ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/945/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І. В.
секретар судового засідання: Воробйова І. Г.
за участю представників сторін:
- від позивача: Власюк М. В., довіреність №8343 від 09.02.2023
- від відповідача: Кравченко А. О., згідно з витягом з ЄДР (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Акціонерного товариства "Укртелеком"
до Олевської міської ради
про стягнення 20366,29 грн
У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення 46435,89 грн боргу по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення за період з травня по червень 2021 року включно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надає телекомунікаційні послуги, в тому числі, на пільгових умовах, частині населенню Коростенського району, які включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб та мають право на пільги, а відповідач здійснює реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території Коростенського району.
Ухвалою від 03.11.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 01.12.2022 об 11:30 (а. с. 58 у т. 1).
24.11.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив з додатками із запереченнями проти позовних вимог з підстав, у ньому викладених. Також у відзиві заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідачів Олевську міську раду, Овруцьку міську раду, Білокоровицьку сільську раду та Народицьку селищну раду (а.с. 60-72 у т.1), яке ухвалою господарського суду від 25.11.2022 призначено до розгляду в тому ж судовому засіданні (а. с. 73 у т. 1).
01.12.2022 до суду від позивача надійшли такі клопотання:
- від 21.11.2022, вих. №227/20 - про зменшення суми позову на 26069,60 грн та стягнення з відповідача 20366,29 грн (а. с. 76 у т. 1);
- від 21.11.2022, вих. №229/20 - про заміну неналежного відповідача на належного - Олевську міську раду (а. с. 78, 79 у т. 1).
Відповідними ухвалами від 01.12.2022 господарський суд прийняв до розгляду клопотання позивача від 21.11.2022, вих. №227/20 про зменшення суми позову; постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 20366,29 грн боргу та 2481,00 грн судового збору (а. с. 84 у т. 1); задовольнив клопотання позивача від 21.11.2022, вих. №229/20 про заміну неналежного відповідача; замінив відповідача у справі - Управління соціальної політики Коростенської РДА на належного відповідача - Олевську міську раду, а також відклав підготовче засідання на 27.12.2022 о 10:30 (а. с. 85, 86 у т. 1).
23.12.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову з підстав, у ньому викладених (а. с. 112-140 у т. 1).
Ухвалою від 27.12.2022 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 31.01.2023, призначив засідання суду (а. с. 147 у т. 1).
25.01.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення від 25.01.2023 щодо, зокрема, відсутності фінансування місцевого бюджету на здійснення видатків для компенсації пільг за телекомунікаційні послуги (а. с. 161-167 у т. 1).
06.02.2023 до суду від позивача надійшло клопотання від 02.02.2023 № 33/20 з копією акту звірки розрахунків за січень - червень 2021 та уточненням позовних вимог в частині предмету позову щодо періоду виникнення боргу (а. с. 178 - 212 у т. 1).
У подальшому, розгляд справи в підготовчому провадженні неодноразово відкладався з підстав, зазначених у відповідних ухвалах господарського суду.
Ухвалою від 12.07.2023 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 07.08.2023 о 14:30 (а. с. 41 у т. 2).
Ухвалою від 07.08.2023 господарський суд розгляд справи по суті відклав за клопотанням відповідача на 25.08.2023 о 09:30 (а. с. 50 у т. 2).
Ухвалою від 25.08.2023 господарський суд розгляд справи по суті відклав на 27.09.2023 о 04:30 у зв'язку з неприбуттям представника позивача та необхідністю витребування від відповідача додаткових документів.
20.09.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення із запереченнями проти позовних вимог (а. с. 61 - 68 у т. 2).
27.09.2023 до суду від позивача надійшли такі клопотання від 26.09.2023:
- вих. №249/20 - про повернення на стадію підготовчого провадження (а. с. 69 -93 у т. 2);
- вих. №250/20 - про заміну неналежного відповідача - Олевську міську раду на належного - Управління соціальної політики Коростенської РДА (а. с. 95 у т. 2).
Ухвалою від 27.09.2023 господарський суд призначив вказані клопотання позивача до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2023 о 09:30 (а. с. 98 у т. 2).
Ухвалою від 05.10.2023 господарський суд відмовив у задоволенні вказаних клопотань позивача від 26.09.2023 з підстав, у ній викладених.
Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та про заміну неналежного відповідача у справі.
Представник відповідача в засіданні суду в режимі відеоконференції проти задоволення вказаних клопотань позивача не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
АТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог ЦК України, ГК України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012.
З січня по червень 2021 р., з урахуванням клопотання від 02.02.2023, вих. № 33/20 (а. с. 178-212 у т. 1), позивач надав послуги зв'язку на пільгових умовах частині населення міста Олевськ, яких включено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, що має право на пільги і підпадають під дію Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".
За даними позивача, станом на дату звернення до суду з уточненою позовною заявою від 01.12.2022, вих. №50/20 (а. с. 97 - 102 у т. 1), борг по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення у вищевказаний період, склав 20366,29 грн.
Позивач направляв відповідачу супровідними листами розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за спірний період та відповідні акти звіряння розрахунків (а. с. 12, 19, 24, 30, 33, 35, 41, 43 у т. 1), які відповідач не приймав, не оплачував, а акти звірки не підписував.
Тому, враховуючи заяви від 21.11.2022 (а. с. 76-79 у т. 1), не відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат за надані телекомунікаційні послуги населенню на пільгових умовах, стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду з позовною заявою про стягнення 20366,29 грн боргу по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення з січня по червень 2021 року включно.
У відзиві на позовну заяву від 23.12.2022 відповідач зазначає, зокрема, таке:
- в системі законодавства України відсутні нормативно-правові акти, що містять імперативні норми, які зобов'язують орган місцевого самоврядування здійснювати компенсації за надані пільгові послуги зі зв'язку, реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення покладено на Управління соціальної політики відповідних районних державних адміністрацій, визначених у відповідних адміністративних центрах, тому у Олевської міської ради відсутній обов'язок щодо виконання заявлених позивачем вимог;
відповідно до постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 "Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються", постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2020 №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів", розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №711-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій теріторіальних громад Житомирської області" та розпорядження голови Олевської РДА Житомирської області від 30.12.2020 №198 "Про реорганізацію структурних підрозділів райдержадміністрації, які мають статус юридичної особи публічного права шляхом приєднання до Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області", відбулася реорганізація шляхом приєднання до Коростенської РДА Житомирської області Управління праці та соціального захисту Олевської РДА, яке знаходиться в стані припинення (а. с. 112-140 у т. 1).
2. Щодо обгрунтованості позовної вимоги про відшкодування вартості телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення у сумі 20366,29 за період з січня по червень 2021 р. та норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.
За змістом ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна із сторін (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Позивач надає телекомунікаційні послуги, зокрема, згідно із Законом України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 №1280-ІV (далі - Закон №1280-IV), що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (далі - Правила №295).
За змістом ст. 178 Господарського кодексу України та ст. 633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Частинами 1, 2 ст. 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій згідно із законодавством України.
Законами України від 22.10.1993 № 3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", від 23.03.2000 № 1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", від 28.02.1991 № 796-ХII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 24.03.2008 № 203/98-ВР "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", від 24.03.1998 № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" і від 26.04.2001 № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства" встановлені пільги з оплати послуг зв'язку (далі - телекомунікаційних послуг) для визначеної цими Законами категорій осіб (далі - пільгові категорії громадян).
Згідно з ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до Конституції України (ст. 143) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 16) повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні (самоврядні) та делеговані, тобто повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення (п. "а" ч. 1 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
За підп. "є" п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п. 5 ч.2 ст. 67-1 цього Кодексу) належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, на момент виникнення спірних правовідносин такий перелік не затверджений, що, однак, не змінює фактичного існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.
У постанові від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22 Верховний Суд розглядав подібні правовідносини і дійшов таких висновків:
- здійснення соціальних виплат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян відносяться саме до делегованих повноважень органу місцевого самоврядування і мають супроводжуватись відповідним фінансуванням з боку держави, як того вимагають положення частини третьої статті 142 Конституції України, відповідно до якої держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою;
- встановлення органами місцевого самоврядування додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення є власними повноваженнями, які мають фінансуватися виключно з місцевого бюджету;
- положення пункту 6 статті 92 Конституції України та норми Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" у сукупності свідчить про те, що покладання обов'язків з відшкодування спірних витрат на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.
Належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб'єкт, який визначений законом про державний бюджет головним розпорядником бюджетних коштів, прийнятим законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який понесені позивачем витрати за надання послуг зв'язку пільговим категоріям громадян підлягають компенсації.
Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника видатків, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до п. 6 ст. 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проєкт закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
Відповідна правова позиція з питань встановлення соціальних пільг і гарантій та суб'єктів, які зобов'язані фінансувати такі пільги, наведена в постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №904/138/21, від 01.02.2022 у справі №904/141/20, від 27.07.2022 у справі №904/7875/21, від 09.06.2023 у справі №916/3938/21, від 28.09.2023 у справі №916/2523/22 та зводиться до того, що пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади, і саме держава, як замовник послуг, є боржником у цих правовідносинах.
Отже, стороною зобов'язання з компенсації витрат позивачу за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян є держава, а тому Олевська міська рада не може бути боржником за таким зобов'язанням.
Позивачем не доведено наявність обставин віднесення видатків на покриття пільги за послуги зв'язку до бюджету органу місцевого самоврядування (прийняття відповідного рішення щодо надання додаткових гарантій соціального захисту населення або отримання субвенцій з державного бюджету), що виключає можливість покладення відповідного відшкодування на відповідача.
Отже, визначений позивачем Олевська міська рада є неналежним відповідачем у цьому спорі, що є самостійною підставою для відмови у позові.
3. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.10.23
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу на електронну адресу представника: ІНФОРМАЦІЯ_2
3 - Олевській міській раді на електронну адресу: olevsk-gromada.gov.uа та ІНФОРМАЦІЯ_1