КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
підозрюваної ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 з доповненнями та захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.09.2023 задоволено частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_11 , погоджене прокурором першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний у виді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто до 14 год. 55 хв. 28.10.2023 включно.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_8 заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 187 880 гривень, із покладенням на неї на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, наступних обов'язків: прибувати за кожною вимогою до органу ____________________________________________________________________________
Справа № 761/31574/23 Слідчий суддя - ОСОБА_12
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5757/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
досудового розслідування, до прокурора, слідчого судді та в суд, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомляти посадовій особі чи органу, який здійснив виклик; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку; не відлучатися за межі м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора, суду; утриматись від позапроцесуального спілкування з особами, що перебувають у статусі підозрюваних в межах даного кримінального провадження; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, або інші документи, що дають право на виїзд з України або на в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, та застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням їй застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 671 000 гривень, та покладенням на неї на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, наступних обов'язків: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, до прокурора, слідчого судді та в суд, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомляти посадовій особі чи органу, який здійснив виклик; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку; не відлучатися за межі м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора, суду; утриматись від позапроцесуального спілкування з особами, що перебувають у статусі підозрюваних в межах даного кримінального провадження; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, або інші документи, що дають право на виїзд з України або на в'їзд в Україну.
02.10.2023 від прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначав, що слідчий суддя, визначаючи підозрюваній розмір застави, не врахував обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення у складі організованої групи, склад учасників такої організованої групи - співробітників правоохоронного органу, тривалість злочинної діяльності та розмір доходів від такої діяльності, який становив приблизно 10-15 тисяч гривень щодня.
За таких обставин, на переконання прокурора, визначений слідчим суддею розмір застави у виді 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 187 880 гривень, є неспівставним із тяжкістю та обставинами кримінального правопорушення, та явно не здатен забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Крім того, на ухвалу слідчого судді надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , в якій він просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не наведено доказів підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України.
Зокрема, на переконання захисника, у даному випадку відсутні ознаки такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину організованою групою, та у матеріалах справи відсутні відомості про обернення ОСОБА_8 отриманих коштів на свою користь чи на користь третіх осіб, що свідчить також про відсутність корисливого мотиву злочину.
У повідомленні про підозру відсутні будь-які дані про вимагання ОСОБА_8 грошових коштів від отримувачів паспортів, та остання жодним чином не могла впливати на програмне забезпечення електронного сервісу з метою створення штучних перешкод.
У матеріалах кримінального провадження відсутні заяви осіб, які надали неправомірну вигоду та були залучені до конфіденційного співробітництва до першої зустрічі із працівниками Київської державної міграційної служби, та саме зазначені особи ініціювали зустріч із підозрюваними, що на переконання апелянта, дає підстави вважати дії таких осіб провокацією злочину.
Крім того, апелянт посилався на недоведеність існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. В обґрунтування таких ризиків у клопотанні міститься посилання лише на тяжкість інкримінованого злочину.
Слідчий суддя при розгляді клопотання не взяв до уваги дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має гарну репутацію, за місцем роботи характеризується позитивно.
Захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, причини неприбуття в судове засідання не повідомив та клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника ОСОБА_10 , який не прибув у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора з доповненнями з наведених у ній підстав, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , думку підозрюваної ОСОБА_8 та її захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, подану захисником ОСОБА_10 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , та заперечували проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 з доповненнями та захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000591 від 17.11.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369?2 КК України.
Згідно даних протоколу затримання, 30.08.2023 о 14 год. 55 хв. ОСОБА_8 затримано на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
31.08.2023 о 01 год. 24 хв. ОСОБА_8 вручено повідомлення про підозру в одержанні службовою особою неправомірної вигоди та проханні надати таку вигоду для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади, повторно, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України.
01.09.2023 старший слідчий в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки УкраїниОСОБА_11 звернулася до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням від 31.08.2023, погодженим прокурором першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , в якому просила застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, із визначенням застави у розмірі 671 000 гривень, та покладення обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.09.2023 задоволено частково клопотання слідчого та застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний у виді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто до 14 год. 55 хв. 28.10.2023 включно.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_8 заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 187 880 гривень, із покладенням на неї на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, наступних обов'язків: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, до прокурора, слідчого судді та в суд, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомляти посадовій особі чи органу, який здійснив виклик; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку; не відлучатися за межі м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора, суду; утриматись від позапроцесуального спілкування з особами, що перебувають у статусі підозрюваних в межах даного кримінального провадження; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, або інші документи, що дають право на виїзд з України або на в'їзд в Україну.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , характер та обставини інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, офіційно працевлаштована, заміжня, має постійне місце проживання, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Разом з тим, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про маловірогідність існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з огляду на те, що наведене слідчим обґрунтування зазначеного ризику стосується призначення покарання та не впливає на вирішення питання щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою підозрюваної.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_8 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваної, обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення, процесуальну поведінку підозрюваної, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення їй застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 187 880 гривень, з покладенням на неї, у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого її ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_8 .
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю інкримінованого їй кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для визначення ОСОБА_8 застави у межах 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 671 000 гривень або відмови у задоволенні клопотання слідчого, колегія суддів не вбачає.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі з доповненнями стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого їй кримінального правопорушення та тяжкості покарання за вказаний злочин, враховані слідчим суддею при визначенні підозрюваній розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі з доповненнями на те, що кримінальне правопорушення вчинено у складі організованої групи, яка складалася із співробітників правоохоронних органів, в також на тривалість злочинної діяльності та розмір доходів від такої діяльності, який становив приблизно 10-15 тисяч гривень щодня, не є підставою для висновку, що розмір застави у межах 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 187 880 гривень буде недостатнім стримуючим заходом для підозрюваної.
Визначений слідчим суддею розмір застави, на переконання колегії суддів, є співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання нею обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність вчинення інкримінованого кримінального правопорушення організованою групою, відсутність корисливих мотивів та даних про вимагання ОСОБА_8 грошових коштів від отримувачів паспортів, а також про відсутність у доданих до клопотання слідчого матеріалах заяв осіб, які надали неправомірну вигоду та були залучені до конфіденційного співробітництва до першої зустрічі із працівниками Київської державної міграційної служби, і наявність ознак провокації інкримінованого злочину, на даній стадії досудового розслідування є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Твердження захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваної ОСОБА_8 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що остання у разі, якщо не буде обмежена у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має гарну репутацію, за місцем роботи характеризується позитивно, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо неї більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційних скарг з доповненнями висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 з доповненнями та захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3