ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 912/1562/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Краснова Є.В., Рогач Л.І.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023 (колегія суддів: Чередько А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Мороз В.Ф.) і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2023 (суддя Закуріна М.К.) у справі
за позовом керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: (1) Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, (2) Кіровоградської обласної ради, (3) Північно-Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області
до: (1) Піщанобрідського професійного аграрного ліцею і (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран"
про визнання незаконним і скасування рішення тендерного комітету, визнання недійсним договору публічної закупівлі, зобов'язання припинити дії та звільнення земельних ділянок
(за участю представників: прокурор - Баклан Н.Ю.; позивача-3 - Неборак А.В.; відповідача-1 - Ліщенюк Т.Л., відповідача-2 - Дейкун О.І. )
СУТЬ СПОРУ
1. Піщанобрідський професійний аграрний ліцей (тут і далі - Ліцей, відповідач-1) провів відкриті торги, предметом яких визначив надання послуг з вирощуванні кукурудзи та інших культур на земельних ділянках, які перебувають у Ліцею на праві постійного користування.
2. На відкритих торгах перемогло Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогран» (далі - ТОВ «Агрогран», відповідач-2), з якою Ліцей уклав договір про надання послуг з вирощування кукурудзи.
3. Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області провело перевірку і зафіксувало порушення. Суть порушення полягала в наступному:
(1) пропозиції про участь у торгах подали всього чотири компанії, дві з яких не відповідали кваліфікаційним вимогам і не були допущені до торгів;
(2) дві - ПП «Агрохолдинг Афіна Паллада» та ТОВ «Агрогран» в результаті змагались між собою за право укласти договір про надання послуг Ліцею;
(3) Держаудитслужба вказала на те, що іПП «Агрохолдинг Афіна Паллада» теж не відповідала кваліфікаційним вимогам торгів, тобто Ліцей допустив цю компанію до участі у торгах із порушенням закону;
(4) Держаудитслужба вважала, що тільки ТОВ «Агрогран» відповідав усім кваліфікаційним вимогам і Ліцей правомірно допустив його до участі у торгах, однак за процедурою торги не можуть бути проведені, якщо в них бере участь лише один учасник, який відповідає кваліфікаційним вимогам.
4. Прокурор, скориставшись результатами перевірки Держаудитслужби, ініціював цей спір, вимагаючи визнати недійсним рішення тендерного комітету Ліцею та Договір між Ліцеєм і ТОВ «Агрогран», який укладено за наслідками торгів, які, в свою чергу, були проведені із порушенням закону.
5. В контексті даної справи важливо виокремити наступні обставини:
(1) подаючи позов, прокурор заявив три позовні вимоги: а) визнати недійсним рішення тендерного комітету; б) визнати недійснім договір між Ліцеєм та ТОВ «Агрогран»; в) зобов'язати ТОВ «Агрогран» припинити будь-які дії щодо земельних ділянок Ліцею та звільнити їх;
(2) на момент звернення прокурора з позовом і початку розгляду спору в суді першої інстанції (жовтень - листопад 2022) договір між Ліцеєм та ТОВ «Агрогран» був повністю виконаний;
(3) дізнавшись про цю обставину (фактичне виконання договору), прокурор подав клопотання про зміну предмету позову і відмовився від третьої позовної вимоги (зобов'язати ТОВ «Агрогран» припинити будь-які дії щодо земельних ділянок Ліцею та звільнити їх), оскільки предмет спору в цій частині, за його позицією, відсутній;
(4) тобто, спір розглядався як судом першої інстанції, так і апеляційної інстанції стосовно двох позовних вимог - визнання недійсним рішення тендерного комітету Ліцею та визнання недійсним договору про надання послуг між Ліцеєм та ТОВ «Агрогран».
6. Суд першої інстанції позов прокурора задовольнив, суд апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовив, встановивши дотримання вимог закону під час проведення тендеру та обрання прокурором неефективного способу захисту.
7. Верховний Суд констатує певну непослідовність в позиції суду апеляційної інстанції, оскільки висновок про неефективний спосіб захисту сам по собі виключає необхідність дослідження фактичних обставин і аналізу аргументів сторін. Виходячи з цього, Верховний Суд досліджує лише питання ефективності обраного прокурором способу захисту і саме таким чином формулює ключові питання цього спору:
«Чи є спосіб захисту у вигляді визнання недійсним рішення тендерного комітету Ліцею ефективним за умови укладення договору про надання послуг за наслідками вказаного рішення;
Чи є ефективним спосіб захисту у вигляді визнання недійсним договору про надання послуг між Ліцеєм та ТОВ «Агрогран», який фактично виконано на момент звернення прокурора з позовом, а будь-яких інших вимог позивачем не заявлено».
8. Верховний Суд підкреслює, що за обставинами цього спору та усталеною практикою Суду, обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки саме по собі визнання недійсним як рішення тендерного комітету, так і договору про надання послуг, не призведе до захисту прав та інтересів держави. Детальне обґрунтування цього висновку викладено нижче в цій Постанові.
Обставини спору
9. 10.09.2021 Ліцей розмістив оголошення у системі електронних закупівель "Прозорро" про проведення процедури закупівлі послуг з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу щодо вирощування кукурудзи на земельних ділянках площею 124,448 га та 294,6793 га, які перебувають в постійному користуванні замовника торгів; строк надання послуг до 31.12.2022.
10. Для участі у торгах було допущено два учасника: ТОВ «Агрогран» та Приватне підприємство "Агрохолдинг Афіна Паллада" (ПП "Агрохолдинг Афіна Паллада").
11. Відповідно до рішення тендерного комітету Ліцею, оформленого протоколом від 03.11.2021 № 23 (далі - рішення тендерного комітету), переможцем електронного аукціону від 01.11.2021 визначено ТОВ «Агрогран» з ціною тендерної пропозиції 11 693 651,67 грн.
12. 15.11.2021 між Ліцеєм (замовник) та ТОВ «Агрогран» (виконавець) укладено договір № 15/11/21 про надання послуг (далі - Договір) зі строком дії до 31.12.2022, за умовами якого: виконавець зобов'язався власними силами, паливно-мастильними матеріалами, посівним матеріалами та добривом надати послуги з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу.
13. Складеним між Ліцеєм та ТОВ "Агрогран" актом від 15.11.2021 №15/11/21 приймання-передачі виконаних робіт (послуг) сторони підтвердили виконання Договору у повному обсязі.
14. За результатом моніторингу вказаної процедури закупівлі, Північно-Східний офіс Державної аудиторської служби України в Полтавській області (далі - Держаудитслужба) склав висновок від 23.12.2021 № UA-2021-09-10-011800-с про виявлені порушення абзацу 1 частини 16 статті 29 та абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі", що полягають у допущенні до участі в аукціоні двох учасників, один з яких - "Агрохолдинг Афіна Паллада" - не відповідав критеріям, зазначеним в законі, а тому торги не мали проводитись взагалі.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
15. Керівник Новоукраїнської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, Кіровоградської обласної ради та Держаудитслужби з позовом до Ліцею та ТОВ "Агрогран" про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету; визнання недійсним Договору; зобов'язання відповідача-2 припинити будь-які дії щодо земельних ділянок загальною площею 419,1273 га та звільнення їх шляхом приведення у стан, що існував на момент укладення Договору.
16. Позов мотивований тим, що при проведенні спірних торгів та визначенні з поміж його двох учасників переможцем ТОВ "Агрогран" Ліцей допустив порушення положень статті 16 та абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки провів їх за участі ПП "Агрохолдинг Афіна Паллада", який не відповідав кваліфікаційним критеріям, а саме наявності "досвіду виконання аналогічного за предметом договору" та "наявності в учасника обладнання, матеріально-технічної бази та технологій".
17. У зв'язку з цим, відповідно до частини 2 статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі", на думку прокурора тендер повинен був бути автоматично відмінений. Оскільки цього не відбулось, рішення тендерного комітету є незаконним, а укладений за результатами незаконної процедури закупівель Договір є недійсним. Оспорюваний Договір також суперечить приписам статті 96 Земельного кодексу України та статті 80 Закону України «Про освіту», оскільки належні Ліцею на праві постійного користування земельні ділянки фактично використовувались відповідачем-2 не за освітнім призначенням, а для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції
18. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2023 закрито провадження у справі в частині позовних вимог прокурора про зобов'язання ТОВ "Агрогран" припинити будь-які дії щодо земельних ділянок та їх звільнення. Задоволений позов в частині визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету та визнання недійсним Договору на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відмовлено в частині позову про визнання недійсним Договору за частинами 2, 5 статті 203 ЦК України та статтею 207 Господарського кодексу України.
19. Суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Агрохолдинг Афіна Паллада" не відповідало кваліфікаційним критеріям тендерної документації «наявності досвіду виконання аналогічного за предметом договору» та «наявності в учасника обладнання, матеріально-технічної бази та технологій», тому такі торги автоматично повинні були бути скасованими відповідно до пункту 2 частини 2 статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі». Оскільки укладення договору є завершальною стадією проведення процедури закупівлі, яка проведена з порушенням законодавства, рішення тендерного комітету є незаконним, а Договір підлягає визнанню недійсним.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
20. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення тендерного комітету та про визнання недійсним Договору, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові.
21. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем-1 вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки встановив, що надані учасником торгів ПП "Агрохолдинг Афіна Паллада" документи в сукупності підтверджують його відповідність кваліфікаційним критеріям тендерної документації «наявності досвіду виконання аналогічного за предметом договору» та «наявності в учасника обладнання, матеріально-технічної бази та технологій».
22. Разом з тим апеляційний суд, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, констатував обрання прокурором неефективного способу захисту прав та інтересів держави, оскільки саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним вже виконаного його сторонами договору про закупівлю, без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, не призведе до поновлення прав держави. Обрання прокурором неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.
Касаційна скарга
23. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. Висновок апеляційного суду про відповідність ПП «Агрохолдинг Афіна Палада» кваліфікаційним критеріям зроблений на підставі неналежних та недопустимих доказів. Також суди обох інстанцій зробили висновок про виконання сторонами Договору на підставі недопустимого доказу - акту приймання-передачі послуг, тоді як відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» звіт про виконання умов договору мав бути розміщений на веб-порталі «Прозорро», а в матеріалах справи відсутні докази виконання договору Ліцеєм в частині оплати наданих послуг.
25. У подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 16, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині тлумачення поняття «наслідки недійсності правочину»: чи може заінтересована особа, яка не є стороною правочину, вимагати повернення виконаного за недійсним правочином на користь сторін договору та чи може позивач вимагати захисту судом порушеного недійсним правочином права іншими способами, передбаченими статтею 16 ЦК України, та чи є такі способи реституцією.
Позиція інших учасників справи
26. Держаудитслужба у поясненнях на касаційну скаргу підтримує вимоги та доводи прокурора в частині, що стосуються порушень Закону України «Про публічні закупівлі».
27. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Зазначає про невідповідність вимогам процесуального закону заявленої прокурором в касаційній скарзі вимоги про скасування рішення суду першої інстанції, яке переглядалось та було скасовано апеляційним судом тільки в частині задоволених позовних вимог. Щодо суті спору, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався відповідними правовими висновками Верховного Суду та дійшов правильного висновку про обрання прокурором неефективного способу захисту прав держави.
Позиція Верховного Суду
28. Верховний Суд повторно зазначає, що він не аналізує доводи касаційної скарги та їх спростування в частині відповідності чи невідповідності проведених торгів закону. Ключові питання даної справи полягають в ефективності або неефективності обраного прокурором способу захисту, як це сформульовано Судом в пункті 7 даної Постанови.
Щодо способу захисту у вигляді визнання недійсним рішення тендерного комітету
29. Прокурор стверджував, що рішення тендерного комітету підлягає визнанню недійсним з підстав невідповідності одного з двох учасників торгів кваліфікаційним критеріям тендерної документації.
30. Верховний Суд щодо вказаних позовних вимог прокурора зазначає, що Судом вже сформовано чітку і послідовну позицію з приводу саме таких вимог у подібних обставинах, і неодноразово підкреслювалась неефективність цього способу захисту.
31. Суть вказаного підходу полягає в тому, що правочин, яким оформлено результати торгів - рішення тендерного комітету - повністю вичерпав дію фактом укладення договору, як основного правочину. В контексті даного спору, вимога про визнання недійсним рішення тендерного комітету ніяким чином на захищає інтереси держави та нічого принципово не змінює з точки зору наслідків, оскільки спосіб захисту має реально, а не декларативно поновляти невизнані, оспорені або порушені права.
32. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (п.48), від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п.14), від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 (п.9.12).
33. Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
34. Відповідно до пункту 25 частини 1 статті 1 Закону "Про публічні закупівлі" публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
35. Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), лізинг, а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт, поточний ремонт з розробленням проектної документації (пункти 22, 21 частини 1 статті 1 Закону "Про публічні закупівлі").
36. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
37. Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов'язків у замовників (зобов'язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі".
38. Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.
39. Отже, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору) (такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №924/1288/21, які враховуються відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України).
40. Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (п.148).
41. З урахуванням викладеного позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету задоволенню не підлягає.
Щодо способу захисту у вигляді визнання недійсним договору, який повністю або частково виконано
42. Прокурор вважав, що оскільки Договір укладено за наслідками процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства, то такий правочин підлягає визнанню недійсним.
43. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в частині позовної вимоги про визнання недійсним Договору, встановив, що Договір підряду повністю виконано.
44. Враховуючи таку обставину та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд апеляційної інстанції послався на висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, спір у якій виник з подібних правовідносин щодо здійснення публічної закупівлі, та зробив висновок про неефективність обраних прокурором способів захисту та наявність підстав для відмови в позові.
45. Верховний Суд погоджується з таким рішенням суду апеляційної інстанції щодо вказаної позовної вимоги та зазначає таке.
46. З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
47. Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
48. Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).
49. Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Позов особи, яка не є стороною правочину, до однієї із сторін про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на користь іншої за правовою природою є різновидом похідного позову (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 74 -78, 101, 103, 111).
50. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 (яку врахував суд апеляційної інстанції) сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив таке:
"Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".
51. Наведеним висновком, сформульованим у справі №905/77/21, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уточнила висновок, викладений у постанові цієї ж палати від 03.12.2021 у справі №906/1061/20.
52. З огляду на вказане, якщо Договір є повністю чи частково виконаним, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав держави, а тому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним Договору з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту.
53. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, прокурор посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 16, 216 ЦК України у подібних правовідносинах.
54. Однак у наведеній вище справі №906/1061/20 Верховний Суд за подібних даній справі підстав та предмету позову вже надав висновки щодо застосування норм матеріального права, наведених у касаційній скарзі прокурора у даній справі, та погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в зв'язку з неефективністю обраного прокурором способу захисту прав та інтересів держави.
55. Суд апеляційної інстанції у даній справі прийняв оскаржувану постанову відповідно до вказаних вище висновків Верховного Суду.
56. Колегія суддів не вбачає підстав відступати від висновків Верховного Суду у справі №906/1061/20, а тому провадження за касаційною скаргою прокурора підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.
57. Висновки суду апеляційної інстанції щодо відповідності ПП «Агрохолдинг Афіна Паллада» кваліфікаційним критеріям визначального значення для вирішення даного спору не мають, адже, як зазначено вище, прокурор у цій справі обрав неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
58. У зв'язку із цим Верховний Суд не оцінює доводи прокурора щодо невідповідності ПП «Агрохолдинг Афіна Паллада» кваліфікаційному критерію.
59. Інша частина доводів касаційної скарги, які охоплюються підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України, стосується тверджень прокурора про встановлення судом обставини виконання Договору на підставі недопустимого доказу, яким, на переконання прокурора, є складений відповідачами акт від 21.11.2022 приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за Договором.
60. Верховний Суд зазначає, що згідно з приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (постанова Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19).
61. У той же час згідно із частинами 1, 2 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
62. Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції з'ясував обставину виконання Договору із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечив дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом.
63. У свою чергу прокурор помилково ототожнює правила належності та допустимості доказів, не враховуючи, що відповідно до частини другої статті 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
64. Водночас, слід звернути увагу на те, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону і, відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19).
65. Верховний Суд констатує, що доводи прокурора за своїм змістом не стосуються застосування апеляційним судом положень статті 77 ГПК України, а зводяться до переоцінки доказів, тоді як в силу частини 2 статті 300 ГПК України переоцінка вже оцінених судами доказів виходить за межі повноважень касаційного суду.
66. З огляду на наведене, зазначена прокурором підстава касаційного, передбачена пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. З огляду на те, що наведена прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
68. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
69. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
70. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Розподіл судових витрат
71. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі № 912/1562/22 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Краснов Є.В.
Рогач Л.І.