ПОСТАНОВА
Іменем України
10 жовтня 2023 року м. Кропивницький
справа № 405/9006/19
провадження № 22-ц/4809/726/23
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Головань А.М., Письменний О.А.,
за участю секретаря судового засідання Зубіцької Н. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки нерухомого майна в натурі, визнання права власності на нерухоме майно та припинення права спільної часткової власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2022 року (суддя Драний В.В.),-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 щодо розподілу спільної часткової власності - житлового будинку АДРЕСА_1 .
За наслідком поданих 25.05.2020 представником позивача уточнень позовних вимог просить:
- виділити в натурі 1/2 частку вказаного житлового будинку, що належить ОСОБА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на вказаний житловий будинок як на окремий об'єкт нерухомого майна;
- право спільної часткової власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок припинити.
В обґрунтування позову вказала, що сторонам на праві спільної часткової власності належить спірний будинок по 1/2 частині. Виникла необхідність визначити в натурі частки вказаного будинку, однак відповідач відмовляється від такої пропозиції.
Відзив на позов. 16.03.2020 року представник відповідача за довіреністю подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та вказала, що позивачем не обрано конкретного способу захисту, заявлено і про поділ і про виділ майна між співвласниками, з посиланням на норми які між собою різняться. Просить відмовити у задоволенні позову (а.с.46-48 том.1).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.05.2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі, визнання права власності на нерухоме майна як на окремий об'єкт нерухомості та припинення права спільної часткової власності - задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме виділити житловий будинок літ. «А» з прибудовою «а» у складі приміщень: коридор 1-1 (8,6 кв.м.), комора 1-2 (2,1 кв.м.), коридор 1-4 (2,9 кв.м.), санвузол (2,6 кв.м.), житлова кімната (8,4 кв.м.),житлова кімната 1-7 (9,2 кв.м.), загальною площею 33,8 кв.м.; з господарських будівель та споруд: літ. «В» - сарай, літ. «В1» - погріб, 1/2 літ. «Г» - яма вигрібна, 1/2 літ. «І»- вимощення,1/2 літ. «N» - огорожа,1/2 літ. «N3» - огорожа,1/2 літ. «N6» - хвіртка,1/2 літ. «N6» - ворота. Графічно варіант поділу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відображений у додатку № 2 у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 116/20 від 07.12.2020 року, проведеної ПП «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз». Межі, що відокремлюють частки у вказаному нерухомому майні, детально описані в дослідній частині висновку судової будівельно-технічної експертизи № 116/20 від 07.12.2020 року, проведеної ПП «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз».
Реальна частка ОСОБА_1 становить 45/100 частин, що на 5/100 частин менше ідеально належної.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок як на окремий об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 33,8 кв.м., а саме: житловий будинок літ. «А» з прибудовою «а» у складі приміщень: коридор 1-1 (8,6 кв.м.),комора 1-2 (2,1 кв.м.), коридор 1-4 (2,9 кв.м.),санвузол (2,6 кв.м.), житлова кімната (8,4 кв.м.),житлова кімната 1-7 (9,2 кв.м.), загальною площею 33,8 кв.м.; з господарських будівель та споруд: літ. «В» - сарай, літ. «В1» - погріб, 1/2 літ. «Г» - яма вигрібна, 1/2 літ. «І»- вимощення,1/2 літ. «N» - огорожа,1/2 літ. «N3» - огорожа,1/2 літ. «N6» - хвіртка,1/2 літ. «N6» - ворота.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 18 197,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 536,80 грн, витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 2 800 грн. та 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Суд дійшов висновку про виділ майна позивачки з спільної часткової власності, можливість такого виділу встановлено експертним висновком та передбаченим правом власника на відокремлення своєї частки.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись з судовим рішенням, сторона відповідача оскаржила його в апеляційному порядку і просить рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2022 року по справі №405/9006/19 скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділи частки в натурі, визнання права власності на нерухоме майно як на окремий об'єкт нерухомості та припинення права спільної часткової власності.
Вказує, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права, а саме здійснено неправильне тлумачення закону та не враховано, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв'язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.
Доводи позивача на апеляційну скаргу
Сторона позивача не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву чи заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву не направила.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана ОСОБА_2 17 квітня 2023 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 квітня 2023 рокувитребувано з суду першої інстанції матеріали даної цивільної справи.
Ухвалою суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Оскільки недоліки апеляційної скарги скаржником усунуто у встановлений судом строк, ухвалою суду від 22 травня 2023 року відкрито провадження у даній справі; встановлено строк для подачі відзиву.
02 червня 2023 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 16 серпня 2023 року, про що постановлено відповідну ухвалу.
16 серпня 2023 року в зв'язку з відсутністю складу розгляд справи відкладено на 26 вересня 2023 року (а.с.80 том 1).
В судовому засіданні 26 вересня 2023 року протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи на 10 жовтня 2023 року.
Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце наступного розгляду справи (а.с.103,107 том 2).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_2 частині кожен, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 від 15.11.2016 року, посвідченими державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1, зареєстрованими в реєстрі за № 3-507 (а.с. 7 том 1).
Зазначене речове право зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.11.2016 року № 73156055, за яким за ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності зареєстровано 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 8-9 том 1).
Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 00004931 від 22.07.1997, виданого Кіровоградською міською радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4197, ОСОБА_3 (спадкодавцю) на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,094 га, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 10 том 1).
Як виходить з технічного паспорту на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 10.10.2016 року, даний житловий будинок (Аа) має: коридор 1-1, площею 8,6 кв.м., комору 1-2 площею 2,1 кв.м., кухню 1-3 площею 9,8 кв.м., коридор 1-4 площею 8,3 кв.м., санвузол 1-5 площею 2,6 кв.м., кімнату 1-6 площею 8,4 кв.м., кімнату 1-7 площею 9,2 кв.м. та кімнату 1-8 площею 18,6 кв.м., загальною площею 67,6 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м.; на земельній ділянці, на якій розташований житловий будинок, наявні також: літня кухня«Б», сарай «В», погріб «В1», яма вигрібну «Г», вимощення «І», огорожа «NN3N5N6» (а.с. 31-35 том 1).
Мотивувальна частина
Згідно із положенням статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. карга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Спір виник між співвласниками житлового будинку, які набули власність в порядку спадкування. Кожна зі сторін власник частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 від 15.11.2016, посвідченими державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1, зареєстрованими в реєстрі за № 3-507.
Позивач ініціювала питання виділу своєї частки власності в натурі зі спільної часткової власності.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
За частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).
Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 03 квітня 2013 року у справі №6-12цс13 виснував, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.
Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється для всіх учасників права власності.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, не врахував, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв'язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється. Про це заявлено представником відповідача у відзиві, звернуто увагу на неможливість одночасних вимог і про поділ і про виділ, які не є тотожними і мають різні наслідки для співвласників. За наслідком виділу для іншого співвласника не вирішується питання припинення спільної власності, виділ в натурі для нього не відбувається. Тобто його права потребують додаткового правового визначення, вирішення питання щодо його частини майна в натурі та припинення спільної часткової власності. За усталеною практикою вказане вирішується за наслідком поділу спільної часткової власності в порядку ст. 367 ЦК, за відповідними позовними вимогами, тобто за ініціативою сторони, а не суду який знає і правильно застосовує закон. Така процесуальна норма не може бути ініційована судом або відокремлена з підстав визначених стороною.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред'явила позовні вимоги саме про виділ належної їй частки в праві спільної часткової власності домоволодіння за правилами статті 364 ЦК України, що чітко виходить з поданої заяви про уточнення позовних вимог від 25.05.2023 (а.с. 60 том. 1). Первісно сторона заявила вимогу і за ст. 364 ЦК і за ст. 367 ЦК тобто і виділ, і поділ майна. На цьому була акцентована увага у відзиві відповідача, тому позивачем конкретизовано та обраний спосіб захисту за ст. 364 ЦК. Дана процесуальна обставина з'ясовувалась судом апеляційної інстанції, більш того позивач з судовим рішенням погодилась, відзив не подавала, не спростовувала доводи скарги в цьому питанні, не наполягала на поділі.
Установивши, що домоволодіння за адресою під номером АДРЕСА_1 належить двом співвласникам. суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 виділ її частки в майні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 367 ЦПК межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права, ст. 376 ЦПК.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції повністю та ухвалює нове про відмову в задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене на користь ОСОБА_2 за рахунок ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 6 611,81 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2022 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення в справі, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки нерухомого майна в натурі, визнання права власності на нерухоме майно та припинення права спільної часткової власності.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6 611,81 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді А.М. Головань
О.А. Письменний