ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2023м. ДніпроСправа № 904/1854/23
За позовом Акціонерного товариства "Дніпрометробуд", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (Limak Insaat Sanay Ve Ticaret Anonim Sirketi), м. Анкара Турецька Республіка в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 195 916 грн 91 коп. за договором оренди виробничого майданчика від 04.07.2019 № 2-ДО
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
СУТЬ СПОРУ:
Акціонерне товариство "Дніпрометробуд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 27.03.2023 № 22, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (Limak Insaat Sanay Ve Ticaret Anonim Sirketi) в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" заборгованість в сумі 195 916 грн 91 коп., з яких: 172 803 грн 18 коп. - заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2022 по лютий 2023, 1 166 грн 01 коп. - 3% річних, 2 514 грн 24 коп. - інфляційні втрати, 19 433 грн 48 коп. - пеня, відповідно до умов договору оренди виробничого майданчика від 04.07.2019 № 2-ДО.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати орендної плати за оренду виробничого майданчика за адресою: м. Дніпро, вул. Сухий острів, 53.
У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
02.05.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 28.04.2023 № б/н, в якому зазначив що частково не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки відповідно до п. 2.11 договору орендарю надано право застосувати до орендодавця оперативно-господарську санкцію у разі не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або в разі порушення порядку її заповнення. Під оперативно-господарською санкцією сторони розуміють право орендаря притримати в наступному місяці оплату послуг на суму податкового кредиту з ПДВ, який орендар мав отримати за податковою накладною, не зареєстрованою орендодавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних до моменту надання орендодавцем належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної. Відповідач стверджує, що станом на дату подання відзиву позивач не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тому за період жовтня 2022 - лютого 2023 відповідач притримав оплату послуг оренди за договором в розмірі 28 800 грн 53 коп. (сума ПДВ). Відповідач зазначає, що листами від 21.11.2022, від 20.12.2022, від 24.01.2023, від 27.02.2023, від 17.03.2023 повідомляв позивача про притримання суми оплат в розмірі суми ПДВ. Крім того, вказує на помилковість розрахунків заявлених до стягнення сум пені, 3%річних та інфляційних втрат, з огляду на передчасність вимог про стягнення суми в розмірі 28 000 грн 53 коп.
Позивач не скористався правом на надання до суду відповіді на відзив в порядку ст. 166 ГПК України.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги військовий стан в Україні та перебування головуючого судді на лікарняному, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
04.07.2019 між Акціонерним товариством “Дніпрометробуд” (орендодавець) та Акціонерним товариством “Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті” (орендар) укладений догові оренди виробничого майданчика №2-ДО (надалі - договір оренди).
Пунктами 1.1 - 1.3 договору оренди встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування виробничий майданчик загальною площею 4700 м2, розташований за адресою м. Дніпро, вул. Сухий острів, 53, кадастровий номер 120100000:08:589:0044.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 6303656 грн 74 коп.
Будівель, будинків, споруд на виробничому майданчику немає.
Пунктами 2.1 - 2.4, 2.7 договору оренди передбачено, що розмір щомісячної плати за орендовану площу виробничого майданчика становить 23 782 грн (з ПДВ).
Нарахування орендної плати починається з дати, зазначеної в акті прийому-передачі “об'єкту оренди”.
Щомісячно, до 10 числа поточного місяця, орендодавець виставляє орендарю рахунок на повний обсяг обумовлених договором платежів за поточний місяць. Акти виконаних робіт та податкові накладні надаються орендарю відповідно до чинного законодавства.
Сплата орендної плати та інших платежів за договором оренди проводиться на підставі наданого рахунку протягом 10 календарних днів, з моменту отримання такого рахунку орендарем.
Орендна плата за неповні місяці терміну оренди за даним договором оренди розраховується пропорційно кількості днів у такому неповному місяці.
Згідно з пунктом 2.9 договору оренди за порушення строків оплати передбачених пунктами 2.3. та 2.4. договору оренди, більше ніж на місяць, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період, за який сплачується пеня) під простроченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно до пунктів 2.10, 2.11 договору оренди на дату виникнення податкових зобов'язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) орендодавець складає податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригувань до них, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється орендодавцем в строк передбачений Податковим кодексом України.
Орендар має право застосувати до орендодавця оперативно-господарську санкцію у разі не реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних або в разі порушення орендодавцем порядку її заповнення.
Під оперативно-господарською санкцією сторони розуміють право орендаря притримати в наступному місяці оплату послуг на суму податкового кредиту з ПДВ, який орендар мав отримати за податковою накладною (з розрахунком коригування до податкової накладної), не зареєстрованоорендодавцем а Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежно заповненої податкової накладної до моменту надання орендодавця належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної).
В разі не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в граничний термін, передбачений законодавством, зобов'язання орендаря на суму притриманих послуг вважаються виконаними.
Відповідно до пункту 8.1 договору оренди цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2023 включно з моменту підписання акта прийому - передачі об'єкта оренди відповідно до пункту 1.3. договору оренди. Сторони за взаємною згодою можуть продовжити дію договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди.
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
На виконання умов договору у період з жовтня 2022 по лютий 2023 між сторонами підписано акти про надання послуг, а саме:
- акт про надання послуг № 147 від 31.10.2022 на суму 33 591 грн 25 коп.;
- акт про надання послуг № 171 від 30.11.2022 на суму 34 431 грн 03 коп.;
- акт про надання послуг № 189 від 31.12.2022 на суму 34 672 грн 06 коп.;
- акт про надання послуг № 16 від 31.01.2023 на суму 34 914 грн 76 коп. ;
- акт про надання послуг № 29 від 28.02.2023 на суму 35 194 грн 08 коп. (а.с. 14-18).
Господарський суд зазначає, що вказані акти підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Для оплати спірної заборгованості позивач виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури, які наявні в матеріалах справи (а.с.9-13).
Позивач стверджує, що в порушення умов договору, відповідач оплату орендної плати у спірному періоді своєчасно не здійснював, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 172 803 грн 18 коп.
На підставі п. 2.9. договору оренди позивач нарахував до сплати відповідачу пеню в сумі 19 433 грн 48 коп. за період з 23.10.2022 по 20.03.2023.
Із посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 166 грн 01 коп. за період з 23.10.2022 по 20.03.2023 та інфляційні втрати в сумі 2 514 грн 24 коп. за період з жовтня 2022 по січень 2023.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Разом з тим, відповідач стверджує, що притримав оплату послуг на суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 28 000 грн 53 коп. в якості оперативно-господарської санкції, передбаченої пунктом 2.11. договору оренди, у зв'язку із не реєстрацією позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з жовтня 2022 по лютий 2023.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору оренди виробничого майданчика, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Так, правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями Цивільного кодексу України та ст.ст.283-291 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частинами 1 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права (ст.760 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору орендодавець бере на себе обов'язок передати мано у користування і, водночас, орендар зобов'язується прийняти вказане майно та вчасно вносити за користування майном орендну плату.
Пунктом 2.2 договору визначено, що нарахування орендної плати починається з дати, зазначеної в акті прийому-передачі об'єкту оренди.
Таким чином, з дня отримання майна у користування у відповідач виник обов'язок вчасно вносити за нього орендну плату.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються зі ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. ст. 610-612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами ст. 610 Цивільного кодексу України та ст. 216 Господарського кодексу України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
За визначенням ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктами 2.3., 2.4. договору оренди визначено, що щомісячно, до 10 числа поточного місяця, орендодавець виставляє орендарю рахунок на повний обсяг обумовлених договором платежів за поточний місяць. Акти виконаних робіт та податкові накладні надаються орендарю відповідно до чинного законодавства. Сплата орендної плати та інших платежів за договором оренди проводиться на підставі наданого рахунку протягом 10 календарних днів, з моменту отримання такого рахунку орендарем.
Як встановлено судом, відповідач не заперечує отримання долучених до позову рахунків в дати їх складання. Таким чином, строк оплати послуг оренди є таким, що настав:
- за актом про надання послуг № 147 від 31.10.2022 (рахунок -фактура № 193 від 12.10.2022) - 24.10.2022;
- за актом про надання послуг № 171 від 30.11.2022 (рахунок -фактура № 209 від 14.11.2022) - 24.11.2022;
- за актом про надання послуг № 189 від 31.12.2022 (рахунок -фактура № 252 від 12.12.2022) - 22.12.2022;
- за актом про надання послуг № 16 від 31.01.2023 (рахунок -фактура № 17 від 31.01.2023) - 10.02.2023;
- за актом про надання послуг № 29 від 28.02.2023 (рахунок -фактура № 31 від 15.02.2023) - 27.02.2023.
При цьому судом враховано, що за приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, відповідач посилався на застосування оперативно-господарської санкції, передбаченої пунктом 2.11 договору оренди та притримання оплати послуг на суму податкового кредиту з ПДВ, що мав отримати орендар за податковою накладною.
Стаття 236 Господарського кодексу України встановлює, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;
відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Зі змісту пункту 2.11 договору оренди вбачається, що відповідач за первісним позовом має право не сплачувати (притримати) на користь позивача суму ПДВ у складі вартості послуг, які орендар отримує за податковою накладною, у разі якщо її не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежно заповненої податкової накладної, починаючи з наступного місяця. При цьому, зі змісту та логіки положень договору очевидним є те, що таке притримання має (може) тривати до усунення відповідного порушення, або до закінчення граничних строків реєстрації відповідних податкових накладних.
Тобто обов'язок зі сплати на користь позивача суми ПДВ у складі вартості послуг у відповідача виникає лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідної неналежно заповненої податкової накладної.
В разі ж не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в граничний термін, передбачений законодавством, зобов'язання орендаря на притриману суму ПДВ взагалі вважаються виконаними.
Згідно з матеріалами справи відповідач притримав оплату послуг на суму податкового кредиту 28 000 грн 53 коп. (за жовтень 2022 на суму ПДВ 5 598 грн 54 коп., за листопад 2022 на суму ПДВ 5 738 грн 50 коп., за грудень 2022 на суму ПДВ 5 778 грн 68 коп., за січень 2023 на суму ПДВ 5 819 грн 13 коп., за лютий 2023 на суму ПДВ 5 865 грн 68 коп.
Повідомлення про притримання оплати послуг на суму податкового кредиту з ПДВ за спірний період направлялись на адресу позивача (а.с. 31-35).
Станом на час вирішення спору позивач не надав до суду доказів реєстрації відповідних належно заповнених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, наведені відповідачем доводи не спростував.
Як вбачається з матеріалів справи, до складу суми боргу зі сплати орендної плати в розмірі 172 803 грн 18 коп. увійшли суми податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2022 - лютому 2023, притримані відповідачем.
Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем суми боргу зі сплати орендної плати в розмірі 144 802 грн 65 коп. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 144 802 грн 65 коп. (без ПДВ) підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 28 000 грн 53 коп. слід відмовити через необґрунтованість.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
На підставі п. 2.9. договору оренди позивач нарахував до сплати відповідачу пеню в сумі 19 433 грн 48 коп. за період з 23.10.2022 по 20.03.2023.
Враховуючи часткове задоволення первісних позовних вимог про стягнення суми основного боргу, суд задовольняє позовні вимог про стягнення пені в розмірі 16 037 грн 55коп. за загальний період 25.10.2022 по 20.03.2023. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи часткове задоволення первісних позовних вимог про стягнення суми основного боргу, суд задовольняє позовні вимог про стягнення 3% річних в розмірі 962 грн 22 коп. за загальний період з 25.10.2022 по 20.03.2023, інфляційних втрат у розмірі 2 095 грн 21 коп. за період з листопада 2022 по лютий 2023. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 144 802 грн 65 коп. основного боргу, 16 037 грн 55 коп. пені, 962 грн 22 коп. 3% річних, 2 095 грн 21 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті” (06700, Турецька Республіка, район Чінкая Газіосманпаша, м. Анкара, вул. Хафта Сокак, буд. 9) в особі Представництва “Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті” (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 69, офіс 323, код ЄДРПОУ 26511979) на користь Акціонерного товариства “Дніпрометробуд” (49000, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 5, код ЄДРПОУ 04880239) 144 802 грн 65 коп. (сто сорок чотири тисячі вісімсот дві грн. 65 коп.) основного боргу, 16 037 грн 55 коп. (шістнадцять тисяч тридцять сім грн. 55 коп.) пені, 962 грн 22 коп. (дев'ятсот шістдесят дві грн. 22 коп.) 3% річних, 2 095 грн 21 коп. (дві тисячі дев'яносто п'ять грн. 21 коп.) інфляційних втрат, 2 458 грн 46 коп. (дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім грн 46 коп.) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 11.10.2023
Суддя І.А. Рудь