ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2023 р. Справа № 520/16810/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2023, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 10.07.23 по справі № 520/16810/23
за позовом ОСОБА_1
до Харківської міської ради
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради (надалі також - відповідач), в якому просив:
- притягти винних осіб до відповідальності;
- відповідно до листа Міністерства юстиції України № 35-13/797 від 13.05.2004 для використання в роботі юридичних служб методичних рекомендацій "Відшкодування моральної шкоди" розрахуватися. Реквізити: Банк отримувача: АТ "Райффайзен Банк Аваль" Отримувач: ГАМІДОВ САХІБ АГІЛОВИЧ ХМО МДМНД "ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА" Код(ЄДРПОУ) отримувача: 38746112 Розрахунковий рахунок отримувача (IBAN): UA753505890000000260051003088 Призначення платежу: Поповнення карткового рахунку НОМЕР_1 (суть операції).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради; роз'яснено, що заявлені вимоги не містять складу юридичного спору і не підлягають розгляду та вирішенню за правилами будь-якого судочинства.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положеннями статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У пункті 8 частини першої статті 4 КАС зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС.
Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 169 КАС визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги, заявлені позивачем, не містять ознак юридичного спору, не спрямовані до відповідача і за своїм змістом не є способом поновлення права особи у публічних правовідносинах, а також з того, що заявником взагалі не вказано обґрунтування порушення суб'єктом владних повноважень його прав, свобод чи інтересів, які підлягають поновленню в судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
При цьому КАС не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Отже стаття 160 КАС не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.
Однак суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не позбавлений можливості з'ясувати обставини справи в установлений законом спосіб.
Адміністративне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС).
Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засідання, у якому мають бути з'ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.
Із позовної заяви вбачається, що вона містить прохальну частину, додано докази, які позивач уважав за необхідне надати суду.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що приписами ч. 4 ст. 9 КАС України визначений обов'язок суду вжити визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
З урахуванням приписів ч. 4 ст. 9 КАС України збір доказів з метою всебічного розгляду справи є прямим обов'язком суду, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 812/1926/17.
Така активна роль адміністративного суду і сприяє захисту порушених прав та свобод незахищених осіб з боку суб'єкта владних повноважень. На відміну від інших в адміністративному судочинстві тягар доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, а не на позивача.
Отже суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу.
Такі обставини можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху чи можуть бути з'ясовані судом після відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу на усунення недоліків позовної заяви або відкриття провадження в справі на підставі поданої позивачем позовної заяви та з'ясувати обставини, характер спірних правовідносин, уточнити позовні вимоги.
Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Колегія суддів наголошує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції, в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до правової позиції, викладеної в рішеннях Європейського суду з прав людини від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилаєтся на те, що заявником у позовній заяві взагалі не вказано обґрунтування порушення суб'єктом владних повноважень його прав, свобод чи інтересів, які підлягають поновленню в судовому порядку.
Окрім того, у мотивувальній частині цієї ухвали судом першої інстанції зазначено, що вимоги, заявлені позивачем, не містять ознак юридичного спору, не спрямовані до відповідача і за своїм змістом не є способом поновлення права особи у публічних правовідносинах. Разом з тим в резолютивній частині оскаржуваної ухвали судом першої інстанції роз'яснено позивачу, що заявлені вимоги не містять складу юридичного спору і не підлягають розгляду та вирішенню за правилами будь-якого судочинства.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та такими, що залишилися без з'ясування.
Так, позивач у вступній частині позову вказує, що ця позовна заява про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, проте у прохальній частині позивач просить суд: притягти винних осіб до відповідальності; відповідно до листа Міністерства юстиції України № 35-13/797 від 13.05.2004 для використання в роботі юридичних служб методичних рекомендацій "Відшкодування моральної шкоди" розрахуватися. Реквізити: Банк отримувача: АТ "Райффайзен Банк Аваль" Отримувач: ГАМІДОВ САХІБ АГІЛОВИЧ ХМО МДМНД "ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА" Код(ЄДРПОУ) отримувача: 38746112 Розрахунковий рахунок отримувача (IBAN): UA753505890000000260051003088 Призначення платежу: Поповнення карткового рахунку НОМЕР_1 (суть операції).
При цьому позивач в якості відповідача вказує Харківську міську раду, проте в прохальній частині позовної заяви не зрозуміло, які конкретно вимоги заявлено до визначеного відповідача.
У позовній заяві позивач просить притягти винних осіб до відповідальності. Однак судом першої інстанції не було з'ясовано, кого саме позивач просить притягнути до відповідальності та до якого виду відповідальності.
Окрім того, позивачем не наведено обгрунтувань позову та не надано доказів на підтвердження своєї позиції у спорі. Так, у позові лише міститься посилання в якості доказу на лист від 16.05.2023 у справі № 520/7756/19.
Проте без з'ясування судом указаних питань ухвала про відмову у відкритті провадження у справі прийнята судом передчасно.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проте апеляційному розгляду підлягає ухвала про відмову у відкритті провадження, а не вирішення справи по суті.
За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до цього суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 по справі № 520/16810/23 - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк