КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
третьої особи щодо майна якої
вирішується питання про арешт - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 14.06.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме на: мобільний телефон марки Iphone 14 pro, в корпусі чорного кольору, Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 з сім картою оператора мобільного зв'язку "Київстар", з номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки "Nokia", з акумуляторною батареєю всередині з написами НОМЕР_4 , Q436C НОМЕР_5 , з номером телефону - НОМЕР_6 (Інтертелеком) та зарядний пристрій до нього.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, третя особа щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою тимчасово вилучене під час обшуку майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути власнику.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та порушує права особи на приватну власність, що гарантуються Конституцією України.
Як вказує автор апеляційної скарги, на посаду головного спеціаліста сектору, а в подальшому відділу, з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області він був призначений згідно наказу від 17.10.2022, а до цієї дати взагалі не працював у вказаній установі та з особами, стосовно яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000505 від 05.10.2022, не знайомий.
Крім того, він не є підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні та його було допитано лише у якості свідка.
Окрім цього, вказане майно використовувалось виключно в особистих справах, а саме, в спілкуванні з родиною, яка мешкає закордоном та арештоване незаконно, оскільки у мобільних телефонах немає жодної інформації, яка б містила відомості, що мають значення для слідства, тобто вони не є джерелом отримання доказів.
Також, на думку апелянта, вилучені під час обшуку мобільні телефони не можуть бути предметом спеціальної конфіскації, в розумінні вимог ст. 96-1 КПК України, так як не належать особі, що безпосередньо притягується до кримінальної відповідальності, а тому повинні бути якнайшвидше повернуті володільцю, відповідно до положень ч. 1 ст. 100 КПК України, як речовий доказ, що був вилучений стороною кримінального провадження.
Враховуючи, що оскаржувану ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, а копію судового рішення отримано лише 05.08.2023, то строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, думку особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речового доказу.
Згідноч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022100000000505 від 05.10.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368-3, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3, ч.ч. 2, 3 ст. 369-2 КК України.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 від 16.06.2023 вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні № 42022100000000505 від 05.10.2022 речовим доказом.
21.06.2023заступник начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна,вилучене під час проведення обшуку 14.06.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме на: мобільний телефон марки Iphone 14 pro, в корпусі чорного кольору, Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 з сім картою оператора мобільного зв'язку "Київстар", з номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки "Nokia", з акумуляторною батареєю всередині з написами НОМЕР_4 , Q436C НОМЕР_5 , з номером телефону - НОМЕР_6 (Інтертелеком) та зарядний пристрій до нього, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року клопотання задоволено.
Вирішуючи питання про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на зазначене в ньому майно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що стороною обвинувачення доведена необхідність в даному випадку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про неможливість арешту майна з підстав не перебування ОСОБА_5 у статусі підозрюваного є необґрунтованими.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані стороною обвинувачення матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_5 , за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 14.06.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме на: мобільний телефон марки Iphone 14 pro, в корпусі чорного кольору, Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 з сім картою оператора мобільного зв'язку "Київстар", з номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки "Nokia", з акумуляторною батареєю всередині з написами НОМЕР_4 , Q436C НОМЕР_5 , з номером телефону - НОМЕР_6 (Інтертелеком) та зарядний пристрій до нього, - залишити без змін, а апеляційну скаргу третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/5311/2023 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 752/9790/23
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1