ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2023 р. Справа№ 910/1273/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Сидорчук Я.О. (довіреність від 02.01.2023 №78/6-15), Гнатик К.М. (довіреність від 02.01.2023 №78/6-16)
від відповідача: Щербатюк Н.В. (ордер серія №1398422 від 22.02.2023)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та приватного акціонерного товариства "Астра Люкс"
на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023
у справі №910/1273/23 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до приватного акціонерного товариства "Астра Люкс"
про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару в розмірі 2 083 990, 34 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Астра Люкс» про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару в розмірі 2 083 990,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 194/ВЗЗ-2022 від 12.05.2022, в частині поставки товару у визначені Договором строки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2023 позов задоволено частково.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Астра Люкс" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України пеню в розмірі 444 468 грн. 49 коп., штраф в розмірі 597 526 грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 31 259 грн. 86 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що форс-мажорні обставини дійсно унеможливили вчасно здійснювати поставку товару, враховуючи ту обставину, що договір між сторонами був укладений, у період, коли уже фактично тривали такі "обставини непереборної сили".
В той же час, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість зменшення штрафу та пені до 50 %, а саме: до 597 526,68 грн. штрафу та 444 468,49 грн. пені.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/1273/23 ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити повністю.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач вказав, що:
- суттєве порушення відповідачем строків поставки товару, визначеного договором, призвело до ускладнення виконання особовим складом територіальних управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів Національної гвардії України завдань з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації;
- відповідачем не доведено здатність форс-мажорних обставин впливати на реальну можливість виконання зобов'язань за договором, тобто відсутні причино-наслідкові зв'язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання відповідачем зобов'язань за договором;
- відповідачем не доведено наявності тяжкого фінансового стану останнього, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення;
- відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення строків, встановлених договором.
Також не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, приватне акціонерне товариство "Астра Люкс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/1273/23 в частині задоволених штрафних санкцій і прийняти нове, яким з врахуванням клопотання про зменшення штрафних санкцій зменшити розмір штрафних санкцій по Договору поставки №194/ВЗЗ-2022 від 12.05.2023 до 10%, тобто до 208 399, 03 грн.
Доводи відповідача зводяться до того, що:
- суд не взяв до уваги, що відповідач чотири рази звертався до позивача щодо ситуації, яка склалася на ринку текстильної продукції і яку не можливо було спрогнозувати на момент укладення договору;
- позивач не дотримався досудового врегулювання спору і на що суд першої інстанції не звернув уваги;
- обставини, які виникли при виконанні договору, є винятковими, оскільки яким саме чином будуть розгортатись події після укладення договору передбачити було неможливо;
- відповідач не відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до договору, а поставив усю кількість товару, як тільки було усунуто усі перепони, які заважали його виконанню.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та приватного акціонерного товариства "Астра Люкс" на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/1273/23; об'єднано апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та приватного акціонерного товариства "Астра Люкс" на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 в одне апеляційне провадження у справі №910/1273/23; справу №910/1273/23 призначено до розгляду на 19.09.2023.
14.07.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній заперечив проти її вимог і доводів, та просив залишити її без задоволення.
У судовому засіданні, 19.09.2023 представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати , ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимог в повному обсязі.
Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати частково, яким з врахуванням клопотання про зменшення штрафних санкцій зменшити розмір штрафних санкцій до 10%.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12 травня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - замовник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Астра люкс» (далі - учасник, відповідач) укладено Договір № 194/B33-2022 (далі - Договір, том 1, а.с. 24), за умовами якого учасник зобов'язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до Договору), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору (специфікації) (код ДК 021:2015 - 18110000-3-Формений одяг).
Пункт 3.1 Договору передбачає, що ціна договору складає 29 799 600,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4 966 600, 00 грн.
За умовами п. 4.1 Договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб учасника та замовника на відповідній видатковій накладній.
Відповідно до п. 5.1 Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника tenderastralux@gmail.com, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
У випадку корегування інформації, яка визначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.
Пунктом 5.2 Договору узгоджено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-а, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпро та інші міста згідно заявок замовника.
Поставка товару здійснюється учасником власними силами та засобами (п. 5.3 Договору).
У відповідності до п. 5.6 Договору право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб учасника та замовника на відповідній видатковій накладній.
Замовник має право відкласти приймання товару за кількістю та якістю, у разі, якщо учасник не надав відповідній підтверджуючі (кількість та якість товару) документи або є сумніви щодо якості товару після проведення огляду, на строк - до 2-х календарних днів (для надання учасником цих документів) або встановлення відповідної якості товару. У разі, якщо сумніви щодо якості товару підтверджуються актом, складеним замовником, він має право в односторонньому порядку достроково розірвати Договір (п. 5.7 Договору).
Згідно з п. 6.3.1 Договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.
За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим договором (п. 7.1. Договору).
Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7 замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
Згідно з п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності на невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 Договору).
Згідно п. 8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Пунктом 8.4 Договору узгоджено, що строк виконання зобов'язань за цим Договором відкладається на час, протягом якого діють обставини непереборної сили. Якщо обставин непереборної сили будуть діяти впродовж 1 місяця, то кожна з сторін може припинити дію даного Договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 (п. 10.1 Договору).
Додатком № 1 (а.с. 29 т.1) до Договору сторонами узгоджено специфікацію, відповідно до якої поставці підлягає костюм літній польовий (ТУ У 14.1-00034022-078:2015 (зі сповіщенням про зміни № 3, з особливостями застосування № 1): ткан. За ТВ від 31.01.2018 № 9 (зі сповіщенням про зміни № 2) та відповідність зразку-еталону) у кількості 20 000 комплектів загальною вартістю 29 799 600,00 грн.
13 червня 2022 року о 10 год. 07 хв. засобами електронного поштового зв'язку з офіційної електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту відповідача tenderastralux@gmail.com була надіслана сканкопія заявки позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-695 про необхідність поставки товару, а саме: в кількості 5 000 комплектів у строк до 30.06.2022, в кількості 3 000 комплектів у строк до 31.07.2022, в кількості 6 000 комплектів у строк до 31.08.2022 та в кількості 6 000 комплектів до 30.09.2022 та зазначено, що доставка товару здійснюється на склад замовника (в/ч НОМЕР_1 НГУ, АДРЕСА_1) (том 1, а.с. 30-31).
13.06.2022 о 12 год. 10 хв. відповідач засобами телефонного зв'язку підтвердив уповноваженій особі позивача отримання засобами електронного поштового зв'язку заявки від 09.06.2022 № 78/8/2-695. (том 1, а.с. 32)
На виконання умов Договору, за заявкою позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-695, відповідачем частково поставлено товар, а саме 30.06.2022 у кількості 5 000 комплектів на загальну суму 7 449 900,00 грн. за видатковою накладною № 52 від 30.06.2022, та з порушенням строків в іншій частині товару, а саме: 22.08.2022 поставлено товар у кількості 1 100 комплектів на загальну суму 1 638 978,00 грн. за видатковою накладною № 75 від 22.08.2022; 26.08.2022 поставлено товар у кількості 540 комплектів на загальну суму 804 589,20 грн. за видатковою накладною № 80 від 26.08.2022; 31.08.2022 поставлено товар у кількості 1 200 комплектів на загальну суму 1 787 976,00 грн. за видатковою накладною № 88 від 31.08.2022; 08.09.2022 поставлено товар у кількості 382 комплекти на загальну суму 569 172,36 грн. за видатковою накладною № 90 від 08.09.2022; 23.09.2022, поставлено товар у кількості 480 комплектів на загальну суму 715 190,40 грн. за видатковою накладною № 100 від 23.09.2022; 07.10.2022 поставлено товар у кількості 2 320 комплектів на загальну суму 3 456 753,60 грн. за видатковою накладною № 118 від 07.10.2022; 17.10.2022 поставлено товар у кількості 1 440 комплектів на загальну суму 2 145 571,20 грн. за видатковою накладною № 122 від 17.10.2022; 01.11.2022 поставлено товар у кількості 1 420 комплектів на загальну суму 2 115 771,60 грн. за видатковою накладною № 147 від 01.11.2022; 02.11.2022 поставлено товар у кількості 1 540 комплектів на загальну суму 2 294 569,20 грн. за видатковою накладною № 148 від 02.11.2022; 03.11.2022 поставлено товар у кількості 1 060 комплектів на загальну суму 1 579 378,80 грн. за видатковою накладною № 149 від 03.11.2022; 07.11.2022 поставлено товар у кількості 1 060 комплектів на загальну суму 1 579 378,80 грн. за видатковою накладною № 151 від 07.11.2022; 14.11.2022 поставлено товар у кількості 540 комплектів на загальну суму 804 589,20 грн. за видатковою накладною № 153 від 14.11.2022; 21.11.2022 поставлено товар у кількості 620 комплектів на загальну суму 923 787,60 грн. за видатковою накладною № 156 від 21.11.2022; 30.11.2022 поставлено товар у кількості 862 комплекти на загальну суму 1 284 362,76 грн. за видатковою накладною № 160 від 30.11.2022; 21.12.2022 поставлено товар у кількості 436 комплектів на загальну суму 649 631,28 грн. за видатковою накладною № 187 від 21.12.2022. (том 1, а.с. 33-48)
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивач звернувся до відповідача з Претензію від 06.01.2023 № 78/8/2-46 (том 1, а.с. 49) про сплату пені у розмірі 909 112,88 грн. та штрафу у розмірі 1 218 207,59 грн. за порушення строків поставки товару, визначеного договором, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, позивач звернувся із даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 888 936,98 грн. пені та 1 195 053,36 грн. штрафу.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що заявлені відповідачем форс-мажорні обставини дійсно унеможливили вчасно здійснювати поставку товару, враховуючи ту обставину, що договір між сторонами був укладений, у період, коли уже фактично тривали такі "обставини непереборної сили".
В той же час, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість зменшення штрафу та пені до 50 %, а саме: до 597 526,68 грн. штрафу та 444 468,49 грн. пені.
Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У заявці позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-695 було зазначено про необхідність поставки товару, а саме: в кількості 5 000 комплектів у строк до 30.06.2022, в кількості 3 000 комплектів у строк до 31.07.2022, в кількості 6 000 комплектів у строк до 31.08.2022 та в кількості 6 000 комплектів до 30.09.2022.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було частково поставлено позивачу товар за заявкою позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-695, а саме 30.06.2022 у кількості 5 000 комплектів на загальну суму 7 449 900,00 грн. за видатковою накладною № 52 від 30.06.2022, та з порушенням строків в іншій частині товару, а саме:
22.08.2022 поставлено товар у кількості 1 100 комплектів на загальну суму 1 638 978,00 грн. за видатковою накладною № 75 від 22.08.2022;
26.08.2022 поставлено товар у кількості 540 комплектів на загальну суму 804 589,20 грн. за видатковою накладною № 80 від 26.08.2022;
31.08.2022 поставлено товар у кількості 1 200 комплектів на загальну суму 1 787 976,00 грн. за видатковою накладною № 88 від 31.08.2022;
08.09.2022 поставлено товар у кількості 382 комплекти на загальну суму 569 172,36 грн. за видатковою накладною № 90 від 08.09.2022;
23.09.2022, поставлено товар у кількості 480 комплектів на загальну суму 715 190,40 грн. за видатковою накладною № 100 від 23.09.2022;
07.10.2022 поставлено товар у кількості 2 320 комплектів на загальну суму 3 456 753,60 грн. за видатковою накладною № 118 від 07.10.2022;
17.10.2022 поставлено товар у кількості 1 440 комплектів на загальну суму 2 145 571,20 грн. за видатковою накладною № 122 від 17.10.2022;
01.11.2022 поставлено товар у кількості 1 420 комплектів на загальну суму 2 115 771,60 грн. за видатковою накладною № 147 від 01.11.2022;
02.11.2022 поставлено товар у кількості 1 540 комплектів на загальну суму 2 294 569,20 грн. за видатковою накладною № 148 від 02.11.2022;
03.11.2022 поставлено товар у кількості 1 060 комплектів на загальну суму 1 579 378,80 грн. за видатковою накладною № 149 від 03.11.2022;
07.11.2022 поставлено товар у кількості 1 060 комплектів на загальну суму 1 579 378,80 грн. за видатковою накладною № 151 від 07.11.2022;
14.11.2022 поставлено товар у кількості 540 комплектів на загальну суму 804 589,20 грн. за видатковою накладною № 153 від 14.11.2022;
21.11.2022 поставлено товар у кількості 620 комплектів на загальну суму 923 787,60 грн. за видатковою накладною № 156 від 21.11.2022;
30.11.2022 поставлено товар у кількості 862 комплекти на загальну суму 1 284 362,76 грн. за видатковою накладною № 160 від 30.11.2022;
21.12.2022 поставлено товар у кількості 436 комплектів на загальну суму 649 631,28 грн. за видатковою накладною № 187 від 21.12.2022.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем поставлено товар із порушенням узгоджених сторонами строків, що останнім не заперечувалось.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав про те, що прострочення поставки товару відбулося у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом № 3200-23-0629 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (а.с.134-146 т.1 ) в якому, зокрема зазначено, що форс-мажорні обставини у відносинах між позивачем і відповідачем виникли з 01.06.2022 є такими, що тривають станом на 15.02.2023.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. (ч.2)
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
На підтвердження того, що прострочення поставки товару відбулося у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин відповідачем було надано Сертифікат № 3200-23-0692 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (том 1, а.с. 134) у якому, зокрема зазначено, що форс-мажорні обставини у відносинах між позивачем і відповідачем виникли з 01.06.2022 і є такими, що тривають станом на 15.02.2023.
Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21, у постанові від 23.03.2023 у справі № 920/505/22, у постанові від 18.04.2023 у справі № 922/1116/22.
Відповідно до пункту 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, договір між сторонами укладено 12.05.2022, тобто, під час дії воєнного стану, а тому аргумент відповідача про те, що укладаючи договір він не знав і не міг знати, що в подальшому можуть мати місце форс-мажорні обставини, пов'язані з широкомасштабною триваючою військовою агресією російської федерації проти України, в контексті викладеного є безпідставним та правомірно відхилені судом першої інстанції.
Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, як обставини, на які він посилається в підтвердження форс-мажору (не отримання тканини від ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» та ТОВ «С.Т.Г.» та курсові коливання на валютному ринку) вплинуло на можливість виконання ним свого зобов'язання за укладеним договором щодо поставки товару, на які він посилається, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між зазначеними відповідачем обставинами та неможливістю вчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. (п. 8.2. договору)
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, жодних доказів повідомлення відповідачем позивача, в порядку пунктів 8.2 та 8.3 Договору, про виникнення обставини непереборної сили, не надано.
Посилання відповідача на листи від 14.06.2022 № 183, від 18.07.2022 № 225, від 01.08.2022 № 224, від 12.08.2022 № 261 (а.с. 120-125 т.1), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у вказаних листах останній зазначав про неможливість виконання своїх зобов'язань у встановлені договором строки без посилання на п.п. 8.1-8.3. договору та не доводячи до відома позивача про форс-мажорність таких обставин, як це передбачено п. 8.2. договору.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, та від 23.03.2023 у справі № 920/505/22, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач, укладаючи договір фактично під час настання обставин непереборної сили, не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені обставинами, що розпочалися ще 24.02.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Суб'єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, відповідач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, і стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, чого у даному випадку доведено не було.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7 замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок неустойки, дійшла до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обґрунтованість розрахунку 888 936,98 грн. пені та 1 195 053,36 грн. штрафу.
В той же час, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість зменшення розміру неустойки на 50 %.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).
Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Отже, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Судом першої інстанції під час можливості зменшення неустойки вірно враховано доводи відповідача, що зважаючи на збройну агресію російської федерації в Україні в останнього виникли логістичні проблеми з поставкою сировини для виготовлення кінцевої продукції, яку необхідно було виготовити за Договором, а також часті повітряні тривоги та відключення електроенергії.
Крім того, колегією суддів враховується, що період прострочення відповідачем свого обов'язку з поставки товару є незначним.
Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків поставки товару та настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.
А тому, оцінивши інтереси обох сторін, враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення поставки товару та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, дотримуючись справедливого балансу прав та інтересів позивача та відповідача у даному спорі, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи обмеження судом першої інстанції розміру суми пені та штрафу на 50 %, а саме до 597 526,68 грн. штрафу та 444 468,49 грн. пені.
Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно скористався наданим статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру штрафних санкцій, забезпечивши баланс інтересів сторін, а протилежного сторонами не доведено.
Посилання на недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору колегія суддів відхиляє, оскільки чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього дотримання процедури досудового врегулювання спору. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує (аналогічна правова позиція з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі 1-2/2002 викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/7476/18).
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржниками не доведено обґрунтованість своїх апеляційних скарг, доказів на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1273/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.
Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та приватного акціонерного товариства "Астра Люкс" на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1273/23 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1273/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.
4. Матеріали справи № 910/1273/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 29.09.2023.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко