ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2023 р. Справа№ 910/3422/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Колесник О.І. (керівник)
від відповідача: Парубець Є.О. (довіреність від 26.12.2022 №420/216-д)
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "АНТОНОВ"
на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2023
у справі №910/3422/22 (суддя Приходько І.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП"
до державного підприємства "АНТОНОВ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАНТОРГ"
про стягнення 1 484 840,29 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "АНТОНОВ" про стягнення 1 484 840,29 грн., з яких: 982 174,90 грн. - основного боргу, 170 387,16 грн. - пені, 253 811, 86 грн. - інфляційних втрат, 78 466,37 грн. - 3% річних за договором про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів №470/05-17 від 10.04.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів від 10 квітня 2017 року № 470/05-17, право вимоги за яким позивач набув на підставі укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАНТОРГ" договором відступлення права вимоги від 30 квітня 2020 року № 04-20.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2023 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з державного підприємства "АНТОНОВ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" 1 314 453 грн. 13 коп., з яких: 982 174 грн. 90 коп. - основного боргу, 253 811 грн. 86 коп. - інфляційних втрат, 78 466 грн. 37 коп. - 3% річних та 19 716 грн. 80 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих йому послуг у встановлений строк виконав лише частково, заборгувавши таким чином позивачеві 1 023 625,04 грн. В той же час, суд першої інстанції зазначив, що позивач нарахував суму пені за період з 01.05.2021 до 30.04.2022, що є безпідставним з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України. Також суд першої інстанції вказав на обґрунтованість нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат.
Не погоджуючись з судовим рішенням, державне підприємство "АНТОНОВ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі №910/3422/22 та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" до державного підприємства "АНТОНОВ" у повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач вказав, що:
- існують обґрунтовані підстави вважати, що бенефіціаром первісного кредитора був громадянин російської федерації, а тому вважається, що ТОВ «Паладіум Плюс» контролювалось і його діяльність управлялася (у тому числі, але не виключно, за допомогою фінансування) з території держави-агресора та/або держави-окупанта, тоді як ДП «Антонов» вважається стратегічним для економіки і безпеки держави підприємством оборонно-промислового комплексу України, діяльність якого провадиться у сфері критичних технологій;
- встановлення факту приналежності бенефіціара первісного кредитора - фізичної особи ОСОБА_1 до громадянства російської федерації на момент виникнення заборгованості та на час укладення договору відступлення права вимоги унеможливило би стягнення заборгованості з відповідача у даній справі;
- судом першої інстанції не забезпечено право відповідача, передбачене ст. 81 ГПК України, не задоволено його клопотання про витребування доказів, чим позбавлено можливості подати докази на підтвердження своєї правової позиції;
- існують достатні підстави вважати, що господарські санкції за неналежне виконання умов договору відповідачем розглядаються кредитором як спосіб отримання доходів;
- в результаті вчинення зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ТОВ «Паладіум Плюс» перед ДП «Антонов» зменшилася на суму грошових зобов'язань останнього, у зв'язку з чим на момент укладення договору відступлення права вимоги у відповідача була відсутність заборгованість за договором про надання послуг із зберігання нафтопродуктів № 470/05-17 від 10.04.2017.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства "АНТОНОВ" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2023, розгляд справи №910/3422/22 призначено на 26.09.2023.
11.09.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
26.09.2023 через відділ документального забезпечення від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
У судове засідання, 26.09.2023 представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с.34-42 т.2)
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 26.09.2023 за відсутності представника третьої особи.
Представник відповідача у судовому засіданні 26.09.2023 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2023 проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паладіум Плюс", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кланторг" (далі - Третя особа), як Виконавцем та Державним підприємством "АНТОНОВ" як Замовником був укладений Договір про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів №470/05-17 (далі - Договір, том 1, а.с. 18), за умовами якого виконавець надає замовнику послуги зі зберігання нафтопродуктів (авіаційного палива), які належать відповідачу на праві власності, та інші пов'язані з цим послуги, визначені в даній угоді, а замовник зобов'язався оплатити та прийняти належним чином надані послуги на умовах даного правочину.
Відповідно до пункту 1.3. Договору послуги надаються на території цілісного майнового комплексу складу паливно-мастильних матеріалів, який розташований за адресою: Київська область, селище міського типу Гостомель, вулиця Автошляхова, будинок 1-А.
Згідно з пунктом 2.1. Договору факт надання послуг та їх вартість фіксуються в актах приймання-передачі, що підписуються між сторонами кожного календарного місяця.
Відповідно до пункту 2.3 Договору сторони щоквартально проводять звірку заборгованості за договором шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків.
За пунктом 7.3. договору сума, що підлягає сплаті замовником, перераховується ним у повному розмірі протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку згідно з даним пунктом.
У випадку порушення строку та/або порядку внесення плати за послуги, передбачені статтею 7 договору, або здійснення інших платежів, передбачених цим правочином, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, обчисленої від суми простроченого платежу за кожний день прострочення належного виконання відповідного обов'язку (пункт 8.3. Договору).
За пунктом 12.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30 квітня 2019 року включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
На виконання Договору між сторонами було підписано та скріплено їх печатками відповідні акти надання послуг, зокрема: від 30.04.2017 № 1 на суму 116 800,00 грн., від 31.05.2017 № 2 на суму 181 040,00 грн., від 30.06.2017 № 3 на суму 177 411,08 грн., від 31.07.2017 № 4 на суму 229 941,28 грн., від 31.08.2017 № 5 на суму 180 978,00 грн., від 30.09.2017 № 6 на суму 175 140,00 грн., від 31.10.2017 № 7 на суму 180 978,00 грн., від 30.11.2017 № 8 на суму 319 948,27 грн., від 31.12.2017 № 9 на суму 263 111,29 грн., від 31.01.2018 № 1 на суму 180 978,00 грн., від 28.02.2018 № 2 на суму 163 464,00 грн., від 31.03.2018 № 3 на суму 195 063,11 грн., від 30.04.2018 № 4 на суму 207 354,36 грн., від 31.05.2018 № 5 на суму 180 978,00 грн., від 30.06.2018 № 6 на суму 200 357,99 грн., від 31.07.2018 № 7 на суму 202 342,96 грн., від 31.08.2018 № 8 на суму 202 359,28 грн., від 30.09.2018 № 9 на суму 196 625,13 грн., від 31.10.2018 № 10 на суму 186 016,39 грн., від 30.11.2018 № 11 на суму 229 197,43 грн., від 31.12.2018 № 12 на суму 352 583,84 грн., від 31.01.2019 № 1 на суму 405 351,49 грн., від 28.02.2019 № 2 на суму 388 538,60 грн., від 31.03.2019 № 3 на суму 414 628,98 грн., від 30.04.2019 № 4 на суму 263 947,73 грн., від 31.05.2019 № 5 на суму 369 998,12 грн., від 30.06.2019 № 6 на суму 389 679,19 грн. (том 1, а.с. 26-52)
В подальшому, 30.04.2020 між ТОВ "Тренд Інвест Груп" та ТОВ "Паладіум Плюс", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кланторг", було укладено договір відступлення права вимоги № 04-20 (том 1, а.с. 54), відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги, належне первісному кредитору, у порядку та на умовах, визначених цією угодою.
При цьому, згідно з розділом договору "Визначення термінів", під правом вимоги розуміється дійсне право вимоги виконання зобов'язань ДП "Антонов" по сплаті заборгованості, що виникла на підставі договорів та у зв'язку з наданням послуг за ними на загальну суму 1 546 037,93 грн. Під договорами розуміються: договір про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів від 10.04.2017 № 470/05-17, за яким сума заборгованості складає 1 023 625,04 грн. та договір про надання послуг з операційного обслуговування функціонування складу нафтопродуктів від 15.08.2019 № 9.2405.2019, за яким сума заборгованості складає 522 412,89 грн.
Відповідно до пункту 1.2. цього правочину з моменту його укладення всі права і обов'язки первісного кредитора за договорами переходять до нового кредитора в обсязі й на умовах, які існували на дату укладення цього договору. До ТОВ "Тренд Інвест Груп" переходить право вимоги на суму основного зобов'язання, пені, штрафів (у разі їх нарахування), відсотків за користування грошовими коштами та інші права, що випливають з договорів та можуть бути здійснені новим кредитором як повноправним кредитором ДП "Антонов".
За умовами пункту 1.3. вказаної угоди новий кредитор дійсним підтверджує факт ознайомлення зі змістом права вимоги, що відступається та документами, що встановлюють та підтверджують таке право вимоги в повному обсязі та не має претензій щодо змісту та чинності таких документів.
Протягом трьох банківських днів з дня укладення цього договору первісний кредитор передає новому кредитору документи, що підтверджують дійсність права вимоги, яке відступається (пункт 2.1 Договору).
Згідно з пунктом 2.2. цієї угоди первісний кредитор письмово повідомляє ДП "Антонов" про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням протягом 5 робочих днів з моменту переходу до нового кредитора права вимоги згідно умов даного правочину.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що моментом відступлення права вимоги за цим договором, з якого настають наслідки, передбачені пунктом 1.2 цієї угоди, є момент укладення договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Оскільки відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів від 10 квітня 2017 року № 470/05-17, право вимоги за яким позивач набув на підставі укладеного договором відступлення права вимоги від 30 квітня 2020 року № 04-20, останній звернувся із даним позовом до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих йому послуг у встановлений строк виконав лише частково, заборгувавши таким чином позивачеві 1 023 625,04 грн. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач нарахував суму пені за період з 01.05.2021 до 30.04.2022, що є безпідставним з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України. Також суд першої інстанції вказав на обґрунтованість нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
За умовами частини 1 статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Як було зазначено вище, на виконання умов договору між сторонами було підписано та скріплено їх печатками відповідні акти надання послуг, зокрема: від 30.04.2017 № 1 на суму 116 800,00 грн., від 31.05.2017 № 2 на суму 181 040,00 грн., від 30.06.2017 № 3 на суму 177 411,08 грн., від 31.07.2017 № 4 на суму 229 941,28 грн., від 31.08.2017 № 5 на суму 180 978,00 грн., від 30.09.2017 № 6 на суму 175 140,00 грн., від 31.10.2017 № 7 на суму 180 978,00 грн., від 30.11.2017 № 8 на суму 319 948,27 грн., від 31.12.2017 № 9 на суму 263 111,29 грн., від 31.01.2018 № 1 на суму 180 978,00 грн., від 28.02.2018 № 2 на суму 163 464,00 грн., від 31.03.2018 № 3 на суму 195 063,11 грн., від 30.04.2018 № 4 на суму 207 354,36 грн., від 31.05.2018 № 5 на суму 180 978,00 грн., від 30.06.2018 № 6 на суму 200 357,99 грн., від 31.07.2018 № 7 на суму 202 342,96 грн., від 31.08.2018 № 8 на суму 202 359,28 грн., від 30.09.2018 № 9 на суму 196 625,13 грн., від 31.10.2018 № 10 на суму 186 016,39 грн., від 30.11.2018 № 11 на суму 229 197,43 грн., від 31.12.2018 № 12 на суму 352 583,84 грн., від 31.01.2019 № 1 на суму 405 351,49 грн., від 28.02.2019 № 2 на суму 388 538,60 грн., від 31.03.2019 № 3 на суму 414 628,98 грн., від 30.04.2019 № 4 на суму 263 947,73 грн., від 31.05.2019 № 5 на суму 369 998,12 грн., від 30.06.2019 № 6 на суму 389 679,19 грн.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, про належне виконання сторонами умов цього договору свідчить також відсутність з боку жодного із вказаних контрагентів претензій та повідомлень про порушення іншою стороною своїх зобов'язань за цим правочином.
Відповідач не у повному обсязі розрахувався за надані послуги, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1 023 625,04 грн. Дана обставина підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками цих підприємств актом звіряння взаємних розрахунків за вказаним договором станом на 31.08.2019. (том 1, а.с. 53) Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.
У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
А тому, підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.
Як вже було встановлено вище, 30.04.2020 між ТОВ "Тренд Інвест Груп" та ТОВ "Кланторг" було укладено договір відступлення права вимоги № 04-20, відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги, належне первісному кредитору, а саме право вимоги виконання зобов'язань ДП "Антонов" по сплаті заборгованості, що виникла на підставі договорів та у зв'язку з наданням послуг за ними на загальну суму 1 546 037,93 грн. Під договорами розуміються: договір про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів від 10.04.2017 № 470/05-17, за яким сума заборгованості складає 1 023 625,04 грн. та договір про надання послуг з операційного обслуговування функціонування складу нафтопродуктів від 15.08.2019 № 9.2405.2019, за яким сума заборгованості складає 522 412,89 грн.
Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Пунктом 12.5. Договору про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів сторони передбачили, що замовник не має права передавати свої права або обов'язки за даною угодою на користь третьої особи без згоди виконавця, яка повинна бути оформлена шляхом внесення відповідних змін до цього правочину.
Водночас, вказаний договір не містить заборони про передачу прав або обов'язків виконавцем на користь третьої особи без згоди замовника.
Колегією суддів також враховано, що у травні 2020 року Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/6433/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тренд Інвест Груп» до Державного підприємства «Антонов» про стягнення (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) 41 450,14 грн. основного боргу, та за зустрічним позовом Державного підприємства «Антонов» до ТОВ «Тренд Інвест Груп» та ТОВ «КЛАНТОРГ» про визнання зобов'язань припиненими та визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 30.04.2020 № 04-20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та постановою Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 910/6433/20 первісний позов задоволено, стягнуто з ДП «Антонов» на користь ТОВ «Тренд Інвест Груп» 41 450,14 грн. основного боргу, а також 4 013,60 грн. судового збору. Повернуто позивачу за первісним позовом з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 14 732,63 грн., сплачений на підставі платіжного доручення від 05.05.2020 №106 на суму 18 747,00 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Задовольняючи первісні позовні вимоги суди в межах справи № 910/6433/20 вказали, що загальна сума основного боргу ДП «Антонов» за договором про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів від 10 квітня 2017 року № 470/05-17, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог в сумі 41 450,14 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а ДП «Антонов» не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем або первісним кредитором.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суди виходили з того, що відповідач у встановленому законом порядку не довів належними, достатніми і допустимими доказами проведення зарахування зустрічних однорідних вимог належним чином, з огляду на те, що:
- направлений відповідачем шляхом електронного листування на електронну адресу позивача акт звірки розрахунків не є документом, який свідчить про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки є документом первинного бухгалтерського обліку, який лише фіксує певні господарські операції;
- з електронного листування не вбачається, що особи, які здійснювали таке листування, були уповноважені на вчинення зарахування зустрічних однорідних вимог;
- зі змісту електронного листування вбачається, що позивач висловлював лише намір провести відповідні зарахування;
- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог в розумінні статті 601 Цивільного кодексу України є одностороннім правочином, вчиненим у письмовій або усній формі, в якому одна сторона доводить до контрагента своє чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням, проте ДП «Антонов» не надано доказів того, що рішення про зарахування було належним чином доведено до первісного кредитора, тому відсутні підстави для визнання зарахування проведеним.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 ГПК України).
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Колегія суддів відзначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).
Таким чином, в межах справи № 910/6433/20 було досліджено обставини зарахування зустрічних однорідних вимог, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та встановлено, що відповідач належним способом не провів зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки не вчинив дій, направлених на повідомлення свого контрагента про прийняте ним рішення, у зв'язку з чим підстави для припинення зобов'язань та визнання недійсним договору відступлення права вимоги у суду відсутні.
Більше того, на відповідні обставини відповідач не посилався у відзиві на позовну заяву, тоді як відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач не навів будь-яких обставин того, що він не міг зазначити про обставини зарахування зустрічних позовних вимог у суді першої інстанції з підстав, які не залежали від нього.
Стосовно посилання відповідача вимоги ст.2-1 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислово комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром», колегія суддів зазначає, що приписи даної норми закону стосуються саме заборони виконання рішень щодо стягнення заборгованості із боржника - підприємства оборонно-промислового комплексу на користь кредитора (стягувача) - юридичної особи держави-агресора та/або держави окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта, що не забороняє звертатись до суду за захистом порушених прав та інтересів з боку підприємств оборонно-промислового комплексу, а також не забороняє виносити судові рішення у таких справах.
Більше того, відповідач належними та допустимими доказами не довів, що колишній кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Палладіум Плюс» є громадянином рф, а тому такі доводи колегія суддів відхиляє.
За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З цих підстав, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме реєстраційних справ ТОВ «Кланторг», ТОВ «Адлі», ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «База Волна», так як такі докази не стосуються предмету спору у даній справі.
Крім того, як вбачається з наявних відомостей в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Кланторг» на теперішній час є Бекназаров Тошпулат.
Водночас, твердження апелянта щодо відсутності належних аргументів в мотивувальній частині рішення стосовно відхилення вказаних доводів відповідача колегія суддів визнає безпідставними з огляду на те, що вони не відповідність дійсності та спростовуються змістом оскаржуваного рішення, оскільки судом першої інстанції було надано належну оцінку вказаним доводам відповідача та їх обґрунтовано відхилено.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, оскільки відповідач має перед позивачем заборгованість в сумі 982 174,90 грн., право вимоги якої було отримано на підставі договору відступлення права вимоги, доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 982 174,90 грн.
Стосовно нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 78 466,37 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 253 811, 86 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.3. Договору передбачено, що у випадку порушення строку та/або порядку внесення плати за послуги, передбачені статтею 7 договору, або здійснення інших платежів, передбачених цим правочином, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, обчисленої від суми простроченого платежу за кожний день прострочення належного виконання відповідного обов'язку.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до останніх актів надання послуг № 4 від 30.04.2019, № 5 від 31.05.2019 та № 6 від 30.06.2019, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих послуг не пізніше 10.05.2019, 10.06.2019 та 10.07.2019 відповідно.
Однак, з доданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач нарахував суму пені за період з 01.05.2021 до 30.04.2022, тобто поза шестимісячним строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Колегія суддів, дослідивши п. 8.3. договору, дійшла до висновку, що він не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.
Умову, передбачену у п. 8.3. укладеного сторонами у цій справі Договору, а саме «за кожний день прострочення належного виконання відповідного обов'язку» неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19, від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від 09.03.2021 у справі № 924/441/20, об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.
А тому, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, доказів на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі № 910/3422/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу державного підприємства "АНТОНОВ" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі № 910/3422/22 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі № 910/3422/22 23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/3422/22 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 29.09.2023.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук