17 жовтня 2023 р.Справа № 480/7238/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.,
представника позивача - Савченко С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2022, (головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик) по справі № 480/7238/21
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухтпостач" , Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"
про визнання недійсним договору та стягнення коштів,
Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати недійсним договір від 18.06.2018 № 79/9-85-18, укладений між Дочірнім підприємством «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» та ТОВ «Брухтпостач»;
- стягнути в дохід держави з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» одержану податкову вигоду, отриману за рахунок відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з придбання металобрухту за договором від 18.06.2018 № 79/9-85-18 у розмірі 22 220 408,65 грн, а з ТОВ «Брухтпостач» кошти, одержані в розмірі 19 427 219,26 грн, фактично отримані згідно із платіжними дорученнями, оформленими ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на виконання цього Договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, контролюючий орган вказав, що відповідний договір поставки є фіктивним і не відповідає інтересам держави й суспільства, відображений лише на папері з метою ухилення від сплати податків, а також для легалізації товару - металобрухту.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ним невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Так, в обґрунтування висновків щодо недійсності договору посилається на нереальність господарських операцій, вчинених на його виконання з огляду на відсутність у ТОВ «Брухтпостач» складських приміщень для зберігання металобрухту, спеціального обладнання та устаткування для переміщення брухту, його розвантаження або завантаження у транспортні засоби, а також неможливості вказаного підприємства здійснювати заготівлю та переробку металобрухту. На думку податкового органу, ТОВ «Брухтпостач» не відповідає вимогам спеціалізованого підприємства, яке б могло здійснювати операції з металобрухтом.
Також вважає, що записи у актах приймання металів чорних (вторинних) зроблені відповідачами без фактичного проведення заходів щодо встановлення вибухової, хімічної і радіаційної безпеки у відповідності до вимог законодавства.
Зазначає, що в період оформлення спірного договору та документів на його виконання ТОВ «Брухтпостач» фігурувало у кримінальному провадженні за № 12018260000000273 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 212 КК України, що також свідчить про нереальний характер господарських операцій.
Крім того, звертає увагу на відсутність за адресою пункту навантаження металобрухту, зазначеною в товарно-транспортних накладних об'єктів нерухомого майна, належних на праві власності чи оренди ТОВ «Брухтпостач», що свідчить про те, що металобрухт, який транспортувався до ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» не міг перебувати у власності вказаного вище контрагента. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перевозили товар також не пояснили кому саме належить металобрухт та майданчик, з якого його було відвантажено.
Вказує, що договірні документи оформлені відповідачами лише з метою одержання податкової вигоди: завищення витрат та заниження фінансового результату з метою оподаткування податком на прибуток. Вказане свідчить на спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що договір, укладений ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з ТОВ «Брухтпостач» від 18.06.2018 не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання його недійсним.
Крім того, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не повідомлення позивача про розгляд справи 23.02.2022, її розгляд в порядку письмового провадження 18.04.2022, а не 23.02.2022 - в день призначення справи до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, відсутність в матеріалах справи протоколу судового засідання за 23.02.2023, що унеможливлює встановлення факту дійсного проведення такого засідання, встановлення на ньому факту неявки всіх учасників справи та переходу до розгляду справи в порядку письмового провадження.
ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (далі - відповідач 1) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
ТОВ «Брухтпостач» (далі - відповідач 2) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представники відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18.06.2018 між ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (покупець) та ТОВ «Брухтпостач» (постачальник) укладено договір № 79/9-85-18, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію (металобрухт) на умовах, в порядку і в терміни, встановлені договором (т. 5 а.с. 123-125).
На виконання умов договору, ТОВ «Брухтпостач» поставило ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» брухт на загальну суму 22 220 408,65 грн, що стало підставою для формування відповідачем 1 витрат з придбання товару та їх не включення до складу податку на прибуток.
В період з 31.10.2019 по 27.11.2019 контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», за наслідками якої складено акт № 330/18-28-05-02/30991664/34 від 18.12.2019, в якому ГУ ДПС у Сумській області зазначило про порушення підприємством податкового законодавства, зокрема, у зв'язку з відображенням у податковому обліку господарської операції по придбанню металобрухту у ТОВ «Брухтпостач» відповідно до договору № 79/9-85-18 від 18.06.2018 (т. 1 а.с. 9-41).
21.01.2020 на підставі вказаного акту позивачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000300502 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком; № 0000280502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (т. 6 а.с. 42-43).
Уважаючи, що укладення договору № 79/9-85-18 від 18.06.2018 та вчинення господарських операцій на його виконання здійснено лише з метою отримання вигоди, внаслідок заниження доходів, які є дохідною частиною державного бюджету, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на обґрунтування наявності у відповідачів умислу на укладення договору № 79/9-85-18 від 18.06.2018 з метою несплати податків, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пп. 57.3 ст. 57 ПК України).
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Абзацом 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пп. 20.1.30 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Згідно з ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
При цьому, наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Вказані висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 320/11167/21.
Як зазначає податковий орган у позовній заяві та апеляційній скарзі, ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» укладаючи спірний договір поставки від 18.06.2018 та формуючи за наслідками його виконання витрати, умисно вчинило дії щодо отримання вигоди у формі заниження доходу та несплати податків на суму 22 220 408,65 грн, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Вказані висновки зроблені позивачем на підставі акту перевірки № 330/18-28-05-02/30991664/34 від 18.12.2019.
Судом встановлено, що в період з 31.10.2019 по 27.11.2019 контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», за наслідками якої складено вищевказаний акт.
В акті зазначено про порушення ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», зокрема:
- пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.140.4 пп.14.5.9 п.140.5 ст.140 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток станом на 30.06.2019 на суму 119 823 688,00 грн, у тому числі за 4 квартал 2017 року в сумі - 21 858 697 грн, за 2018 рік - 92 332 824 грн, за І півріччя 2019 року - 119 823 688 грн;
- п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2018 року в сумі 306 196 грн.
До таких висновків контролюючий орган прийшов за наслідками аналізу взаємовідносин відповідача 1, в тому числі, з ТОВ «Брухтпостач» по придбанню металобрухту відповідно до договору № 79/9-85-18 від 18.06.2018.
21.01.2020 ГУ ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000300502 про зменшення ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком та № 0000280502 про збільшення відповідачу 1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (т. 6 а.с. 42-43).
Разом з тим, ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» оскаржені вищенаведені податкові повідомлення - рішення в судовому порядку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі № 480/2680/20, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 19.10.2021 визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 21.01.2020 № 0000280502 та № 0000300502.
Постановою Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 480/2680/20 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 залишено без змін, а касаційну скаргу ГУ ДПС у Сумській області - без задоволення.
Колегія суддів зазначає, що в межах розгляду справи № 480/2680/20 судами надавалась оцінка, зокрема, господарським операціям ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з ТОВ «Брухтпостач» вчиненим на підставі спірного договору та доводам податкового органу щодо відсутності реальності таких операцій з огляду на відсутність у відповідача 2 виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого об'єму постачання, не підтвердження місцезнаходження поставляємого товару а отже виникнення сумнівів щодо можливості контрагентом фактично здійснити реалізацію металобрухту.
Дослідивши первинні документи, надані ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на підтвердження вчинення господарських операцій, суди дійшли висновку, що останні містять достатні дані про їх зміст, підтверджують фактичне їх здійснення, а отже спірні господарські операції з придбання позивачем металобрухту є реальними.
Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», на думку податкового органу, необхідної кількості власних та/або орендованих спеціальних приміщень для виконання такого роду поставок, суди зазначили, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є відповідач 1, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.
Також, суди зазначили, що чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов, зокрема, спірного договору.
Суди в межах справи № 480/2680/20 дійшли висновку, що доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки про допущені ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» порушення вимог податкового законодавства, ґрунтуються лише на припущеннях без проведення перевірки його контрагента.
З урахуванням наведеного, за наслідками судового розгляду визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 21.01.2020 № 0000280502 та № 0000300502.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, оцінка доказам в підтвердження реальності договору від 18.06.2018 №79/9-85-18 надана судам першої, апеляційної та касаційної інстанції.
Таким чином, враховуючи, що податкові повідомлення - рішення від 21.01.2020 № 0000280502 та № 0000300502 скасовані в судовому порядку з огляду на висновки про реальний характер взаємовідносин між відповідачами за договором від 18.06.2018 № 79/9-85-18, вірним є висновок суду першої інстанції щодо помилковості доводів податкового органу про безтоварність вказаних господарських операцій.
Натомість доводи скаржника також зводяться до його сумнівів щодо реальності господарських операцій між ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» та ТОВ «Брухтпостач», які вже спростовані у справі № 480/2680/20.
Колегія суддів зазначає, що встановлені у даній справі обставини дають підстави для висновку що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності умислу на укладення відповідачами договору від 18.06.2018 з метою несплати податків, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Доводи апелянта, що в межах справи № 480/2680/20 судами не надавалась оцінка обставинам транспортування товару колегія суддів вважає такими, що не доводять наявності в діях відповідачів умислу щодо ухилення від оподаткування, що порушує інтереси держави і суспільства, а фактично свідчать про незгоду з судовими рішеннями у цій справі.
За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у даному випадку підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, а отже і для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: не повідомлення позивача про судовий розгляд справи 23.02.2022, її розгляд в порядку письмового провадження 18.04.2022, а не 23.02.2022 - в день призначення справи до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, відсутність в матеріалах справи протоколу судового засідання за 23.02.2023, що унеможливлює встановлення факту дійсного проведення такого засідання, встановлення на ньому факту неявки всіх учасників справи та переходу до розгляду справи в порядку письмового провадження колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 127 КАС України часом вручення повістки вважається день вручення судової повістки під розписку.
Згідно п. 1 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є) день вручення судового рішення під розписку.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 закрито підготовче провадження по справі №480/7238/21, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського окружного адміністративного суду на "23" лютого 2022 року о 10 год. 00 год. (за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 159, зал. 205).
Вказана ухвала суду, яка містить відомості щодо дати та часу судового засідання направлена на адресу ГУ ДПС у Сумській області та отримана позивачем 14.02.2022, що підтверджується поштовим повідомленням (т. 5 а.с. 141), а також на адресу відповідача ТОВ "Брухтпостач".
Поштове відправлення на ім'я ТОВ "Брухтпостач" повернулося до суду з відмітною "адресат відсутній за вказаною адресою, що відповідно до ч.11 ст.126 КАС України свідчить про не вручення повістки з незалежних від суду причин та вважається, що така повістка вручена належним чином.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обізнаність позивача та відповідача щодо судового розгляду справи 23.02.2022.
З огляду на неприбуття в судове засідання 23.02.2022 сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи та не повідомлення ними про причини неявки, суд першої інстанції перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження, про що зазначено у судовому рішенні від 18.04.2022.
Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами скаржника про відсутність в матеріалах справи протоколу судового засідання за 23.02.2022, що свідчить про порушення судом норм процесуального права, проте зазначає, що вказані обставини не є обов'язковими підставами для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 по справі № 480/7238/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 27.10.2023 року