Справа №932/6869/23
Провадження №2/932/1964/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м.Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Цитульський В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» з позовом до ОСОБА_1 і просить суд стягнути з нього суму заборгованості в розмірі 37920,32 грн. та судові витрати.
Доводи позивача викладені у позові.
18 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 200991115 від 18.12.2014 у відповідності до якого останній отримав кредит в сумі 50830,40 грн., зі строком повернення кредитних коштів не пізніше, ніж до 18.12.2019, із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних. 13 червня 2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений Договір факторингу №13/06/16 від 13.06.2016, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором. 29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» був укладений Договір факторингу № 29/01/19-2 від 29.01.2019, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором. Однак так як зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів за Кредитним договором ОСОБА_1 не було виконано ні Первісному кредитору, а ні Новому, утворилась заборгованість у сумі 37920,32 грн. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та сплачені судові витрати.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, надав заяву про застосування строків позовної давності.
Ухвалою від 03 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.
Фактичні обставини встановлені судом.
18 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 2009991115 у відповідності до якого відповідач отримав кредит в сумі 50830,40 грн., зі строком повернення кредитних коштів не пізніше 18 грудня 2019 року, із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних, що підтверджується копією договору.
13 червня 2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений Договір факторингу № 13/06/16, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором № 2009991115 від 18.12.2014.
29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» був укладений Договір факторингу № 29/01/19-2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором. Таким чином, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право належного кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2009991115 від 18.12.2014.
За кредитним договором № 2009991115 від 18.12.2014 проводилось стягнення за виконавчим написом, який рішенням суду від 21.11.2022 визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Норми права застосовані судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Доказами відступлення вимоги, залежно від підстав виникнення, можуть бути, зокрема, правочини щодо зміни кредитора або боржника у зобов'язанні.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь - який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною першою статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Крім того, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Висновки суду.
Як вбачається зі змісту п.1.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується повністю повернути Банку всю суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання встановлені Кредитним договором у строк - не пізніше 18 грудня 2019 р.
Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Російської Федерації, пункт 570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, пункт 51).
Так, укладаючи 29 січня 2019 року Договір факторингу № 29/01/19-2, позивач ознайомився з фактичними обставинами кредитної справи відповідача і був обізнаний про строк прострочення виконання зобов'язань та можливий ризик застосування позовної давності. Зміна кредитора не змінює суті правовідносин за кредитним договором.
Загальний строк позовної давності, що застосовується до даних правовідносин сплив 14 червня 2019 року. Між тим, правонаступник кредитора звернувся до суду за захистом порушених прав лише 26 липня 2023 року, тобто поза межами трьох років. Своїм правом щодо поновлення строків не скористався.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 536, 550, 611, 625, 1048, 1049, 1050,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141,263,264,265,268 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення суду складений 02.11.2023.
Суддя: В.І.Цитульський