ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
УХВАЛА
"09" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1320/23
Господарський суд Житомирської області у складі
судді Вельмакіної Т.М.,
розглянувши заяву Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі за позовом: Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради
до 1) Фізичної особи підприємця Волинець Ірини Петрівни
2) Фізичної особи підприємця Волинця Андрія Петровича
про скасування державної реєстрації прав,знесення самочинного будівництва та зобов'язання звільнити земельну ділянку
за участю представників сторін:
від позивача: Шевчук Н.А. - виписка з ЄДРПОУ;
від відповідача1: Ясюнецька Н.М. - довіреність від 23.09.2020;
від відповідача2: Ясюнецька Н.М. - довіреність від 23.09.2020;
прокурор Костишин О.Д. - сл.посвідчення №071254 від 01.03.2023,
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом, згідно якого просить:
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Волинець Ірину Петрівну (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та фізичну особу підприємця Волинця Андрія Петровича (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:05:008:0043 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі, що по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 467377718101);
- скасувати державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі, що по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 467377718101) за Волинець Іриною Петрівною (запис про право власності №12776371) та Волинцем Андрієм Петровичем (запис про право власності №12776510).
Одночасно з позовними матеріалами прокурор подав заяву про забезпечення позову, згідно якої просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі, що по вул. Щорса, 130-а в м. Житомирі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 467377718101).
Обґрунтовуючи подану заяву прокурор вказав, що підставою для подання позову стало здійснення будівництва на земельній ділянці комунальної власності, яка не була відведена для цього. Пояснив, що декларацію про початок виконання будівельних робіт від 02.04.2014 за №ЖТ083140900363 - нове будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі по вул. Щорса, 130-а в м. Житомирі, а також Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №09/14 від 06.03.2014 були скасовані, що на думку прокурора, свідчить про здійснення відповідачами самочинного будівництва. При цьому, зауважив, що запис про право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці комунальної власності, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не скасований.
На думку прокурора, наявність відповідного запису про право власності на об'єкт самочинного будівництва в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно створює обгрунтовану можливість для відповідачів розпорядитися таким правом власності шляхом його відчуження на користь третіх осіб, в тому числі, з метою уникнення покладення на нього обов'язків до знесення такого об'єкту самочинного будівництва, ускладення вирішення даного спору в судовому порядку.
Зазначив, що отримання права користування на земельні ділянки під об'єктом нерухомості чи незавершеного будівництва, згідно положень ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, створює фактичні умови для можливості відчуження таких об'єктів іншим особам із правами на землі комунальної власності. Вказане, на думку прокурора, підтверджує наявність ризиків та можливості відповідачів здійснити відчуження спірного об'єкту нерухомості на користь третіх осіб, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно змін щодо прав власності.
Пояснив, що у разі вчинення таких дій, необхідно буде вживати додаткові заходи до усунення порушення прав власності територіальної громади, зокрема, у разі відчуження спірного об'єкту чи внесення змін щодо характеристик об'єкту нерухомості, необхідно буде залучити до участі у справі співвідповідачів та змінювати позовні вимоги, що є неможливим на усіх стадіях судового розгляду позову чи перегляду рішення суду. Відповідні дії, як вказав прокурор, унеможливлять захист прав та інтересів територіальної громади і держави за даним позовом та значно ускладнять його судовий розгляд.
За вказаного, прокурор вважає, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на об'єкт самочинного будівництва - незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі, що по вул. Щорса, 130-а в м. Житомирі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 467377718101) забезпечить реальний захист інтересів держави у разі задоволення позову прокурора і буде ефективним механізмом захисту прав учасників процесу.
Ухвалою від 03.10.2023 суд призначив розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні на 09.10.2023, викликав в судове засідання прокурора та представників сторін.
09.10.2023 на електронну адресу суду від представника відповідачів надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, згідно яких останній вважає подану заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Обгрунтовуючи свою позицію представник відповідачів вказала, що починаючи з 2015 року відповідачі є законними власниками незавершеного будівництва, будівництва комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі, відсоток готовності - 20%, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 130-а, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 26.12.2015, що також встановлено рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.05.2022 у справі №906/1146/21. Зауважила, що Житомирській міській раді відомо про те, що відповідачі є власниками вказаного нерухомого майна ще з 04.10.2017, оскільки міській раді направлявся лист про внесення змін до договору оренди землі і в додатках до такого листа подавалися відповідні копії свідоцтв про право на спадщину.
Зазначила, що будь яких доказів стосовно того, що відповідачі на час подання заяви про забезпечення позову вже вчиняють чи мають намір вчинити будь які дії щодо відчуження вказаного нерухомого майна, заявником не подано.
Вказала, що такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі не мають правового зв'язку та не є співмірними з предметом позову у цій справі.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вказане майно, у випадку відчуження, не призведе до подання окремих позовів, зокрема, на стадії підготовчого провадження, оскільки власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Вказала, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
За вказаного, представник відповідачів вважає, що заявником не підтверджено підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, а доводи останнього грунтуються виключно на його припущеннях та сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідачів та не доведенні доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідачів у разі задоволення позовних вимог, відтак заявник не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може будь яким чином ускладнити чи унеможливити захист прав чи законних інтересів держави.
В судовому засіданні 09.10.2023 прокурор заяву про забезпечення позову підтримав з підстав, викладених у ній. В усному порядку також пояснив, що виконання додаткових будівельних робіт призведе до збільшення вартості робіт по знесенню спірного об'єкта.
Представник Житомирської міської ради підтримала заяву про забезпечення позову.
Представник відповідача щодо задоволення заяви про забезпечення позову заперечувала з мотивів, викладених у запереченнях на заяву.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета сполру або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів (висновок Верховного Суду у постанові від 11.01.2023 у cправі № 915/1567/21).
При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Предметом позову у даній справі є зобов'язання відповідачів звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:05:008:0043 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі, що по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 467377718101) та скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі, що по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 467377718101) за відповідачами - ОСОБА_1 (запис про право власності №12776371) та ОСОБА_2 (запис про право власності №12776510).
Підставою подання позову прокурор вказав здійснення будівництва вищевказаного об'єкту незавершеного будівництва на земельній комунальної власності, що не була відведена для цієї мети, а також без відповідного документу який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, що на думку прокурора, згідно ст. 376 ЦК України, є самочинним будівництвом і особа, яка здійснює таке будівництво не набуває права власності на нього.
Оскільки в даному випадку прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).
З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги, суд вважає, що невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, при цьому, позивач не зможе захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.
Так, згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.09.2023, незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі, що по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 467377718101) зареєстровано за відповідачами - ОСОБА_1 (запис про право власності №12776371) та ОСОБА_2 (запис про право власності №12776510). При цьому отримання права користування на земельні ділянки під об'єктом нерухомості чи незавершеного будівництва, згідно положень ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, створює фактичні умови для можливості відчуження таких об'єктів іншим особам.
Вказане свідчить про можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, розпорядитися спірним об'єктом на користь третіх осіб, що призведе до неможливості позивачем, у випадку задоволення позову, відновити своє право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Разом з тим, суд враховує, що а р е ш т майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. З а б о р о н а на в і д ч у ж е н н я об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. (Постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19).
Правова позиція щодо співмірності та пов'язаності з предметом позову заходів забезпечення позову, зокрема шляхом заборони відчужувати майно у спорах, правовою підставою у яких визначена стаття 376 ЦК України "Самочинне будівництво", також викладена Верховним Судом у постанові від 11.01.2023 у cправі № 915/1567/21.
За вказаного, на думку суду, обґрунтованим заходом забезпечення позову про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва є забезпечення позову шляхом заборони відчужувати незавершене будівництво.
Суд також зазначає про те, що вказаний захід забезпечення позову стосується виключно предмету позову та за цією ознакою є таким, що відповідає вимозі адекватності заходів забезпечення. По суті такий захід спрямований на збереження існуючого наразі стану речей, тому такі заходи є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що предметом позову є вимоги немайнового характеру.
При цьому, твердження відповідача що невжиття заходів забезпечення позову у випадку відчуження майна не призведе до подання окремих позовів, оскільки захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України є помилковим, оскільки предметом позову у даній справі є не витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а вимога про звільнення земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва. При цьому, суд враховує, що виконання рішення суду у разі задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва, у разі відчуження останнього, унеможливить його виконання, оскільки згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (Постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року № 822/2149/18).
Суд наголошує, що вжитими заходами забезпечення позову не вирішено спір по суті, а необхідність їх застосування покликана насамперед наявністю судового спору щодо звільнення земельної ділянки, шляхом знесення самочинного будівництва, під час розгляду якого відповідачами можуть бути вчинені дії, які можуть призвести до відчуження спірного об'єкта нерухомого майна на користь третіх осіб, що ускладнить виконання рішення, або призведуть до неможливості його виконання в частині, у разі задоволення позову. Водночас вжиті судом заходи забезпечення позову не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі відповідачів, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду, забезпечить збалансованість інтересів сторін.
З огляду на викладене, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчужувати незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 467377718101), що належить ОСОБА_1 (розмір частки 1/2) та ОСОБА_2 (розмір частки 1/2), відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 233-235 ГПК України, господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Заборонити відчужувати незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 467377718101), що належить ОСОБА_1 (розмір частки 1/2) та ОСОБА_2 (розмір частки 1/2).
3. В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.
Стягувач: Житомирська окружна прокуратура (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 2, ід. код 02909950).
Боржники:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_1 ).
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ід. номер НОМЕР_2 )
Строк пред'явлення ухвали до виконання протягом трьох років.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 09.10.2023 та може бути оскаржена.
Повний текст ухвали складено 10.10.2023
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу
2 - Житомирській окружній прокуратурі - (оригінал) - рек. з пов.;
3 - позивачу (рек.з пов.);
4,5 - відповідачам (рек. з пов.).