Справа № 342/245/23
Номер провадження 2-др/350/3/23
ДОДАТКОВЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2023 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
у складі :
головуючого судді Бейка А.М.,
секретаря Маєвської С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернуласядо Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із заявою, у які просить ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №342/245/23 за її позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, залишивши дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на проживанні із нею.
За змістом ч.ч. 3 та 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням положення ст.ст. 247 та 270 ЦПК України суд вважав можливим провести розгляд заяви без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Водночас заявниця подала до суду заяву, у якій просила розгляд її заяви про ухвалення додаткового рішення провести без її участі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що заяву слід задовольнити, враховуючи таке.
Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Ухвалюючи заочне рішення від 10.05.2023 у цивільній справі №342/245/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, судом не вирішено питання стосовно залишення дітей сторін на проживанні одним із них.
З матеріалів справи суд встановив, що від спільного подружнього життя у сторін є малолітні діти - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 13.08.2021 та серії НОМЕР_2 від 13.08.2021.
Довідкою про склад сім'ї №861 від 23.10.2023 підтверджено, що малолітні діти сторін проживають із матір'ю ОСОБА_4 .
Водночас із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 06.07.2023 суд встановив, що прізвище позивачки « ОСОБА_7 » було змінено у зв'язку із реєстрацією шлюбу на « ОСОБА_8 ».
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей.
У відповідності до ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Крім цього, за правилом ч.1 ст.161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання неповнолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Отже, оскільки, судом встановлено, що на даний час малолітні діти сторін проживають разом із матір'ю ОСОБА_4 , спору щодо визначення їх місця проживання немає, тому вимога щодо залишення дітей проживати з матір'ю підлягає до задоволення, у зв'язку з чим заяву про ухвалення додаткового рішення слід задоволити.
Одночасно суд роз'яснює, що у разі виникнення спору щодо визначення місця проживання дітей судом сторони мають право вирішити дане питання окремо у судовому порядку або шляхом звернення органом опіки та піклування.
При цьому суд зазначає, що таке рішення суду не позбавляє можливості та обов'язку кожного з батьків брати участь у вихованні, спілкуванні та матеріальному утриманні дитини.
Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 142, 246, 260, 270, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задоволити.
Неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити на проживанні з матір'ю ОСОБА_4 .
Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М.Бейко