Справа № 522/5661/22
Провадження 2-а/522/202/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Науменко А.В.
при секретарі судового засідання Звонецької І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання протиправною скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 10.05.2022 № 258 про примусове повернення в країну походження громадянки Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати протиправною та скасувати постанову ГУ ДМС України в Одеській області від 10.05.2022 № 008126 про стягнення штрафу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства та визнання протиправним та скасування постанови про стягнення штрафу відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Верховного суду від 16 березня 2023 року, касаційну скаргу громадянки Республіки Молдова ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року в справі №522/5661/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 10.05.2022 № 258 про примусове повернення в країну походження громадянки Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.
На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2023 року, дана справа надійшла до провадження судді Науменка А.В.
Ухвалою суду від 28 березня 2023 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду.
16 травня 2023 року від відповідача по справі надійшли Додаткові пояснення. У вказаних поясненнях відповідач серед іншого вказує, що Листом Начальника Відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області № 5100,5,3/9140-23 від 08.05.2023 повідомлено, що ОСОБА_2 із заявою щодо надання дозволу на імміграцію в Україну, продовження строку перебування, оформлення посвідки на постійне/тимчасове проживання до відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області не зверталась, згідно обліку - не значиться.
Стосовно посилання позивача, про те, що вона неодноразово зверталась до ГУ ДМС, в тому числі і з письмовими заявами відповідач вказує, що дійсно позивач звернулась з листом від 18.01.2022 року, відповідь на вказану заяву було надано 26.08.2022 року.
Загалом відповідач позов не визнав в повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні.
14 серпня 2023 року від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
У судове засідання призначеного на 25 жовтня 2023 року з'явились позивач ОСОБА_3 , її представник Грицюк О.О., представник відповідача Погожий Д.В.
Під час судового засідання було допитано свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що працювали з позивачем в клінінговій компанії, на той момент постійного проживання в Україні у ОСОБА_5 не було. Потім вони переїхали до Молдови, планували там постійно проживати, під час ковіду приїхали до Одеси завершити всі справи, потім почалась війна і свідок (чоловік позивача) не міг виїхати за кордон тому ОСОБА_5 залишилась з ним, разом їздили до міграційної служби, але їм сказали звертатись через пошту. Вказав, що умисного порушення закону у них з дружиною не було, вважає, що все сталось через недбалість законодавної системи.
Сторона позивача наполягала на задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Сторона відповідача заперечувала проти задоволення позову.
Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного висновку.
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 10.05.2022 № 258 про примусове повернення в країну походження громадянки Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати протиправною та скасувати постанову ГУ ДМС України в Одеській області від 10.05.2022 № 008126 про стягнення штрафу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно рішення Верховного Суду України від 16 березня 2023 року вирішено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року в справі №522/5661/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 10.05.2022 № 258 про примусове повернення в країну походження громадянки Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.
В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року в справі №522/5661/22 залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішення про примусове повернення було оголошено позивачу без перекладача, та вона не могла прочитати його зміст та зрозуміла до звернення за правовою допомогою. Оскільки, як вказала позивачка у позові, вона володіє лише молдавською та трохи російською мовою, вона на момент прийняття спірного рішення та його отримання, не розуміла значення дій міграційної служби та наслідків, зважаючи на те, що процедура оформлення та складання здійснювалась українською мовою за відсутності перекладача. Спірне рішення про примусове повернення підписане позивачем за відсутності двох понятих, обов'язкова присутність яких передбачена Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, у разі відмови іноземця від підпису та відсутності перекладача та законного представника. Також посилається на те, що в документах, які були отримані позивачем, відсутні докази, які підтверджують те, що їй були надані правові послуги. Крім того, відсутні відомості про будь-яке рішення Центру з надання безоплатної правової допомоги та відомості, що така допомога взагалі позивачу пропонувалась. Зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення не було взято до уваги той факт, що позивач з 2021 року безперервно проживає на території України, а також не було перевірено наявні соціальні зв'язки позивача, зокрема що вона проживає разом з чоловіком, який є громадянином України.
Судом встановлено, що 10.05.2022 співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено громадянку Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В результаті проведеної перевірки та відібраних у ОСОБА_2 пояснень було встановлено, що вона прибула на територію України 14.09.2021 за паспортним документом громадянки Республіки Молдова для виїзду за кордон серії: НОМЕР_1 , терміном дії з 10.09.2021 до 10.09.2031 через КПП «Маяки-Удобне» з приватних справ.
За вчинення адміністративного правопорушення порушення, передбаченого ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: ухиленні від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області 10.05.2022 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД № 008060.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10.05.2022 серії ПН МОД № 008126, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.
10.05.2022 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення №258 про примусове повернення в країну походження громадянку Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано її покинути територію України у термін до 08.06.2022 року, включно.
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 19 липня 2022 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Переглядаючи вказані судові рішення Верховний Суд України у своїй постанові від 16 березня 2023 року прийшов до наступних висновків.
Стосовно ненадання перекладача, Верховний суд зазначив, що посилання позивача на те, що рішення про примусове повернення було оголошено позивачу без перекладача як на підставу скасування такого рішення колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність перекладача за вказаних фактичних обставин не свідчить про протиправність такого рішення.
Стосовно доводів позивача про перебування у шлюбних відносинах з громадянином України ОСОБА_6 Верховний Суд зазначає, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. ЄСПЛ оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому, Суд доходить висновку, що будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статтею 8 Конвенції не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
Також Верховний суд зазначив, що судами не надано оцінки доводам позивача про недотримання відповідачем одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме - принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої, доведеної у встановленому законом порядку, вини останнього.
Верховний Суд також зазначає, що суди не встановили чи зверталася позивач до ГУ ДМС в Одеській області з письмовою заявою і необхідними документами для продовження строку перебування на території України.
Також судами не досліджено, чи відповідачем встановлювалися, а позивачем доводилися наявність підстав, передбачених частиною першою статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", за яких позивач не може бути повернута до країни громадянської належності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судами залишено поза увагою вказані обставини, що мають значення для правильного її вирішення.
Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 10.05.2022 № 258 про примусове повернення в країну походження громадянки Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд.
Суд, з метою дослідження вказаних обставин встановив наступні факти.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до ГУ ДМС в Одеській області із заявою від 18.01.2022 року про надання громадянства України, з метою легалізування свого становища на території України. Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив вказаний факт, та зазначив, що вони з дружиною справедливо очікували відповіді від ГУ ДМС в Одеській області.
Відповідач підтвердив, що вказана заява надійшла до управління за ВХ № О-1230/6/5101-22. Відповідь на вказану заяву надана 26.08.2022 року.
З огляду на вищевикладене, суд вбачає за необхідне зауважити, що обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення, ухвалення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та прийняття рішення №258 про примусове повернення в країну походження позивачки було прийнято ГУ ДМС 10.05.2022 року, тобто після отримання листа від відповідачки, та до надання їй відповіді.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Статтею 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Статтею 9 указаного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - «Інструкція»).
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Пунктом 5 розділу І Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Відповідно до пункту 2 Розділу II Інструкції рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3).
У разі відмови іноземця від особистого підпису в рішенні про примусове повернення посадова особа робить про це запис у рішенні про примусове повернення в присутності двох свідків.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції у рішенні про примусове повернення зазначається строк, упродовж якого іноземець зобов'язаний виїхати з України, який не має перевищувати 30 днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони подальшого в'їзду обчислюється з дня винесення такого рішення. Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в'їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в'їзду.
Процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначає Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150 (далі - «Порядок №150»).
За правилами пункту 2 вказаного Порядку іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:
1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;
2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС;
3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з практикою ЄСПЛ, національне законодавство має бути передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям достеменну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суд зазначає, що ігнорування відповідачем заяви позивача від 18.01.2022 року про надання громадянства України призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої, доведеної у встановленому законом порядку, вини останнього.
В ході судового розгляду відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено перед судом факту умисла на вчинення позивачем зазначеного у оскаржуваному рішенні про примусове повернення громадянки Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Таким чином, враховуючи зазанчену позицію Верховного Суду по даній справі щодо необхідності застосувати практику Європейського суду, суд приходить до висновку про відсутність вини зі сторони позивача.
Виходячи з вищевикладеного, суд вбачає за можливе задовольнити позовну заяву в частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 10.05.2022 № 258 про примусове повернення в країну походження громадянки Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 242-246, 250, 286, 288, 295, 297 КАС України, ст. ст. 7, 9, 33, 203, 245, 248, 251, 252, 268, 274, 278-280 КУпАП, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання протиправною скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 10.05.2022 № 258 про примусове повернення в країну походження громадянки Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Визнати протиправною та скасувати постанову ГУ ДМС України в Одеській області від 10.05.2022 № 008126 про стягнення штрафу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.В. Науменко
25.10.23