у його житті відбулися негативні зміни. Більше двох років він доводив свою невинуватість у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, терпів постійні хвилювання на допитах, під час слідчих дій, під час судових засідань, що негативно вплинуло на його моральний і психологічний стан. У нього значно погіршився стан здоров'я, він змушений був стаціонарно лікуватися. Завдана моральна шкода також полягає у приниженні честі, гідності і ділової репутації ОСОБА_1 , як керівника Приватного виробничо-будівельного підприємства «Кварц» (далі - ПВБП «Кварц»), завдано непоправної шкоди престижу і діловій репутації цього підприємства, яке займалося виконанням будівельних робіт. Незаконні слідчі дії призвели до зменшення замовлень і доходів позивача від діяльності підприємства.
Крім того, в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій захист прав та інтересів позивача здійснював адвокат ОСОБА_2., якому позивачем були сплачені кошти у розмірі 108 000,00 грн.
Позивач просив:
стягнути на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди 700 000,00 грн та витрати, пов'язані з оплатою наданої йому професійної правничої допомоги під час провадження у кримінальній справі у сумі 108 000,00 грн, що становлять завдану майнову шкоду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 15 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 140 700,00 грн, а також у відшкодування майнової шкоди - 108 000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Судовий збір залишено за рахунок держави.
Судові рішення мотивовані тим, що:
в період з 13 червня 2018 року до 25 березня 2020 року (21 місяць) відносно ОСОБА_1 тривало кримінальне провадження про притягнення його до кримінальної відповідальності за частиною першою статті 366, частиною другої статті 191 КК України. Вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 24 вересня 2019 року, який набрав чинності 25 березня 2020 року, ОСОБА_1 виправдано в зв'язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні злочинів, що свідчить про незаконні дії посадових осіб прокуратури Вінницької області, які ініціювали вказане провадження та оголошували про підозру ОСОБА_1 , а також посадових осіб СВ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, які проводили досудове розслідування даного кримінального провадження;
кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 тривало більше двох років, протягом цього часу проводились слідчі дії, що негативно вплинуло на його життя і здоров'я. Крім того, була порушена ділова репутація ОСОБА_1 , як засновника ПВБП «Кварц», була поширена інформація щодо фігурування приватного підприємства в кримінальному провадженні, порушені нормальні життєві зв'язки, ОСОБА_1 змушений був доводити свою невинуватість, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, що є підставою для відшкодування моральної шкоди;
при вирішенні питання щодо розміру моральної шкоди, суди врахували конкретні обставини даної справи, характер незаконних дій працівників органу прокуратури та досудового слідства, ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача факту безпідставного кримінального переслідування, глибину душевних страждань позивача, тривалість кримінального провадження (21 місяць), вимоги розумності, справедливості, а також співмірності та зробили висновок, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 140 700,00 грн (21?6 700,00 грн = 140 700,00 грн). Складові елементи для цивільно-правової відповідальності у виді шкоди, протиправних діянь осіб, які завдали шкоди, причинного зв'язку між ними знайшли підтвердження у судовому засіданні;
крім того, суди зробили висновок, що позивачу завдана майнова шкода в розмірі сум, сплачених ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги в кримінальному провадженні, що передбачено пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01 грудня 1994 року (далі - Закон № 266/94-ВР). Позивачем були надані належні і допустимі докази про сплату ним адвокату ОСОБА_2 гонорару в загальному розмірі 108 000,00 грн. В зв'язку зі смертю адвоката ОСОБА_2 детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) складений не був, разом з тим, відповідно до оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 153/1254/18 адвокат приймав участь в процесуальних діях протягом всього досудового слідства, а також в судових засіданнях в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, складав процесуальні документи тощо.
Заперечення представника ДКСУ щодо її залучення в якості співвідповідача суд першої інстанції вважав безпідставними, оскільки ДКСУ, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 березня 2023 року в частині задоволених вимог, у задоволенні позову відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, без урахування висновків Верховного Суду, а саме:
в оскаржених рішеннях відсутні посилання на встановлення незаконності дій органів досудового розслідування та прокуратури в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, тому відсутні підстави для висновку суду, що виправдання позивача свідчить про незаконність дій посадових осіб прокуратури. Заступник керівника прокуратури вказує, що факт притягнення до кримінальної відповідальності особи з послідуючою її реабілітацією не дає право на відшкодування моральної шкоди, судові рішення (ухвали) щодо притягнення до відповідальності посадових осіб органу досудового розслідування та (або) прокуратури відсутні, органом досудового розслідування під процесуальним керівництвом прокурора проведені необхідні слідчі (розшукові) дії, незаконність яких не встановлена, запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні не обирався, досудове розслідування тривало 2 місяці 14 днів. Зазначає, що підставою для виправдання ОСОБА_1 стало те, що судом визнано недопустимими доказами протокол огляду місця події від 17 січня 2018 року та висновок судової будівельно-технічної експертизи № 15 від 03 серпня 2017 року, а інші матеріали кримінального провадження, на думку суду, не доводять його винуватість. Разом з тим, правове формулювання, використане у статях 86, 87, 89 КПК України, а саме «недопустимість» доказів, свідчить, що воно не тотожне поняттю «незаконність»;
прийняті судами до уваги докази, не підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди, позивачем не надано доказів існування причинно-наслідкового зв'язку між процесуальними рішеннями і діями органу досудового розслідування чи прокурора та погіршенням стану здоров'я та захворюванням позивача, доказів фізичного чи психічного впливу з боку органів досудового розслідування, прокуратури під час кримінального провадження. Вказує, що позивачем не надано доказів щодо зменшення замовлень і як наслідок, суттєвого зменшення доходів позивача від діяльності підприємства. Напроти, аналіз інформації з даних сайту YouControl відносно ПВБП «Кварц», засновником якого є позивач, прийнятої судом до уваги, актуальної на 12 липня 2022 року, свідчить про зростання прибутків підприємства, а не про їх зменшення. Довідка АТ «Ощадбанк» від 14 червня 2022 року № 29/119 про те, що причиною відмови у кредитуванні ПВБП «Кварц» в липні 2021 року стала перевірка ділової репутації і інформація про фігурування підприємства в кримінальному провадженні, не може розглядатись як достовірний доказ, оскільки викладена у ній інформація не підтверджена конкретними фактами, посиланням на судове рішення тощо. Відсутні підстави для прийняття посилання на приниження честі гідності та ділової репутації у якості заподіяння моральної шкоди, оскільки позивачем не наведено, якими конкретно фактичними діями та ким заподіяно таке приниження, яким чином завдано шкоди престижу та діловій репутації як власнику та керівнику ПВБП «КВАРЦ». Не надані також докази порушення нормальних життєвих зв'язків, обставин та фактів утруднення спілкування і стосунків з працівниками підприємства і оточуючими людьми. Щодо посилання на перебування у стресовому стані слід зазначити, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Зазначає, що презумпція наявності моральної шкоди у цій категорії справ, законодавством не передбачена;
щодо майнової шкоди у вигляді понесених витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, заступник керівника прокуратури зазначає, що факт понесення процесуальних витрат на правову допомогу та їх розмір у вироку суду першої інстанції не встановлений, розмір процесуальних витрат на правову допомогу у кримінальній справі не визначений ні в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2022 року, ні у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року, яким вирок суду першої інстанції залишений без змін. Суди не застосували при визначенні розміру стягнення витрат за надання правової допомоги у кримінальному провадженні критеріїв, визначених процесуальним законодавством та судовою практикою при встановленні розміру витрат на правничу допомогу. Вказує, що витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 108 000,00 грн не відповідають критерію розумності та складності справи.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині задоволення позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що твердження заступника керівника прокуратури, що виправдувальний вирок не є достатньою, беззаперечною та самостійною підставою стягнення моральної та майнової шкоди на підставі Закону № 266/94-ВР не відповідає дійсності та суперечить пункту 1 статті другої вказаного Закону. Крім того, постановлення виправдувального вироку суду за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, є наслідком незаконності прийнятих органом досудового розслідування чи прокурором процесуальних рішень. Вказує, що судами першої та апеляційної інстанції правомірно взято до уваги надані позивачем докази та надано їм належну правову оцінку. Посилання у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки предметом позову у цих справах було відшкодування моральної шкоди на загальних підставах цивільно-правової відповідальності, натомість у вказаній справі предметом позову є відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, тобто підлягають застосуванню спеціальні норми.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/9332/22, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 127/9332/22, у задоволенні клопотання Вінницької обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року відмовлено.
У червні 2023 року матеріали цивільної справи № 127/9332/22 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 червня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 761/7165/17, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, ід 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18, та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 25 січня 2017 року прокуратурою Вінницької області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження № 42017020000000042 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366, частиною другої статті 191 КК України.
13 червня 2018 року прокурором Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області Мидвецьким О. В. оголошено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366 КК України, частиною другою статті 191 КК України.
Вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 24 вересня 2019 року ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за частиною першою статті 366, частиною другою статті 191 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 24 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишений без змін.
Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року касаційну скаргу прокурора Мидвецького О. В. залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.
Таким чином, кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 тривало з 13 червня 2018 року (оголошення підозри) до 25 березня 2020 року (набрання виправдувальним вироком законної сили), всього 21 місяць.
Згідно з виписного епікризу № 1678 КУ «Жмеринська лікарня відновного лікування» ОСОБА_1 перебував на лікуванні в неврологічному відділенні з 06 серпня 2018 року до 17 серпня 2018 року.
06 серпня 2018 року ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою, 01 червня 2022 року відбулось погіршення стану здоров'я, йому було призначене лікування.
Відповідно до інформації з сайту YouControl відносно ПВБП «Кварц», засновником якого є ОСОБА_1 , основною діяльністю є будівництво житлових і нежитлових будівель, а також інформація щодо контрактів, починаючи з 2014 року.
14 червня 2022 року АТ «Ощадбанк» надало довідку № 29/119 про те, що причиною відмови кредитуванні ПВБП «Кварц» в липні 2021 року стала перевірка ділової репутації і інформація про фігурування підприємства в кримінальному провадженні.
В судовому засіданні судом першої інстанції були оглянуті матеріали кримінального провадження № 153/1254/18 та встановлено, що протягом всього досудового слідства, в судах першої, апеляційної, касаційної інстанції інтереси ОСОБА_1 захищав адвокат ОСОБА_2.
Договір № 86/18-к про надання професійної правничої допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2. був укладений 27 червня 2018 року.
За додатком до договору № 1 винагорода за надання професійної правничої допомоги (гонорар) становить 40 000,00 грн. Вказаний гонорар включає надання юридичних послуг, представництво інтересів в судах, національній поліції, органах прокуратури та на стадії досудового слідства та судового розгляду в суді першої інстанції, пов'язаних з кримінальним провадженням № 42017020000000042 від 25 січня 2017 року.
Винагорода за надання професійної правничої допомоги (гонорар) становить 40 000,00 грн. Вказаний гонорар включає надання юридичних послуг, представництво інтересів в судах, національній поліції, органах прокуратури та на стадії судового розгляду в суді апеляційної інстанції, пов'язаних з кримінальним провадженням № 42017020000000042 від 25 січня 2017 року.
За надання професійної правничої допомоги (гонорар) становить 28 000,00 грн. Вказаний гонорар включає надання юридичних послуг, представництво інтересів в судах, національній поліції, органах прокуратури та на стадії судового розгляду в суді касаційної інстанції, пов'язаних з кримінальним провадженням № 42017020000000042 від 25 січня 2017 року.
Відповідно до квитанції № 88 від 27 червня 2018 року ОСОБА_1 було сплачено 40 000,00 грн за договором від 27 червня 2018 року. Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера № 104 від 03 жовтня 2019 року, № 246 від 17 липня 2020 року ОСОБА_1 було сплачено 40 000,00 грн та 28 000,00 грн відповідно.
Позиція Верховного Суду
Щодо відшкодування моральної шкоди
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Завдання майнової шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.
Зобов'язання про відшкодування шкоди, за загальним правилом виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (стаття 1177 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Статтею 13 Закону № 266/94-ВР визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2023 року у справі № 750/5383/22 (провадження № 61-5388св23) зазначено, що:
«суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, виходив із того, що 26 грудня 2015 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12015270170000522, тому з цього часу має обраховуватись строк перебування позивача під слідством та судом, тому такий становить 47 місяців (з 26 грудня 2015 року по 14 листопада 2019 року). Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду з огляду на таке. За приписами пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
На підставі системного аналізу наведених норм прав Верховний Суд дійшов переконання, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 (провадження № 61-11787св22) зазначено, що:
«здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року в справі № 214/6982/13-ц (провадження№ 61-97св18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), на яку посилається прокурор, зазначено, що «межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У справі, що переглядається:
суди встановили, що 13 червня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 191, частиною першою статті 366 КК України;
вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 24 вересня 2019 року, який залишений без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за частиною другою статті 191, частиною першою статті 366 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень;
розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися з урахуванням мінімального розміру заробітної плати станом на час розгляду справи, тобто на 2022 рік (6 700,00 грн);
при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачеві, суди врахували характер незаконних дій працівників органу прокуратури та досудового слідства, ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача факту безпідставного кримінального переслідування, глибину душевних страждань позивача, тривалість кримінального провадження (21 місяць), вимоги розумності, справедливості, а також співмірності, та зробили правильний висновок, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 140 700,00 грн.
Доводи касаційної скарги про недоведеність позивачем моральних страждань колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Щодо позовних вимог про стягнення майнової шкоди у розмірі витрат на правову допомогу адвоката
Пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 335/4358/21 (провадження № 61-7653св22) зазначено, що:
«Порядок застосування цього Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення).
Абзацом 3 пункту 10 Положення встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.
Аналогічні висновки щодо стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц (провадження № 61-32057св18).
При цьому передбачені статтею 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» суми, сплаченої громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 750/958/20 (провадження № 61-12600св21)».
У справі, що переглядається:
суди встановили, що участь адвоката ОСОБА_2. на стадії досудового розслідування та судового розгляду у судах першої, апеляційної, касаційної інстанціях підтверджена матеріалами кримінального провадження № 153/1254/18, а саме:
27 червня 2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2. був укладений договір № 86/18-к про надання професійної правничої допомоги;
відповідно до додатку до договору № 1 винагорода за надання професійної правничої допомоги (гонорар) становить 40 000,00 грн. Вказаний гонорар включає надання юридичних послуг, представництво інтересів в судах, національній поліції, органах прокуратури та на стадії досудового слідства та судового розгляду в суді першої інстанції, пов'язаних з кримінальним провадженням № 42017020000000042 від 25 січня 2017 року;
відповідно до додатку до договору № 2 винагорода за надання професійної правничої допомоги (гонорар) становить 40 000,00 грн. Вказаний гонорар включає надання юридичних послуг, представництво інтересів в судах, національній поліції, органах прокуратури та на стадії судового розгляду в суді апеляційної інстанції, пов'язаних з кримінальним провадженням № 42017020000000042 від 25 січня 2017 року;
відповідно до додатку до договору № 3 винагорода за надання професійної правничої допомоги (гонорар) становить 28 000,00 грн. Вказаний гонорар включає надання юридичних послуг, представництво інтересів в судах, національній поліції, органах прокуратури та на стадії судового розгляду в суді касаційної інстанції, пов'язаних з кримінальним провадженням № 42017020000000042 від 25 січня 2017 року;
відповідно до квитанції № 88 від 27 червня 2018 року ОСОБА_1 було сплачено 40 000,00 грн за договором від 27 червня 2018 року. Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера № 104 від 03 жовтня 2019 року, № 246 від 17 липня 2020 року ОСОБА_1 було сплачено 40 000,00 грн та 28 000,00 грн відповідно.
Отже, сума витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, надану адвокатом ОСОБА_2. позивачу ОСОБА_1 становить 108 000,00 грн, яку суди обґрунтовано стягнули на користь позивача, виходячи із положень статті 3 Закону № 266/94-ВР, яким, серед іншого, передбачено відшкодування сум, сплачених громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Доводи касаційної скарги про не застосування судами при визначенні розміру стягнення витрат за надання правової допомоги у кримінальному провадженні критеріїв, визначених процесуальним законодавством та судовою практикою при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, є необґрунтованими, оскільки зводяться до власного тлумачення заступником керівника прокуратури норм права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2023 року у справі № 750/5383/22 (провадження № 61-5388св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 (провадження № 61-11787св22), не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 березня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування та прокуратури та стягнення витрат на правничу допомогу залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук