КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 754/417/23
номер провадження: 33/824/3075/2023
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гармаша Михайла Юрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвокатаГармаша Михайла Юрійовича, подану в інтересахОСОБА_1 , на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Гармаш М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на неповне з'ясування суддею першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №462863 від 12грудня 2022 року відносно ОСОБА_1 обставини не відповідають дійсності, так як у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що транспортний засіб «Volksvagen», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції і, що ОСОБА_1 ним керував.
Вказує, що суддя першої інстанції не дав належної оцінки доводом сторони захисту про те, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях вказував, що він не керував транспортним засобом, функцію водія не здійснював, а лише звернувся на гарячу лінію поліції 102, що також підтверджуються наявними у матеріалах справи відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, на яких не зафіксовано обставин керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Натомість із цих відеозаписів вбачається, що автомобіль «Volksvagen», д.н.з НОМЕР_1 , стоїть припаркований, його двигун не працює та ОСОБА_1 перебуває поза автомобілем. Тому вважає, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, доказів факту керування ним транспортним засобом, що повністю виключає в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №462863 від 12 грудня 2022 року є недопустимим доказом у справі, оскільки фабула цього протоколу не містить в діях ОСОБА_1 ознак повторності відповідно до ч.2. ст. 130 КупАП, а саме, повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів існування в діях ОСОБА_1 ознаки повторності.
Зазначає, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 здійснювався за допомогою приладу «Drager7510». Відповідно до інструкції приладу «Drager7510» кожні 6 місяців має бути проведена перевірка калібрування приладу лише уповноваженим персоналом. Як вбачається з інформації на чеку приладу «Drager 7510» останнє калібрування цього приладу було здійснено 06 травня 2022 року, а тому шестимісячний інтервал обов'язкового калібрування приладу сплинув 06 листопада 2022 року. Разом з тим, огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу «Drager 7510» було проведено 12 грудня 2022 року, тобто після спливу інтервалу обов'язкового калібрування, що свідчить про порушення інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та недопустимість результату приладу «Drager7510». До того ж матеріали справи не містять доказів того, що поліцейськими складався та видавався ОСОБА_1 акт його огляду на стан сп'яніння. Також у справі відсутнє направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Стверджує, що письмові пояснення свідка ОСОБА_2 не можуть вважатися достовірним, належним і допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки з них неможливо достовірно ідентифікувати особу, про яку в них йдеться.
Вважає, що у даному випадку за відсутності у справі належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, суддя першої інстанції перебрав на себе функції обвинувача, а відтак позбавився статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисникаОСОБА_1 - адвоката Гармаша М.Ю., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи та, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, з огляду на таке.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАПпровадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положень ст.245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зазначені завдання реалізуються шляхом вчинення низки процесуальних дій органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення. Передусім це з'ясування наявності факту вчинення правопорушення, установлення особи, що вчинила правопорушення, чи винна ця особа і чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з вимогами ст.ст.278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що даних вимог закону суддею першої інстанції дотримано не було.
Як зазначено в постанові судді першої інстанції, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №462863 встановлено, що 12грудня 2022 року о 12 год 05 хв. у місті Києві по вул. Бальзака, 92, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volksvagen», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці за допомогою приладу «Drager Аlkotest 7510», прилад №292, результат огляду: 1,89%. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
Суддя місцевого суду зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 протягом календарного року повторно піддається стягненню за ст.130 КУпАП, а саме, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст.130 КУпАП.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАПпередбачена відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність особи за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Однією з головних умов для притягнення водія до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є не лише перебування водія у стані сп'яніння, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом. Тобто, обставина перебування особи в стані сп'яніння повинна бути в нерозривному зв'язку з керуванням цією особою транспортним засобом в такому стані.
Разом з тим, судом першої інстанції, всупереч положень ст.280 КУпАП не було достеменно з'ясовано чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАПобов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочинипроти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАПне має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Обґрунтовуючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, суддя місцевого суду, як на докази, послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №462863 від 12 грудня 2022 року, письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , а також на відеозапис з бодікамери поліцейського.
Однак із таким висновком судді погодитись безспірно не можливо.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАПі який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
З доданих до протоколу письмових пояснень свідка ОСОБА_2 вбачається, що 12 грудня 2022 року вона була свідком того, що водій у військовій формі, перебуваючи у транспортному засобі в неадекватному стані, зробивши зауваження про те, що він, здаючи заднім ходом, наїхав на неї. На її зауваження, водій почав сваритися, а потім сів у транспортний засіб і поїхав у невідомому напрямку. По поведінці водій виглядав як у стані алкогольного сп'яніння (а.с.7).
Тобто, поясненнями свідка ОСОБА_2 достеменно не підтверджується, що саме ОСОБА_1 12 грудня 2022 року був водієм транспортного засобу Volksvagen», д.н.з. НОМЕР_1 , та керував ним в стані алкогольного сп'яніння.
За клопотанням захисника, з метою перевірки пояснень свідка ОСОБА_2 , судом апеляційної інстанції неодноразово, а саме, 23 червня 2023 року та 18 серпня 2023 року, у судове засідання викликалася свідок ОСОБА_2 за адресою, яку вона особисто вказала у своїх поясненнях (а.с.68-70, 72).
Однак свідок ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про причини неявки апеляційний суд не повідомила.
Отже, письмові пояснення свідка ОСОБА_2 викликають розумний сумнів у доведеності обставин щодо факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд оцінює їх критично.
Крім того, 18 серпня 2023 року в судовому засіданні Київським апеляційним судом було задоволено клопотання адвоката Гармаша М.Ю. про виклик поліцейського Управління патрульної поліції міста Києва ДПП взводу №1 роти №2 батальйону №3 полку №2 Голодова О.П. для надання пояснень з приводу складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД 462863 від 12 грудня 2022 року та обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Київським апеляційним судом був направлений лист на адресу начальника Управління патрульної поліції у місті Києві, а також на адресу місця роботи капрала поліції Голодова О.П. (Управління патрульної поліції міста Києва ДПП взводу №1 роти №2 батальйону №3 полку №2) (а.с.73-74).
Вказаний лист був отриманий адресатом 23 серпня 2023 року.
Проте, у судове засідання 15 вересня 2023 року поліцейський Управління патрульної поліції міста Києва ДПП взводу №1 роти №2 батальйону №3 полку №2 капрал поліції Голодов О.П. не заявився, про причини неявки не повідомив, що викликає розумний сумнів у доведеності його позиції щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Окрім наведеного, неможливо визнати у якості належного доказу вини ОСОБА_1 і наявний у матеріалах справи відеозапис із нагрудної камери поліцейського, оскільки на вказаному відеозаписі момент зупинення транспортного засобу та керуванням ОСОБА_1 цим транспортним засобом не зафіксований. Відеокамера фіксувала події затримання ОСОБА_4 працівниками поліції поза межами транспортного засобу. Із указаного відеозапису неможливо зробити висновок про те, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом.
Водночас, сам ОСОБА_1 на відеозаписі категорично заперечує, що саме він 12 грудня 2022 року виконував функцію водія транспортного засобу «Volksvagen», д.н.з НОМЕР_1 , та пояснив, що водієм цього транспортного засобу була інша особа. Він, ОСОБА_1 , лише викликав поліцію за номером гарячої лінії 102.
Наведене указує на неналежність відеозапису, як доказу вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Таким чином матеріали справи не містять та під час апеляційного розгляду не було беззаперечно встановлено та підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у зв'язку з чим відсутні докази на спростування доводів, які викладені стороною захисту в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
У відповідності до п.43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Між тим, згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Приймаючи до уваги наведене та відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що транспортний засіб «Volksvagen», д.н.з НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції і що саме ОСОБА_1 ним керував, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП не доведена у поза розумний сумнів.
У зв'язку з цим постанова судді Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвокатаГармаша Михайла Юрійовича, подану в інтересахОСОБА_1 , на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року - задовольнити.
Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - скасувати та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов