УХВАЛА
м. Вінниця
26 жовтня 2023 р. Справа № 120/1911/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 27.02.2022 по 05.12.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", шляхом множення розміру прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 підготувати та надати до військової частини НОМЕР_1 оновлену довідку про розмір усіх видів грошового забезпечення (основного та додаткового) ОСОБА_1 за період з 27.02.2022 по 05.12.2022 з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", шляхом множення розміру прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
12.09.2023 до суду надійшла заява позивача, у якій він просить суд винести додаткове рішення, яким зобов'язати військову частину НОМЕР_2 на підставі наданої військовою частиною НОМЕР_1 відомості доплатити ОСОБА_1 за період з 27.02.2022 по 05.12.2022 суми грошового забезпечення. Представник зазначає, що судом не ухвалено рішення в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу перераховані суми грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 22.09.2023 вирішено здійснювати розгляд заяви позивача в порядку письмового провадження.
Ухвалу суду від 22.09.2023 відповідачі - військова частина НОМЕР_1 та НОМЕР_2 отримали, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань чи заяв від відповідачів не надходило.
Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про розгляд заяви про винесення додаткового рішення, суд вважає за можливе розглянути дану заяву.
Визначаючись щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд вказує наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Таким чином, підставою для прийняття додаткового рішення є не ухвалення судом рішення щодо однієї із позовних вимог.
У заяві про винесення додаткового рішення позивач просить суд ухвалити рішення в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу перераховані суми грошового забезпечення.
У рішенні від 31.08.2023, суд звернув увагу позивача та пояснив, що відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 доплатити йому грошове забезпечення на підставі наданої військовою частиною НОМЕР_1 нової довідки про розмір грошового забезпечення, оскільки права позивача у цій частині не є порушеними та є вимогою на майбутнє.
Військової частиною НОМЕР_2 ще не вчинено жодних дій в порушення права позивача на отримання доплати, адже військовою частиною НОМЕР_1 ще не надано оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача на виконання даного рішення суду.
Тому, до моменту отримання належної довідки від військової частини НОМЕР_1 у військової частини НОМЕР_2 не виникає обов'язку у перерахунку грошового забезпечення позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Так, право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Тобто, вказана у заві про винесення додаткового рішення вимога позивача вже досліджена судом та врахована при винесенні рішення від 31.08.2023, тому не потребує повторного аналізу. Право позивача на отримання грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 05.12.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, захищене та судом обрано найбільш ефективний спосіб захисту.
Отже, беручи до уваги вищезазначене, суд не знаходить підстав для ухвалення додаткового рішення у справі №120/1911/23, а тому заява представника позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про винесення додаткового рішення у справі №120/1911/23 - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна