КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/14225/23
номер провадження: 33/824/3239/2023
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Дмитрашківського Валерія Олексійовича, іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , його захисника - адвоката Шурла Романа Павловича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року справу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції, інший учасник дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, посилаючись на неповне з'ясування суддею першої інстанції фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до схеми місця ДТП зіткнення автомобіля «Skoda Octavia», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , та автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , сталося посередині другої смуги руху і перешкод у двох смугах руху не встановлено. Порушення водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не встановлено. Натомість, саме водій ОСОБА_1 від'їжджаючи від краю проїзної частини, не переконався у безпечності маневру та виїхав на другу смугу руху, що стало причиною зіткнення із автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 .
Зазначає, що суддя першої інстанції, обвинувачуючи його, ОСОБА_2 , у порушенні п.1.3 горизонтальної розмітки ПДР, вказав на ті ознаки правопорушення, у скоєнні яких він не обвинувачувався, так як відносно нього працівники поліції не складали протокол про адміністративне правопорушення. Тому вважає, що суддя місцевого суду вийшов за межі своєї компетенції та перебрав на себе функцію обвинувача у справі про адміністративне правопорушення, що є порушенням права на справедливий суд. Вказує, що таким чином, суддя першої інстанції вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки надав оцінку діям ОСОБА_2 , який не є особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказує, що суддя першої інстанції формально вивчив обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому, на його думку, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, доцільно призначити експерта автотехніка для участі у розгляді даної справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 і його захисника - адвоката Шурла Р.П., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Дмитрашківського В.О., які заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова судді першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, з огляду на таке.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зазначені завдання реалізуються шляхом вчинення низки процесуальних дій органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення. Передусім це з'ясування наявності факту вчинення правопорушення, установлення особи, що вчинила правопорушення, чи винна ця особа і чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з вимогами ст.ст.278, 280 КУпАП суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення апеляційним судом встановлено, що даних вимог закону суддею першої інстанції дотримано не було.
Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суддя першої інстанції виходив із того, що відповідно до схеми ДТП в автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , зафіксовано пошкодження лівої бокової частини, а в автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 - пошкодження передньої та правої частини. Крім того, з відеозапису вбачається, що за наведених обставин водій ОСОБА_1 здійснював виїзд на автомобілі «Renault Megane» з припаркованого ряду автомобілів (права смуга руху) у ліву смугу для руху. Безпосередньо перед моментом ДТП евакуатор, здійснюючи маневр, фактично перекривав собою дві смуги руху у попутному напрямку, після чого водій ОСОБА_1 починав відповідний виїзд. В подальшому водій ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув подвійну суцільну смугу (п.1.3 горизонтальної розмітки ПДР України) та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху для об'їзду евакуатора, а повертаючись назад у попередню смугу руху, здійснив зіткнення із автомобілем «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 . Оскілки ПДР не передбачено випадків, у яких водій може перетнути подвійну суцільну смугу, як то було здійснено водієм ОСОБА_2 , то суддя місцевого дійшов висновку, що ОСОБА_1 не було порушено вимоги п.10.1 ПДР України, у зв'язку з цим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Проте з вказаними висновками судді першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Так, ст.124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Пунктом 10.1 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Так, апеляційним судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 437067 від 10 квітня 2023 року відносно ОСОБА_1 , зі змісту якого слідує, що 10 квітня 2023 року о 14 год 10 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , в районі вул. Бульварно-Кудрявської у місті Києві, не переконався у безпечності маневру та виїхав на другу смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п.10.1 ПДР (а.с.2).
До протоколу додана схема місця ДТП від 10 квітня 2023 року, на якій відображено місця розташування автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , на проїзній частині, місце їх зіткнення, перелік видимих пошкоджень транспортних засобів. Вказану схему ОСОБА_1 скріпив особистим підписом та зауважень не мав (а.с.3).
Зі змісту письмових пояснень водія ОСОБА_2 вбачається, що 10 квітня 2023 року о 14 год 10 хв. він рухався по вул. Бульварно-Кудрявської у місті Києві на автомобілі «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , зі швидкістю 45 км/год. З території двору будинку №31-А виїжджав евакуатор в перший ряд. Із-під евакуатора різко виїхав автомобіль «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , у другий ряд. Він намагався уникнути удару, але не вдалося, удар прийшовся в ліву стойку водійських дверей (а.с.5);
Відповідно до письмових пояснень водія ОСОБА_1 слідує, що 10 квітня 2023 року о 14 год 10 хв. він, керуючи автомобілем «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Бульварно-Кудрявська, 31 у місті Києві зі сторони вул.Гоголівської в сторону Чеховський провулок, від'їжджаючи від тротуару, увімкнув лівий поворот, переконався в безпечності руху (в дзеркалі заднього виду побачив, що евакуатор перекрив обидві смуги руху). Розпочав рух і в цей момент водій автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , не дивлячись на те, що проїзна частина розділена подвійною суцільною смугою, об'їхав евакуатор зліва по зустрічній смузі руху та в'їхав в передню частину автомобіля, яким керував ОСОБА_1 (а.с.4).
Апеляційний суд враховує, що пункт 10.1 ПДР імперативно вимагає від водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху обов'язково переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Такий обов'язок водія не залежить від дій інших учасників дорожнього руху, у даному випадку це рух автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , у попутному напрямку та ситуативне тимчасове перекриття евакуатором смуг руху позаду автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 .
Водночас аналіз відеозаписів, які містяться на диску СD-R, долученого суддею першої інстанції до справи за клопотанням захисника ОСОБА_1 - адвоката Дмитрашківського В.О. (а.с.12) підтверджує те, що водій ОСОБА_1 від'їжджав на автомобілі «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , в районі вул. Бульварно-Кудрявської у місті Києві з припаркованого ряду автомобілів (права смуга руху) у ліву (другу) смугу руху. При цьому він не переконався у безпечності свого маневру, внаслідок чого сталося зіткнення із автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , який безпосередньо перед моментом ДТП вже завершив об'їзд евакуатора та рухався в лівій (другій) смузі руху. Місце зіткнення вказаних автомобілів у цій смузі руху, на яку виїзжав водій ОСОБА_1 на автомобілі «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , також підтверджується даними схеми місця ДТП, яку ОСОБА_1 скріпив своїм особистим підписом та зауважень не мав.
Наведене вище спростовує пояснення ОСОБА_1 про те, що він що перед початком руху переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
За змістом ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішній переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, дослідивши наведені вище докази в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.10.1 ПДР знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з подією ДТП та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Що стосується висновків судді місцевого суду про те, що причиною ДТП було порушення ПДР саме водієм автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який у порушення вимог ПДР перетнув подвійну суцільну смугу (п.1.3 горизонтальної розмітки ПДР) та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху для об'їзду евакуатора, а повертаючись назад у попередню смугу руху, здійснив зіткнення із автомобілем «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 . Тому суддя вважав, що ОСОБА_1 не було порушено вимоги п.10.1 ПДР України, у зв'язку з чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Апеляційний суд з цими висновками судді місцевого суду не погоджується з таких підстав.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У своїх судових рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Європейської конвенції з прав людини.
Так, з урахуванням положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини, а також з огляду на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» рішення від 30 травня 2013 року та «Карелін проти Росії» рішення від 20 вересня 2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).
Формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Протокол про адміністративне правопорушення - це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Саме складання протоколу - це процесуальна дія суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином встановлення вини особи у порушенні нею ПДР, що є підставою для її притягнення особи до адміністративної відповідальності, без наявності висунутого проти неї обвинувачення у формі складання протоколу компетентним суб'єктом владних повноважень, призведе до порушення права останньої на захист від конкретного адміністративного обвинувачення, що є неприпустимим.
Оскілки в межах даного судового провадження відбувається судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, то у судді першої інстанції були відсутні правові підстави для перевірки обставин щодо можливого порушення ОСОБА_2 ПДР під час ДТП, яка мала місце 10 квітня 2023 року.
Однак суддя місцевого суду на вказані вище обставини належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Щодо заявленого в апеляційній скарзі ОСОБА_2 клопотання про призначення у справі судово-автотехнічної експертизи, то воно не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.
Враховуючи, що наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв'язку дають можливість апеляційному вирішити справу без застосування спеціальних знань автотехніка, то призначення у справі судово-автотехнічної експертизи є недоцільним.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що провадження у даній справі відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Водночас, згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Правила ч.2 ст.38 КУпАП визначають строки накладення адміністративного стягнення. Дана норма регламентує, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
В той же час, у ст.23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, в даній нормі (ст.23 КУпАП) законодавець ототожнює адміністративне стягнення з мірою відповідальності, а не із заходом примусу, що застосовується від імені держави, як це наприклад закріплено в ч.1 ст.50 КК України.
Відтак, існує невизначеність законодавства в питанні необхідності виконання судом ст.280 КУпАП при закритті провадження у справі про адміністративне правопорушення за спливом строку накладення адміністративного стягнення і як наслідок не відповідність критерію якості закону, на який неодноразово посилається у своїх рішеннях ЄСПЛ.
Так, ст.284 КУпАП передбачає такі види постанов у справах про адміністративне правопорушення: 1) про накладення адміністративного стягнення, 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу, 3) про закриття справи.
Тобто фактично, КУпАП не визначає обов'язку суду визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті рішення у справі про адміністративне правопорушення.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а) зроблено висновок, що відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків, передбачених статтею 38 КУпАП. При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу 1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст.280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Тобто, відповідно до вказаних вище висновків колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених в постанові від 11 липня 2018 року у справі №308/8763/15-а, які мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права, особу не можна визнати винною постановою про закриття справи про адміністративне провадження навіть з нереабілітуючих підстав.
Разом з тим, сплив строку накладення адміністративного стягнення, на відміну від відсутності в діях особи складу чи події адміністративного правопорушення, або ж вчинення особою дій в стані крайньої необхідності чи необхідної оборони, є очевидно нереабілітуючою підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оскільки сплив строку накладення адміністративного стягнення є нереабілітуючою підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, тоді як за приписами п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу, то за таких обставин хоча і особа в резолютивній частині постанови винною не визнається, але її вина у вчиненні адміністративного правопорушення при спливі строку накладення адміністративного стягнення презюмується, саме з тих причин, що це нереабілітуюча підстава закриття справи про адміністративне правопорушення і у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення або відсутня подія, він не позбавлений був можливості ставити саме такі апеляційні вимоги і відповідно просити закриття провадження в справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, а не на підставі п.7 ст.247 КУпАП.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року, з прийняттям нової постанови прозакриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124, КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов