Справа № 148/1817/23
Провадження №2-а/148/27/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконною, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним вище позовом. В обгрунтування позовних вимог послався на те, що 07.09.2023 поштовим відправленням №2360003147359 він отримав постанову №1604 за справою про адміністративне правопорушення від 30.08.2023, винесену начальником Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 5100 грн. Підставою для притягнення до відповідальності стало те, що він, будучи належним чином повідомлений про необхідність з'явитись 26.07.2023 до Тульчинського РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 для проходження BЛK, у визначений час не прибув, чим порушив вимоги абз.2 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», абз 1 п.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Дану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав. Він дійсно отримав повістку про необхідність з'явитись 26.07.2023 до Тульчинського РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 для проходження ВЛК. У вказаний у повістці час, а саме 26.07.2023, він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проте відмовляється проходити ВЛК, у зв'язку з тим, що подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 документи, які підтверджують його право на відстрочку від мобілізації. Вважав, що за таких обставин, визначення його стану придатності до військової служби не відповідало чинному законодавству.
З огляду на те, що прибув за викликом, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, просить визнати постанову № 360 від №1604 від 30.08.2023, винесену начальником Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковником Ліщиною Я.М., про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП, незаконною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
В судовому засіданні представник позивача, адвокат Кравець В.А., позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зазначила, що позивач з'явився до Тульчинського РТЦК та СП 26.07.2023 о 09:00 год., однак відмовився пройти ВЛК, так як ним були подані документи, які підтверджують його право на відстрочку від мобілізації, а тому він не зобов'язаний був проходити ВЛК.
Крім того, зазначила, що відповідно до ч. 4 ст.2 КУпАП, зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України. Дана норма, є нормою прямої дії. Зміни до ч.2 ст. 210-1 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності, внесено згідно ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку" №1357-IX, від 30.03.2021, яким внесено зміни до 43 законів, кодексів та статутів, що не відповідає ст. 2 КУпАП. Тому вважає, що ця норма закону є нікчемною, тобто такою, що не діє. А ОСОБА_1 можливо притягнути до відповідальності лише за існуючою, на її думку, редакцією ст. 210-1 КУпАП, яка відповідає законодавству та Конституції України, а саме: повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Вважає. що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Пилявець В.В. в судовому засіданні заперечив проти позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 41-43). Зазначив, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про необхідність прибути 26.07.2023 до призовної дільниці Тульчинського РТЦК та СП для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією Тульчинського РТЦК та СП. Сам факт прибуття військовозобовязаного до центру не є свідченням виконання ним свого обовязку, адже він викликався саме для проходження медичного огляду ВЛК, що є його прямим обовязком згідно ЗК "Про військовий обовязок і військову службу", так само, явка за повісткою для уточнення військово-облікових даних, не залежно від того, чи має він право на відстрочку від мобілізації.
Також зазначив, що відповідно до законодавства України громадяни, які приписані до призовних дільниць, перебувають у запасі чи резерві, зобов'язані проходити медичний огляд. Оскільки ОСОБА_1 медичний огляд не пройшов в його діях наявний склад адмінправопорушення, передбачений ч.2 ст. 210-1 КУпАП, та постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена правомірно. Зазначив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було взято до уваги його пояснення про те, що він подав документи, які дають право на відстрокчку. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, з копії протоколу №Т/567 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП від 09.08.2023 судом встановлено, що 25.07.2023 ОСОБА_1 вручена повістка, відповідно до якої він повинен 26.07.2023 прибути до призовної дільниці Тульчинського РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, позивач проігнорував виклик і у визначений час на призовну дільницю ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, цим самим порушив абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в каб. №21 Тульчинського РТЦК та СП о 09.00 год. ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення, що він прибув за повісткою №7617 до Тульчинського РТЦК та СП, що підтверджується актом складеним адвокатом Кравець В.А., але відмовився проходити ВЛК у зв'язку з тим, що ним подані документи, які підтверджують його право на відстрочку, а проходити ЛВК законодавством не передбачено. З даним протоколом ОСОБА_1 ознайомився та примірник протоколу отримав, про що наявний його підпис (а.с. 14).
Згідно копії постанови за справою про адміністративне правопорушення № 1604 від 30.08.2023, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 5100 грн. у зв'язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.210-1 КУпАП, за наступних обставин.
Так, 25.07.2023 ОСОБА_1 вручена повістка №7617, відповідно до якої він повинен 26.07.2023 прибути до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. Натомість, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про необхідність 26.07.2023 на 09:00 год. прибути до Тульчинського РТЦК та СП для проходження медичного огляду, проігнорував даний виклик, та у зазначену дату, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вина ОСОБА_1 підтверджується розпискою про отримання повістки № 7617, рапортом офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів Тульчинського РТЦК та СП молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , витягом з книги протоколів військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також, поясненнями ОСОБА_1 до протоколу, де ОСОБА_1 визнав, що не пройшов військово-лікарську комісію 26.07.2023. У поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначає, що прибув за повісткою за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надав акт від 26.07.2023 p., складений адвокатом Кравець В.А. Проте наданий ОСОБА_1 акт є неналежним доказом підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 з'явився за повісткою, з огляду на те, що він засвідчений лише підписом та печаткою адвоката Кравець В.А., з якою у нього договірні відносини з представництва його інтересів, будь-які інші підписи неупереджених свідків на акті відсутні (а.с. 7).
Копія вказаної вище постанови 04.09.2023 направлена Тульчинським РТЦК та СП ОСОБА_1 поштовим зв'язком згідно копії супровідного листа № 5366 (а.с. 6) та отримана ним 07.09.2023 згідно роздруківки скріншоту трекінга відправлень АТ «Укрпошта» (а.с.10 зв.бік).
Згідно копії акту від 26.07.2023, складеного керуючим «Адвокатським бюро Кравець В.А.» адвокатом Кравець В.А., 26.07.2023 згідно укладеного договору про надання правової допомоги від 24.07.2023 щодо представництва інтересів Клієнта в Тульчинському РТЦК та СП ОСОБА_1 разом з адвокатом Кравець В.А. з'явився на 9:00 год. до Тульчинського РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 за повісткою на проходження ВЛК №7617. Проте ОСОБА_1 відмовився пройти ВЛК, повідомивши про це працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які відмовились назвати свої прізвища, обґрунтовуючи це тим, що має право на відстрочку відповідно до абз. 12 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа, що здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи, про що 25.07.2023 подав до Тульчинського РТЦК та СП відповідну заяву про оформлення відстрочки разом з підтверджуючими документами. Так як проходження BJIK є обов'язковим для визначення ступеню придатності до військової служби, а не для визначення придатності для оформлення відстрочки, профільним законодавством не передбачено обов'язку таких осіб проходити ВЛК - він не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, що зазначено у ч. 1 ст. 19 Конституції України. Працівники Тульчинського РТЦК та СП акт про відмову ОСОБА_1 пройти ВЛК відмовились складати (а.с. 11).
Відповідно до копії Витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, ОСОБА_1 , 1988 р.н., що працює в Брацлавському психоневрологічному будинку-інтернаті на посаді молодший медичний брат (санітіар палатний) надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 25.01.2024 (а.с. 15).
Як вбачається із копії заяви, ОСОБА_1 25.07.2023 звернувся до Тульчинського РТЦК та СП з проханням оформити йому відстрочку від призову відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 16). Разом із заявою ним надано копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №363114 від 09.06.2023, згідно якої ОСОБА_3 є особою з інвалідністю першої групи «Б» безтерміново (а.с. 17); копію висновку №391 від 09.06.2023, виданого КНП «Центр ПМСД «Брацлавської селищної ради», згідно якого ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с. 17 зв. бік); копію рішення №391/1 лікарняної консультаційної комісії КНП «Центр ПМСД «Брацлавської селищної ради», відповідно до якого ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду (а.с. 17 зв. бік); витягів з реєстру територіальної громади, згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 ; (а.с. 5 зв. бік, 19 зв. бік).
З копії розписки № 7617 встановлено, що 25.07.2023 ОСОБА_1 отримав повістку на його ім'я про виклик до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 09.00 год. 26.07.2023, про що наявний його підпис (а.с. 43).
Згідно копії рапорту офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів від 26.07.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з'явився на призовну дільницю ІНФОРМАЦІЯ_1 за раніше врученою повісткою для проходження військово-лікарської комісії (а.с. 45).
З копії розписки № 6397 встановлено, що 06.06.2023 ОСОБА_1 отримав повістку на його ім'я про виклик до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 09.00 год. 07.06.2023, про що наявний його підпис (а.с. 53).
Аналізуючи представлені сторонами докази, які досліджені в ході судового розгляду та вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 , у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, 26.07.2023 (дата вчинення правопорушення) діяв особливий період.
Відповідно до ст. 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Крім того, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу " здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до ч. ч.5, 6 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію " передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Згідно ч. 1 статті 22 ЗУ „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 3 статті 22 ЗУ „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про оборону України» громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 9 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Аналіз вказаного вище законодавства свідчитть про те, що на військовозобовязаного громадянина покладено обовязок не тільки прибути за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а й пройти, зокрема, медичний огляд. При цьому, на переконання суду, наявність права на відстрочку згідно ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не звільняє від виконання обовязку в запасі, оскільки даною статтею визначено вичерпний перелік підстав для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, в ході розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав повістку на його ім'я про виклик до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 09.00 год. 26.07.2023 для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, з'явився на вказану дату та годину, однак від проходження медичного огляду відмовився та не пройшов його. Також встановлено, що 25.07.2023 він звернувся до Тульчинського РТЦК та СП з заявою про відстрочку від мобілізації. Разом з тим посилання позивача на те, що він не зобовязаний був проходити медичний огляд, оскільки звернувся з заявою про відстрочку від мобілізації, на переконання суду, не є підставою, яка б звільняла його від проходження такогоогляд, адже проходження медичного огляду згідно законодавства є військовим обов'язком військовозобовязаного в запасі. Вказане, на думку суду, свідчить про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Так само, на думку суду, безпідставними є посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальністі за безпідставно за недіючою нормою закону. Так, зміни до ч.2 ст. 210-1 КУпАП внесено 30.03.2021 згідно ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку", який є чинним та неконституційним не визнаний.
З досліджених доказів суд доходить висновку, що начальник Тульчинського при притягненні ОСОБА_1 30.08.2023 до адміністративної відповідальності діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 210-1, ст. ст. 251, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 76-79, 90, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконною, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.А. Штифурко