КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/824/5114/2023
ЄУН: 758/11511/22 Суддя у І інстанції: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року задоволено клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів по 9 листопада 2023 року включно.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України ОСОБА_7 розмір застави не визначено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Захисник вважає, що ухвала підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Так, на переконання захисника, стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Саме клопотання прокурора не містить обставин про наявність відповідних ризиків. В судовому засіданні досліджено лише докази, нібито, по обставинам кримінального правопорушення, проте, щодо наявності ризиків докази до клопотання не додавалися та судом не досліджувалися. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містить лише перелік ризиків, як вони викладені у КПК України, без їх доведеності.
Захисник вважає, що фактично ОСОБА_7 продовжено тримання під вартою виключно на підставі тяжкості та категорії ст. 258-3 КК України.
Захисник стверджує, що у клопотанні прокурора йде посилання на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, разом з тим, ОСОБА_7 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України до внесення змін до ст. 176 КПК України, до нього зараз запобіжний захід не застосовується, а лише продовжується його строк. Тому, на переконання захисника, є всі законні підстави обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Окрім цього, захисник зазначає, що суд не врахував, що ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою (вже понад року), тобто, всі ті ризики, які може й існували на час затримання, вже втратили свою актуальність, він має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, у нього є родина, раніше не судимий.
Враховуючи обставини кримінального провадження, відсутність переконливих доказів причетності ОСОБА_7 , до правопорушення за ст. 258-3 КК України, його майновий, сімейний стан, захисник вважає, що застава у мінімальних межах зможе достатньою мірою гарантувати виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 422-1 КПК України суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
На виконання вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України апеляційним судом з суду першої інстанції витребувані копії вказаних документів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При цьому, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь встановлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою.Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тобто, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції наведені вимоги закону дотримані.
Перевіркою матеріалів встановлено, що Подільським районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22022000000000500 від 20 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Прокурором під час судового розгляду заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді триманні під вартою на 60 днів без визначення розміру застави. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується в організаційному та іншому сприянні діяльності терористичної організації - за ч. 1 ст. 258-3 КК України, а саме, ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у тому, що він, будучи громадянином України, який народився та тривалий час проживав у Донецькій області, незважаючи на зобов'язання громадянина України по неухильному додержанню Конституції України, діючи умисно, з мотивів непогодження з Євроінтеграційною політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів РФ, які передбачають перебування України у сфері її впливу, маючи сталі товариські відносини з представниками терористичної організації «ДНР», підтримуючи діяльність вказаної терористичної організації, з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні, з корисливих мотивів, які полягали у бажанні отримати від представників терористичної організації «ДНР» матеріальної вигоди, а також можливості подальшого безперешкодного відвідування близьких родичів на тимчасово окупованій території Донецької області, став на шлях вчинення особливо тяжкого злочину.
ОСОБА_7 , який з 2014 року неодноразово прибував на тимчасово окуповану територію Донецької області у м. Донецьк, достовірно знаючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів є незаконною, учасники якої застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення заручників, будівель органів державної влади та місцевого самоврядуванні, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітникам правоохоронних органів України, військовослужбовцям ЗСУ та інших військових формувань України, задіяних у проведенні АТО (з 30 квітня 2018 року - операція об'єднаних сил) на території Донецької області.
При цьому, ОСОБА_7 було відомо про основну мету діяльності даної терористичної організації, а саме: насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людині заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
Достовірно усвідомлюючи вищенаведені обставини, за невстановлених на цей час досудовим розслідуванням обставин, діючи умисно, з метою сприяння діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні, з корисливих мотивів, які полягали у бажанні отримати від представників терористичної організації «ДНР» матеріальної вигоди, а також можливості подальшого безперешкодного відвідування близьких родичів на тимчасово окупованій території Донецької області, ОСОБА_7 до початку липня 2020 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, погодився на сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», зокрема її представникам: ОСОБА_9 , який до 27 вересня 2007 року працював в Управлінні СБУ у Донецькій області, після чого був звільнений у запас СБ України, а на теперішній час обіймає посаду в службі безпеки, так званого «Центрального республіканського банку» терористичної організації «ДНР», де відповідає за фінансування так званої «Служби спеціальних операцій МГБ ДНР», створеної для нападів на підприємства, установи, організації, громадян та ведення агресивних дій на території України, ОСОБА_10 , який протягом 2010-2014 років перебував на посаді начальника управління СБ України в Луганській області, відносно якого 9 листопада 2018 року до суду скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015000000000405 щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 109 КК України, з якими перебуває у товариських відносинах, та іншим невстановленими на цей час представникам так званої «Служби спеціальних операцій МГБ ДНР», шляхом підшукування на території України інформації стосовно громадян, якими буде здійснюватися пошук та передача інформації відносно діючих та колишніх співробітників ГУР МОУ, СБУ, інших розвідувальних та правоохоронних органів України, як приймали активну участь у протидії збройної агресії рф з метою подальшого її використання під час організації їх викрадень, вбивств, вчинення терористичних актів на території України та протидії силам ЗСУ, задіяним під час проведення ООС.
На виконання вказівок ОСОБА_9 та невстановлених осіб так званої «Служби спеціальних операцій МГБ ДНР», ОСОБА_7 , використовуючи свої сталі зв'язки серед представників організованих злочинних угрупувань на території України, перебуваючи в обідній час доби наприкінці липня 2020 року поблизу м. Житомира на одній із автозаправних станцій мережі «WOG» разом зі своїми знайомими на ім'я ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , через останніх познайомився з громадянином України ОСОБА_13 , який, з їх слів, міг організаційно сприяти щодо забезпечення відповідних умов функціонування розвідувальних органів терористичної організації «ДНР». '
У ході спілкування ОСОБА_7 дав доручення ОСОБА_13 за матеріальну винагороду, яку мав одержати від ОСОБА_9 для виконанню завдань на користь та в інтересах терористичної організації «ДНР», на встановлення місць проживання (перебування) діючих та колишніх співробітників ГУР МОУ та СБУ, які мали відношення до проведення спецоперацій, направлених на протидію незаконній діяльності учасників терористичної організації «ДНР», транспортних засобів та номерів мобільних телефонів, якими вони користуються, а також маршрутів їх пересування, розпорядку дня і способу їх життя.
У подальшому, протягом липня-вересня 2020 року, ОСОБА_7 під час зустрічей на його вимогу із ОСОБА_13 в різних місцях м. Києва, серед яких, ресторани «Суаре» (вул. Січових Стрільців, 11), «Одеса-мама» (вул. Московська, 8), «Підвал» (вул. Ярославська, 17/22), а також засобами мобільного зв'язку, обговорювали можливості виконання вищевказаного доручення ОСОБА_7 .
При цьому, ОСОБА_7 , з метою реалізації злочинного умислу, направленого на організаційне та інше сприяння діяльності терористично організації «ДНР», перебуваючи 16 серпня 2020 року з ОСОБА_13 в ресторані «Одеса-мама», познайомив останнього з особами кавказької зовнішності ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , представивши їх як осіб, які за надану учасниками терористичної організації «ДНР» грошову винагороду готові вчиняти кримінальні правопорушення на території України. Як повідомив ОСОБА_7 , серед завдань, які перед ними та ОСОБА_13 ставитимуться представниками так званої «Служби спеціальних операцій МГБ ДНР», буде пошук та передача інформації стосовно діючих та колишніх співробітників ГУР МОУ, СБУ, інших розвідувальних та правоохоронних органів України, які приймали активну участь у протидії агресії рф, викрадення цих осіб з метою подальшої їх передачі представникам «МГБ ДНР», вчинення відносно них терористичних актів шляхом застосуванню зброї, вчинення вибухів, підпалів чи інших дій, які створюватимуть небезпеку для життя чи здоров'я людей, з метою порушення громадської безпеки залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення.
Разом із цим, у період з липня по 4 вересня 2020 року ОСОБА_13 , під час неодноразових зустрічей та телефонних розмов з ОСОБА_7 , переконався у реальності злочинних намірів останнього та, намагаючись відвернути негативні наслідки, 4 вересня 2020 року звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою і дав згоду на проведення передбачених КПК України заходів, спрямованих на викриття і документування злочинних намірів та дій ОСОБА_7 , інших співучасників злочинів, імітуючи при цьому з вказаною метою роль особи, яка сприятиме пошуку та передачі інформації стосовно діючих та колишніх співробітників ГУР МОУ, СБУ, інших розвідувальних та правоохоронних органів України, а також пошуку осіб, які вчинятимуть терористичні акти. У свою чергу ОСОБА_13 , діючи під контролем правоохоронних органів, під час зустрічі з ОСОБА_7 12 вересня 2020 року в ресторані «Підвал», надав останньому згоду на організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», а також на координацію дій ОСОБА_16 га ОСОБА_17 та інших осіб, які будуть залученні для виконання завдань по викраденню громадян, їх передачі представникам «МГБ ДНР» та вчинення терористичних актів на території України. Того ж дня, близько 14.30 год. ОСОБА_13 , діючи під контролем правоохоронних органів, з метою викриття та документування протиправної діяльності ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та інших невстановлених осіб, зустрівся з ОСОБА_7 в ресторані «Підвал», де обговорив з ним запланований на початок жовтня 2020 року виїзд до м. Донецька та питання, які необхідно погодити з учасниками терористичної організації «ДНР», у тому числі з представниками так званого силового блоку, розмір грошової винагороди за організаційне та інше сприяння у діяльності терористичної організації «ДНР», вчинення злочинів на території України.
Так, наприкінці вересня 2020 року, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою ретельної підготовки та матеріального сприяння у цьому представниками так званого силового блоку терористичної організації «ДНР», а саме «Служби спеціальних операцій МГБ ДНР», у невстановлених місцях на території м. Донецька провів декілька зустрічей з учасниками вказаної терористичної організації ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , під час яких повідомив про підшукання ним на підконтрольній Україні території та схиляння до співробітництва в інтересах терористично організації «ДНР» громадянина ОСОБА_13 . Надалі, після попереднього обговорення ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подальших дій щодо залучення ОСОБА_13 до вчинення кримінальних правопорушень, з метою реалізації спільного задуму, через один чи два дні після їхньої спільної зустрічі, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_19 організував ОСОБА_7 зустріч з представником так званої «Служби спеціальних операцій МГБ ДНР» із позивним «ОСОБА_21» (ймовірне ім'я - ОСОБА_20 , представляє фсб рф на території «ДНР») у невстановлений період часу за місцем дислокації вказаного підрозділу, а саме в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (АДРЕСА_1). Під час спілкування з особою з позивним « ОСОБА_21 », ОСОБА_7 , переслідуючи корисливі мотиви, проінформував його про обставини підшукання та знайомства з ОСОБА_22 , наявності у останнього тісних зв'язків в ГУР МОУ, знайомих у вказаному розвідувальному органі України та можливостей отримати від них необхідну для подальшого використання в інтересах терористичної організації «ДНР» інформацію, а також про готовність співпрацювати з представниками так званих державних, розвідувальних та правоохоронних органів вказаної терористичної організації з метою збору передачі їм запитуваної інформації, на що особа з позивним «ОСОБА_21» повідомив ОСОБА_23 про необхідність доповіді вказаної інформації керівництву в москву та необхідності прибуття ОСОБА_7 через тиждень для обговорення подальшого плану дій з приводу залученні ОСОБА_13 до діяльності в інтересах терористичної організації «ДНР».
2 жовтня 2020 року під час зустрічі ОСОБА_7 з особою з позивним «ОСОБА_21» у вищевказаному місці дислокації так званої «Служби спеціальних операції МГБ ДНР», останній повідомив про зацікавленість ОСОБА_13 представниками рф та їхньою готовністю залучити його до подальшої співпраці в організаційному та іншому сприянні терористичній організації «ДНР» та спецслужбам рф, а саме у виконанні завдань з пошуку інформації стосовно колишніх та діючих співробітників СБУ, ГУР МОУ, інших правоохоронних органів України, які вчиняли дії, спрямовані на протидію діяльності терористичної організації «ДНР», пошуку осіб для викрадення таких співробітників, їх катування та переправлення на непідконтрольну українській владі територію Донецької області, зокрема, м. Донецьк, а також інших завдань, які буде необхідно виконати в інтересах указаної терористичної організації та спецслужб рф. Також, особа із позивним « ОСОБА_21 » повідомив ОСОБА_7 про необхідність організації зустрічі ОСОБА_13 з представниками фсб рф на території рф та передав ОСОБА_7 аркуш паперу із завданням для подальшої передачі ОСОБА_13 . У цей же день після вказаної зустрічі ОСОБА_7 з використанням власного мобільного телефону через месенджер «WhatsApp» надіслав ОСОБА_13 смс-повідомлення з поставленим перед ним особою з позивним « ОСОБА_21 » завданням з наступним змістом: «1. Нужны данные советников США, их позывные, телефоны, наличие связей, места проживания и место дислокации, а также направление деятельности, которые они курируют. 2. Предоставление данных о готовящих мероприятиях, которые планируются на территориях ЛНР и ДНР о терактах, убийствах и похищениях, кем и когда и где».
У подальшому, перебуваючи 16 листопада 2020 року у місті Києві у ресторані «Підвал», ОСОБА_7 передав отримані від особи з позивним «ОСОБА_21» відомості ОСОБА_13 .
Під час проведених у період з 16 жовтня 2020 року по 17 листопада 2020 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 розмов було обговорено виїзд останнього на територію іншої країни Європи, де будуть обговорені подальші його дії з представниками спецслужб рф. Також 17 листопада 2020 року близько 14 год., діючи під контролем правоохоронних органів, перебуваючи у ресторані «Підвал» у м. Києві, на виконання вищевказаного доручення ОСОБА_7 та особи з позивним « ОСОБА_21 », з метою викриття ОСОБА_7 як особи, яка здійснює організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», останньому ОСОБА_13 передано флеш-карту з інформацією щодо особи на ім'я ОСОБА_24 , який у вказаний період часу переховується на непідконтрольній українській владі території Донецької області від органу досудового розслідування і стосовно якого ГУР МОУ збирає інформацію з метою подальшого його вивезення на підконтрольну українській владі територію.
26 листопада 2020 року ОСОБА_7 потягом сполученням «Київ-Лисичанськ» виїхав з м. Києва і близько 13 год. 27 листопада 2020 року прибув до м. Лисичанськ, звідки виїхав в напрямку пункту пропуску «Станиця Луганська», де за сприяння ОСОБА_10 та ОСОБА_9 здійснив перетин державного кордону України у напрямку «в'їзд в «ДНР», де зустрівся зі співробітниками так званого «МТБ ДНР», які на невстановленому транспортному засобі відвезли його до м. Донецьк. Перебуваючи за вказаних обставин в м. Донецьк у період з 27 листопада 2020 року по невстановлений слідством час, але не пізніше 7 грудня 2020 року, ОСОБА_7 у приміщенні готелю «Вікторія» за місцезнаходженням так званої «Служби спеціальних операцій МГБ ДНР» за адресою: АДРЕСА_1, за сприяння ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зустрівся з особою з позивним « ОСОБА_21 » та передав останньому отриману від ОСОБА_13 флеш-карту. У свою чергу, особа з позивним «ОСОБА_21» передав ОСОБА_7 флеш-картку для подальшої її передачі ОСОБА_13 .
Далі, після приїзду в м. Київ, ОСОБА_7 , здійснюючи організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», виконуючи доручення представників вказаної терористичної організації, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та особи з позивним «ОСОБА_21», 8 грудня 2020 року, перебуваючи близько 15 год. у ресторані «Підвал», передав ОСОБА_13 отриману за вищевикладених обставин від особи з позивним «ОСОБА_21» флеш-карту, повідомивши при цьому пароль «Виолончель» для відкриття файлу та про необхідність ознайомлення зі змістом вказаної інформації та інформування про це ОСОБА_9 . Діючи під контролем правоохоронних органів, з метою документування протиправної діяльності ОСОБА_7 та вищевказаних представників терористичної організації «ДНР», ОСОБА_13 передав вказану флеш-карту працівникам правоохоронного органу, під контролем яких він діяв, після відкриття вмісту якої 30 квітня 2021 року на ній виявлено наступний текст: «Информация в отношении С. представляет определенный интерес, однако, вызывает ряд вопросов, что не позволяет сделать однозначный вывод по вашей работе к озвучиваему ведомству. Так непонятно, кто конкретно, когда, какими силами, с помощью кого, каким образом и т.д. осуществить даное мероприятие. После уточнения этих вопросов желательно прибытие ОСОБА_25 с исчерпывающим перечнем конкретики. Приезд ожидается в период с 17 по 23 декабря. С ним будет оговорено основное место и время встречи».
Крім цього, здійснюючи організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», виконуючи доручення їхніх представників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та невстановлених на цей час представників так званої «Служби спеціальних операцій МГБ ДНР», ОСОБА_7 у період часу з грудня 2020 року по 6 травня 2021 року під час спілкування при зустрічах та по мобільному телефону з ОСОБА_13 наголошував останньому про необхідність збору інформації, яку він зможе передати представникам так званої «Служби спеціальних операцій МГБ ДНР» та яка буде використана під час здійснення терористичної діяльності проти України.
7 травня 2021 року, діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_13 , перебуваючи за місцем свого проживання м. Києві, передав ОСОБА_7 флеш-карту з розміщеним на ньому файлом з наступним текстом: «С целью заброски на неподконтрольную территорию представителями «острова» готовятся группы из числа лиц, имеющих опыт участия в боевых действиях на Востоке. Подготовкой этих групп руководит бывший сотрудник МВД с позывным «Швед», который проходил спецподготовку по проведению диверсионной роботы и имеет значительный боевой опыт...». Після цього, 19 травня 2021 року ОСОБА_7 , продовжуючи організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», виїхав до м. Донецька, де перебуваючи у період з 20 по 27 травня 2021 року за невстановлених обставин зустрівся з представниками вказаної терористичної організації, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та особою з позивним «ОСОБА_21» з приводу організаційного та іншого сприяння вказаної терористичної організації та у приміщенні так званої «Служби спеціальних операцій МГБ ДНР» за адресою: АДРЕСА_1.
В один з днів, у період з 20 по 27 травня 2021 року, більш точний час слідством не встановлено, під час таких зустрічей ОСОБА_7 передав особі з позивним «ОСОБА_21» попередньо одержану від ОСОБА_13 флеш-карту з вищевказаним змістом. У подальшому, 28 травня 2021 року, ОСОБА_7 , продовжуючи здійснювати організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», виконуючи доручення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та представників так званої «Служби спеціальних операцій МГБ ДНР», під час зустрічі з ОСОБА_13 за місцем його проживання у м. Києві, повідомив останньому про необхідність встановлення місць проживання, контактних номерів телефонів, зв'язків спілкування з метою подальшого викрадення, вивезення і передачі представникам «МТБ ДНР» одного із колишніх співробітників СБУ та ГУР МОУ, ім'я якого буде доведено додатково. За виконання даного завданню між ОСОБА_7 та учасниками терористичної організації «ДПР» була погоджена грошова винагорода у розмірі 1 млн. грн.
25 січня 2022 року об 11.11 год. у сквері, який знаходиться за кінотеатром «Жовтень», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 26, ОСОБА_7 затримано співробітниками Служби безпеки України, чим припинено його злочинну діяльність.
Прокурором у клопотанні зазначено докази, які, на переконання прокурора, свідчать про обґрунтованість висунутого обвинувачення.
Як зазначено у клопотанні, застосований стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає, а ризики не зменшилися та продовжують існувати, що може негативно позначитися на завданні кримінальною провадження. Також зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід може перешкодити судовому розгляду кримінального провадження, а тому, як зазначає прокурор, є необхідність продовження строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Прокурор наголошує, що підставою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризики, які були враховані судом при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились, що свідчить про необхідність продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, як зазначає прокурор, відповідно до ст. 12 КК України, інкримінований ОСОБА_7 злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Окрім того, як вказує прокурор, існує ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).Обґрунтовуючи існування ризику неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурор наголошує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного із застосування насильства щодо великої кількості громадян, його місце проживання є тимчасовим, він не має постійного місця роботи на території України, має тісні зв'язки з представниками спецслужб так званої «ДНР», а тому, розуміючи невідворотність покарання за діяння, у вчиненні якого є достатні підстави його обвинувачувати, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування. Крім того, при вільному пересуванні обвинуваченого ОСОБА_7 у місті Києві та на іншій території України, останньому може загрожувати небезпека, адже, особам, які перебувають на непідконтрольній українській владі території, відомо про те, що ОСОБА_7 володіє відомостями щодо їхньої протиправної діяльності, і має особисту причетність до організаційного та іншого сприяння діяльності терористичної організації «ДНР».
Щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. З, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), то прокурор вказує, що наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що, незважаючи на допит під час досудового розслідування свідків та надання ними викривальних показань стосовно ОСОБА_7 , в основу прийнятого рішення за результатами судового розгляду судом може бути покладено як доказ показання, які ним сприйнятті безпосередньо. Згідно з визначеним судом порядком дослідження доказів, на даний час свідки у цьому кримінальному провадженні не допитані. Тому, перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 зможе особисто здійснювати незаконний вплив на свідків, експертів, спеціалістів для схиляння їх до відмови від дачі правдивих показань чи до дачі неправдивих показань, зможе безперешкодно координувати інших осіб, дії яких спрямовані на досягнення зазначених цілей, а також зможе перешкоджати кримінальному провадженню, вчиняючи інші дії щодо приховування слідів вчинення кримінального правопорушення.
Як зазначає прокурор, наявний також і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_7 обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Прокурор вказує, що наявність указаного ризику обґрунтовується тим, що, бажаючи уникнути передбаченого кримінальним законом покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, ОСОБА_7 буде намагатися переховуватися від органу досудовою розслідування та суду, у зв'язку з чим скоїть інші тяжкі кримінальні правопорушення. На даний час терористична організація «ДНР» продовжує свою діяльність, деякі з її членів, які були співучасниками вчинення злочину ОСОБА_7 , також перебувають на тимчасово окупованій території і продовжують свою злочинну діяльність, а тому обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на волі, має можливість продовжити участь в «ДНР» та вчинення злочинів у її складі.
Крім того, з урахуванням діючого на території України воєнного стану та збройної агресії рф, існує додатковий ризик невиконання ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків.
На переконання прокурора, встановлені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачений, стосовно якого внесене дане клопотання, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно виливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, тобто, про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, зважаючи на вищевикладені обставини, не зможуть завадити вказаній особі покинути територію України, незаконно впливати на інших учасників процесу та вчиняти інші дії з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому прокурор зазначає, що особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід, і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
На переконання прокурора, обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Окрім того, прокурор, посилаючись на положення ч. 6 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України, вказує про те, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 258-3 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цій статті.
За змістом оскаржуваної ухвали, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказавши, що ризики, про які зазначає прокурор, необґрунтовані, просили у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити, застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
За результатами розгляду клопотання прокурора судом продовжено обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Ухвала суду обґрунтована тим, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, характеризуються підвищеною суспільною небезпекою. Тому вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , про які вказує прокурор, є досить високою.
При цьому судом враховано, що ОСОБА_7 одружений, зі слів має двох неповнолітніх дітей, зареєстрований в м. Києві, фактично проживав у с. Опитне Бахмутського району Донецької області, офіційно не працевлаштований, не судимий.
Окрім того, судом враховано, що на даній стадії судового провадження суд досліджує докази сторони обвинувачення, свідки не допитані, обвинувачений показань не давав, докази захисту не досліджувались.
В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, судом взято до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може вдатися до відповідних дій, тому суд визнав доведеним існування ризику переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, вплив на свідків.
З урахуванням встановлених обставин, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування застави.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та вважає, що стороною обвинувачення на даний час доведена наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати.
При цьому колегія суддів враховує, що з наявних даних встановлено, що питання продовження строку тримання обвинуваченого під вартою вирішено на стадії судового розгляду кримінального провадження, тобто, прокурором у цьому кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта відносно ОСОБА_7 за інкримінованим йому обвинуваченням та прийнято рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий до суду у порядку ст. 291 КПК України, отже, ОСОБА_7 набув статусу обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, і обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції шляхом дослідження доказів.
Зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного перегляду судового рішення даної категорії справ, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам обвинуваченого в частині доведеності або недоведеності його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину; наявності або відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; правильності кваліфікації його дій; достатності, допустимості доказів тощо.
Не вправі давати таку оцінку на стадії судового розгляду і суд першої інстанції, оскільки оцінка доказам може бути надана судом першої інстанції у нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті, а тому доводи апеляційної скарги захисника в частині відсутності доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 на даній стадії апеляційного розгляду є непереконливими.
Наведене свідчить про те, що, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його наслідки, та виходив з наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З наявних матеріалів встановлено, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою.
Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_7 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину за ч. 1 ст. 258-3 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі настрок від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості у вчиненні інкримінованих йому дій, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування та саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, а, відтак, тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Окрім того, колегія суддів враховує характер та обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, а тому вважає небезпідставним наявність можливості зміни місця проживання обвинуваченим з метою уникнення від кримінальної відповідальності, що також свідчить про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Також колегія суддів враховує, що у даному кримінальному провадженні ще не допитані свідки, а тому вважає на даному етапі судового розгляду кримінального провадження наявним ризик впливу з боку обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів приймає до уваги, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом. Окремо колегія суддів звертає увагу, що з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, оскільки у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому стає відомо про всіх осіб, які допитувалися у даному кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань.
З урахуванням стадії судового розгляду та висунутого обвинувачення, на переконання колегії суддів, на даному етапі ризик впливу обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні не зменшився, а тому доводи сторони захисту у цій частині є непереконливими.
На думку колегії суддів, є небезпідставним на даному етапі судового розгляду, з огляду на обставини висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, і ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_7 обвинувачується, і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження, спростовуються встановленими на час постановлення оскаржуваного судового рішення обставинами, а тому колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі з'ясованих на час постановлення оскаржуваної ухвали обставин.
При цьому, з урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, а саме: запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Окремо колегія суддів приймає до уваги те, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Враховуючи встановлені на даний час підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, з огляду на положення ст. 5, ч. 6 ст. 176, п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не визначив розмір застави обвинуваченому.
При цьому, колегія суддів враховує положення ч. 1 ст. 5 КПК України, якою передбачено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а тому, як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції при вирішенні питання про можливість визначення (невизначення) розміру застави, керувався чинною на дату винесення ухвали редакцію абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, яка дає суду право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 258-3 КК України, чим спростовуються доводи апеляційної скарги захисника у цій частині.
Обставини, на неврахування яких судом посилається захисник в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, на даній стадії судового розгляду не свідчать про наявність гарантій явки обвинуваченого до суду та на даному етапі судового розгляду не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність реальних ризиків, а наведені захисником обставини самі по собі не можуть мінімізувати встановлені ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано.
Приймаючи до уваги вищенаведені ризики, обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуєтьсяОСОБА_7 , колегія суддів доходить висновку, що встановлені на даний час обставини виключають об'єктивну можливість застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а відтак доводи апеляційної скарги захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, є непереконливими.
З огляду на викладене, враховуючи, що на даний час остаточне рішення у кримінальному провадженні ще не прийнято, встановлені ризики продовжують існувати, хоча на даній час деякі і дещо зменшилися, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів по 9 листопада 2023 року включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3