Справа № 932/6160/20
Провадження № 2-др/932/29/23
ДОДАТКОВЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А. за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву відповідачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович, про визнання договору довічного утримання недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
17 липня 2023 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська розглянута з винесенням судового рішення цивільна справа № 932/6160/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович, про визнання договору довічного утримання недійсним, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., про визнання договору довічного утримання недійсним, відмовлено.
Після ухвалення вказаного судового рішення, відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката Куценка О.М. під час розгляду зазначеної цивільної справи.
В обґрунтування заяви зазначила, що у провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нота Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О. про визнання договору довічного утримання недійсним. 08 лютого 2022 року відповідачем ОСОБА_1 був поданий відзив на позовну заяву. На виконання вимоги ч. 1 ст. 134 ЦПК України відповідачем ОСОБА_1 у відзив на позовну заяву від 08 лютого 2022 року був поданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складав 53625,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу), виходячи з наступного розрахунку: складання відзиву на позовну заяву складає 3250,00 грн.; складання адвокатських запитів складає 4875,00 грн (3 запити х 1625,00 грн. = 4875,00 грн.); складання клопотань витребування доказів складає 6500,00 грн. (2 клопотання х 3250,00 грн = 6 500,00 грн.); складання заяви про виклик свідків складає 3250,00 грн.; складання заяви про неможливість подання доказів разом з поданням відзиву складає 3250,00 грн.; участь у суді першої інстанції за немайновим спором складає 13000,00 грн.; гонорар адвоката у разі відмови в задоволенні позову складає 19500 грн. (3 мінімальні заробітні плати), що разом складає 53625,00 грн. (3 250,00 грн. + 4875 грн. + 6500,00 грн. + 3250,00 грн. + 3 250,00 грн. + 13 000,00 грн. + 19 500,00 грн. = 53625,00 грн.). Також було зазначено, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги буде поданий відповідачем ОСОБА_1 до закінчення судових дебатів, що передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Таким чином, на виконання вимог ст. 137 ЦПК України ч. 8 ст. 141 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 робить відповідну заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат та надає докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що підлягають сплаті відповідачем ОСОБА_1 на користь адвоката Куценка О.М.
Суд, вважає за доцільне розглянути заяву про стягнення витрат на правничу допомогу без участі сторін.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та заяви, суд дійшов таких висновків.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно із ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).
Учасники справи в судове засідання не з'явились, судом вживались заходи щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, однак з урахуванням положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву, надані до неї докази та матеріали справи, дійшов висновку про задоволення заяви з огляду на таке.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно положень ч. 1-3 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2023 року, прийнятого за результатами розгляду справи № 932/6160/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович, про визнання договору довічного утримання недійсним, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Питання щодо стягнення витрат на правову допомогу судом не вирішувалось.
20 грудня 2021 року відповідачка ОСОБА_1 уклала Договір про надання правової допомоги з адвокатом Куценко О.М.
Відповідно п. 2.3. Договору про надання правової допомоги замовник зобов'язаний оплатити гонорар виконавцю за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги замовнику під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович, про визнання договору довічного утримання недійсниму суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях. Обчислення гонорару здійснюється у фіксованому розмірі за рекомендованими (мінімальними) ставками адвокатського гонорару, затвердженими рішеннями Ради адвокатів (рішення Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021 року тощо). Гонорар виконавця у разі відмови в задоволенні даного позову складає 19500,00 грн. (три мінімальні заробітні плати). Обсяг наданих виконавцем послуг і виконаних робіт із зазначенням їх вартості узгоджується сторонами і зазначається у “Детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем” та підлягає сплаті замовником не пізніше 365 (триста шістдесяти п'яти) днів з дня ухвалення судового рішення кожною із інстанцій. Підстави для зміни розміру гонорару та умови повернення гонорару допускається лише за згодою сторін.
На підтвердження понесених витрат відповідачем надано копію Договору про надання правової допомоги від 20.12.2021, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 20 грудня 2021 року.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
На підставі викладеного та враховуючи, що умови договору адвоката з клієнтом не є обов'язковими для суду, а з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з ціни/ предмету заявленого позову, принципу розумності, справедливості та пропорційності суд вважає, що до стягнення належить 5000 грн. понесених витрат (визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи).
За таких обставин, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву відповідачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович, про визнання договору довічного утримання недійсним - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) 00 грн.
В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а також особами, які не брали участі в судовому засіданні - протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Додаткове рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя Ігор КОНДРАШОВ