ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 910/4737/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретаря судового засідання: Круглецької А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Сидорчук Я.О. - довіреність №78/6-15 від 02.01.2023,
від відповідача: Дяковський О.С. - адвокат, ордер серія СВ №1003201 від 24.05.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Фізичної особи-підприємця Ісько Аліни Йосипівни
про стягнення 57 365,00грн.
В судовому засіданні 29.08.2023 оголошувалась перерва до 02.10.2023.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ісько Аліни Йосипівни про стягнення 57 365,00грн, з яких: 38 115,00грн пені та 19 250,00грн штрафу, а також судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 матеріали справи №910/4737/23 Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до Фізичної особи-підприємця Ісько Аліни Йосипівни про стягнення штрафних санкцій у сумі 57 365,00грн передано за підсудністю до Господарського суду Житомирської області.
08.05.2023 на адресу Господарського суду Житомирської області надійшла ухвала Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 та матеріали справи №910/4737/23.
Ухвалою суду від 09.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.06.2023.
Ухвалою суду від 12.06.2023 вирішено здійснювати розгляд справи №910/4737/23 за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання, призначене на 12.06.2023 для розгляду справи по суті, підготовчим засіданням; відкладено підготовче засідання на 30.06.2023.
Ухвалою суду від 30.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/4737/23 до судового розгляду по суті на 29.08.2023.
В судовому засіданні 29.08.2023 оголошувалась перерва до 02.10.2023.
Представник позивача в судових засіданнях при розгляді справи по суті позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві №78/6-915 від 24.03.2023 та відповіді на відзив №78/6-2528 від 31.05.2023, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.93-108).
Представник відповідача в судових засіданнях при розгляді справи по суті проти позову заперечив, просив у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив (вх.9476 від 08.06.2023), письмових поясненнях (вх.10733 від 28.06.2023)(а.с.67-81, 118-123, 196-197).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
28.09.2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Ісько Аліною Йосипівною (постачальник) було укладено договір №567/В33-2022 (надалі - договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1), а замовник прийняти і оплатити такі товари (а.с.11-24).
Найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена у Додатку №1 до цього договору. Код ДК 021:2015 15610000-7 - Продукція борошномельно-круп'яної промисловості (п. 1.2 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору, ціна договору складає 11 000 000 грн 00 коп. без ПДВ.
За умовами пункту 5.1 договору, розрахунки за товар, що поставляється, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №160 "Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану", з дати прийняття товару на склад Замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Постачальника та Замовника (товароодержувача) та відповідній видатковій накладній.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 14 договору.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Постачальник (представник постачальника) завчасно прибуває до замовника для отримання письмової заявки.
У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.
Пунктом 8.3 договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.
У специфікації (додаток №1 до договору) сторонами погоджено постачання відповідачем рису в кількості 200 000 кг, на загальну суму 11 000 000,00грн (а.с.25).
Даний договір підписано представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.
Позивач, посилаючись на неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №567/В33-2022 від 28.09.2022 в частині строків поставки товару, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 38 115,00грн пені та 19 250,00грн штрафу.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
У відповідності до ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі договору №567/ВЗЗ-2022 від 28.09.2022, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Позивач вказує, що ним подано позивачу заявки на поставку товарів, в яких було зазначено найменування товару, кількість товару, дата та місце постачання, а саме: від 30.09.2022 року №78/8/2-1700 про поставку 100 000 кг рису; від 26.10.2022 року №78/8/2-1974/5 про поставку 100 000 кг рису (а.с.166-167).
Судом встановлено, що на виконання умов договору №567/ВЗЗ-2022 від 28.09.2022 ФОП Ісько А.Й. згідно видаткових накладних: №94 від 01.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ, №97 від 01.11.2022 в кількості 8000 кг на суму 440 000,00грн без ПДВ, №98 від 01.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ, №102 від 01.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ, №104 від 01.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ, №105 від 01.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ, №101 від 03.11.2022 в кількості 15000 кг на суму 825 000,00грн без ПДВ, №95 від 22.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ, №208/1 від 22.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ, №210 від 22.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ, №211 від 22.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ, №208/2 від 23.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ, №208/3 від 23.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ, №208/4 від 23.11.2022 в кількості 5000 кг на суму 275 000,00грн без ПДВ (а.с.27-34, 36-41), позивачу було передано рис і будь-яких претензій з боку позивача щодо кількості товару та його якості не виникало.
Відповідно до ст.525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадків передбачених законом або договором.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч.1 ст.546 ЦК України).
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді, грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять пнів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).
Позивач звертаючись до суду із цим позовом, вказує, що відповідач здійснив поставку товару з порушенням встановлених в заявках строків, у зв'язку з чим він має сплатити на підставі п. 8.3 договору та ч.2 ст.231 ГК України: 38 115,00грн пені та 19 250,00грн штрафу.
Суд зазначає, що за змістом п.6.1 договору, дата та місце поставки товару визначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або надсилається постачальнику рекомендованим листом (цінним листом з описом вкладеного).
Однак, матеріли справи не містять доказів вручення заявок від 30.09.2022 року №78/8/2-1700 , від 26.10.2022 року №78/8/2-1974/5 на поставку товару постачальнику (відповідачу) чи його представнику під особистий підпис або надсилання їх постачальнику рекомендованим листом (цінним листом з описом вкладеного), як це передбачено п. 6.1. договору.
При цьому судом враховано, що відповідач заперечує факт вручення відповідних заявок, на підтвердження чого, до матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 як свідка (а.с.82).
Представник позивача в судових засіданнях не підтвердив обставин щодо вручення належним чином, у відповідності до умов договору, заявок відповідачу.
Представник відповідача під час розгляду справи зазначив, що відповідач отримувала замовлення щодо поставки товару від кожного із товароодержувачів, в телефонному режимі.
Таким чином, господарський суд доходить до висновку, що за відсутності належних доказів надання (надсилання) відповідачу заявок, в яких вказаний кінцевий термін поставки товару, відсутня можливість встановлення обставин обізнаності відповідача із таким терміном.
Оскільки строк виконання зобов'язання за договором пов'язаний з врученням заявок відповідачу, відсутність доказів вручення таких заявок останньому унеможливлює встановлення строку, з якого зобов'язання було порушено відповідачем, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу.
З урахуванням наведеного у сукупності, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №567/ВЗЗ-2022 від 28.09.2022 у зв'язку з чим було заявлено позов про стягнення 38 115,00грн пені та 19 250,00грн штрафу за несвоєчасну поставку товару.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За поданими до справи доказами, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підстави своїх вимог - несвоєчасну поставку позивачу товару, відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 38 115,00грн пені та 19 250,00грн штрафу, суд відмовляє у зв'язку з їх недоведеністю та безпідставністю.
За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Звертаючись до суду з позовом сторони повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих сторонами доказів.
Суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог.
Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.10.23
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - до справи,
2 - позивачу (ЄДРПОУ 25574423) (рек.),
3 - відповідачу (ідентифікаційний номер 2550414607) (рек.).