Справа 350/1671/23
Номер провадження 3/350/598/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2023 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Бейко А.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №588577, 23.09.2023 о 08 год. 26 хв. у смт.Перегінське по вул.С.Стрільців водій керував т/з Урал НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння а саме: запах алкоголю із рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження медогляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Родіков І.С. у судовому засіданні просив закрити провадження у цій справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП та пояснив, що його довіритель 23.09.2023 зранку, приблизно о 08:00 год. приїхав транспортним засобом марки «Урал» у сел.Перегінське по вул.С.Стрільців та припаркувався біля будинку, у якому проживає його напарник-водій вищезазначеного транспортного засобу. Він пішов у будинок напарника, оскільки мав передати йому ключі та документи на зазначений транспортний засіб, оскільки його зміна скінчилась і за кермо мав сісти напарник. У будинку напарника він очікував орієнтовно пів години, однак згодом повернувся у вищезазначений автомобіль, щоб забрати свої особисті речі. У цей час до нього під'їхали працівники поліції, які почали ставити питання щодо деревини, яка знаходиться у автомобілі. Він пояснив їм, яким чином здійснюється перевозка деревини, після чого поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Його довіритель відмовився від огляду, оскільки не керував транспортним засобом у зазначений у протоколі час, а з моменту коли він під'їхав до будинку свого напарника, мав право вживати алкоголь, оскільки не мав наміру керувати автомобілем. За таких обставин, стверджувати, що ОСОБА_1 повинен був пройти огляд на стан сп'яніння немає підстав, оскільки він не є суб'єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення, так як не керував транспортним засобом, а докази на підтвердження його вини серед матеріалів справи відсутні.
Вислухавши адвоката особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, враховуючи таке.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Отже, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то визначені склади об'єктивної сторони даного правопорушення полягають у:
- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;
- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України спеціальний - водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За змістом п.1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.
Згідно з п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП можливе лише у випадку наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.
В даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки його представник заперечує факт керування транспортним засобом при обставинах, викладених у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Із вищезазначених приписів чинного законодавства України вбачається, що працівники поліції, встановивши факт керування автомобілем особою, в якої наявні ознаки алкогольного сп'яніння, дотримуючись встановленого законом порядку, повинні запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. У разі незгоди водія або із результатами огляду або на проведення зазначеного огляду поліцейським, такий огляд повинен бути проведений в закладі охорони здоров'я.
На розгляд суду на підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №588577 від 23.09.2023, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі за текстом - Акт огляду), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі за текстом - Направлення на огляд водія транспортного засобу), свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, письмові пояснення, рапорт, багатофункціональний цифровий відеодиск.
У протоколі про адміністративне правопорушення ААД №588577 від 23.09.2023 констатовано той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Зі складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що свідків проходження ним процедури огляду на стан сп'яніння не було.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення та є по суті лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи.
З досліджених в судовому засіданні відеозаписів не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Урал» д.н.з. НОМЕР_1 або ж факту зупинення поліцейськими вказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як про це зазначено у протоколі.
У зв'язку з цим суд позбавлений можливості спростувати доводи представника ОСОБА_1 про те, що останній при викладених у протоколі обставинах транспортним засобом не керував.
За відсутності підтвердженого належним чином факту керуванням ОСОБА_1 при обставинах, викладених у протоколі, долучені до матеріалів справи Акт огляду, Направлення на огляд водія транспортного засобу, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, письмові пояснення не є належними докази, оскільки не складались у присутності ОСОБА_1 , а тому не підтверджують факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За таких обставин суд, з огляду на положення п. 1.10 ПДР та диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, приходить до переконання, що ОСОБА_1 в даній ситуації неможливо визнати водієм, оскільки матеріали даної справи не містять відомостей, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом.
Вищезазначені істотні порушення норм чинного законодавства при провадженні у справі про адміністративне правопорушення свідчать про недотримання працівниками поліції норм чинного законодавства при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння відносно ОСОБА_1 та унеможливлюють встановлення даних, поза розумним сумнівом, про його винуватість у інкримінованому йому правопорушенні.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених вище обставин суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя А.М. Бейко