Справа №932/7283/23
Провадження №2/932/2083/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«02» листопада 2023 року м.Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Цитульський В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіпро стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту б/н від 11.02.2022.
Стислий виклад позиції позивача.
Відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, підписав заву б/н від 11.02.2022, згідно з якою йому було видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт. Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу початковий кредит, розмір якого в подальшому було змінено. У свою чергу, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за вказаним договором у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 28.05.2023 становить 39405,15 грн. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 39405,15 грн. та сплачену суму судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року у справі відкрито провадження, яке постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи в спрощеному проваджені належним чином, направленням кореспонденції на адресу реєстрації, однак у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Фактичні обставини встановлені судом.
Згідно наданих позивачем виписки з карткового рахунку відповідача та довідки вбачається, що ОСОБА_1 19.09.2022 було відкрито картковий рахунок у АТ КБ «ПриватБанк».
11 лютого 2022 року ОСОБА_1 було заповнено та підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої вона погодилася з тим, що дана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Для користування кредитними коштами відповідачу була видана кредитна картка на яку їй встановлено кредитний ліміт № 4149439023654233 від 19.09.2022 терміном дії до 07/26.
З копії виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що з 19.09.2022 р. надані позивачем грошові кошти відповідач використовував на власні потреби.
Із розрахунку заборгованості та наданої виписки також вбачається, що відповідач частково погашав заборгованість.
Згідно з наданим ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунком, у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 28 травня 2023 року виникла заборгованість за тілом кредиту складає 39405,15 грн., заборгованість за кредитом - 31556,10 грн., заборгованість за простроченими відсотками 7849,05 грн.
Норми права застосовані судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
У свою чергу суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Крім того ч.2 ст.13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки суду.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, у тому числі його розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася з ним.
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
Посилання позивача на те, що факт отримання кредитних коштів на підставі заяви від 11 лютого 2022 року, окрім іншого, підтверджується випискою за договором, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виписка надана за період з 19.09.2022 року по 07.06.2023 року за договором без номеру без зазначення дати його укладання, з вказаної виписки не вбачається отримання відповідачем 11 лютого 2022 року кредитної картки з кредитним лімітом на підставі заяви від 11 лютого 2022 року.
При цьому заява від 11 лютого 2022 року, що містить підпис відповідача, не містить відомостей, що відповідач мав скористатися кредитною послугою та оформити відповідну картку, не містить бажаний кредитний ліміт, а також, не містить інформації, який саме вид картки банком було видано відповідачу відповідно до заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено, як не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період інше).Вказана заява містить лише ідентифікуючі відомості про ОСОБА_1 .
Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 на підставі договору без номеру про старт карткового рахунку 19 вересня 2022 року, та довідка про видачу картки, не містить підпису ОСОБА_1 , не доводить заявлених позовних вимог саме на підставі заяви від 11 лютого 2022 року.
Крім того, старт карткового рахунку відбувся 19.09.2022, тобто вона не видавалася на підставі заяви від 11 лютого 2022 року.
В свою чергу копія паспорта відповідача взагалі посвідчувалася власницею та представником банку 04 жовтня 2018 року.
Паспорт споживчого кредиту, про надання загальної інформації 12.08.2022 року, яка зберігає чинність та є актуальною до 12.08.2042 року, не доводить заявлених позовних вимог та не доводить факту встановлення кредитного ліміту 34 000 грн.
Аналогічний висновок викладено у постанові Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у справі 932/2061/23.
Відтак позивачем не надано належних доказів на підтвердження заборгованості відповідача, що виключає можливість задоволення позову.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню, інших судових витрат не заявлено.
Керуючись ст. 15, 16, 261, 164, 267, 526, 582, 610-612, 651, 653, 1049, 1050, 1054 ЦК України, , ст. ст.4,5,12,76-83, 89,258,259,263-265,268,272,273, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Строк подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 02.11.2023.
Суддя: В.І.Цитульський