"10" березня 2010 р.Справа № 16/6-10-209
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Ярош О.М. за довіреністю № 20-52 від 13.01.2010р.
Від відповідача: Кіташевський Д.А. за довіреністю від 04.01.2010р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” до Одеської залізниці про стягнення 21293,15 грн., -
Відкрите акціонерне товариство „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” (далі по тексту -ВАТ “Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Одеської залізниці про стягнення з відповідача вартості нестачі вантажу на суму в розмірі 21464,24 грн.
Під час розгляду даної справи ВАТ “Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” позовні вимоги були зменшені. Так, згідно із заявою про уточнення позовних вимог, наданої у судовому засіданні 10.03.2010р., позивач просить суд стягнути з відповідача вартість нестачі вантажу в розмірі 21293,15 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Вищенаведена редакція позовних вимог ВАТ “Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” є остаточною, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 22 ГПК України, приймається господарським судом для розгляду по суті викладених вимог.
Одеська залізниця у відзиву на позовну заяву від 09.03.2010р. за №НЮ-14/209 позовних вимог не визнає, посилаючись на відсутність її вини при перевезенні вантажу у виникненні нестачі з огляду на ті обставини, що вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу, що, на думку Одеської залізниці, звільняє перевізника від відповідальності за нестачу даного вантажу. Крім того, відповідач стверджує про невірність розрахунку заявленої до відшкодування суми нестачі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
ВАТ “Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” 14.07.2009р. згідно з накладною № 46082903 відправило зі станції Запоріжжя Ліве на станцію Одеса порт одержувачу Одеський морський торгівельний порт за дорученням фірми „Valgan Trading Limited” 10 пачок чорного прокату металів у вагоні №53420071, загальною масою брутто 65310 кг.
Таким чином, між ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу, оскільки в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Зазначений вантаж було завантажено відправником ЗАТ „Запоріжський металургій завод „Запоріжсталь”, який було закріплено згідно з технічними умовами правильно.
Відповідно до комерційного акту серії АА № 017128/22/691 від 15.07.2009р., складеного за підписами повноважних осіб, на станції Нижньодніпровськ -Вузол Придніпровської залізниці була виявлено ознаки розкрадання вантажу. Перевіркою встановлено нестачу сталі в вагоні №53420071 у кількості 8280,75 кг.
Приймаючи до уваги викладене, ЗАТ „Запоріжський металургій завод „Запоріжсталь” 12.01.2010р. звернулось до Одеської залізниці з позовними вимогами про стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу внаслідок нестачі 8280,75 кг вантажу.
В силу вимог ч.1 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Станція Запоріжжя-Ліве 14.07.09р. прийняла вантаж до перевезення без зауважень, оскільки завантаження було здійснено у відповідності з п. 4.2.7 глави 3 “Правил розміщення та кріплення вантажів у вагонах та контейнерах. Додаток 14 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення” з відміткою про це у гр. 1. залізничної накладної. Доказом того, що вантаж був завантажений позивачем та прийнятий до перевезення станцією відправлення без порушень Технічних умов навантаження та кріплення є той факт, що вагон не був залишений до усунення недоліків у користуванні вантажовласника ЗАТ „Запоріжський металургій завод „Запоріжсталь”, як передбачено п. 11 Правил користування вагонами (контейнерами), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. N 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за N 165/3458, про що свідчить підписана між двома сторонами відомість №133 здачі вагонів з під'їзного шляху ВАТ “Запоріжсталь” на станцію Запорожжя-Ліве, а також залізнична накладна № 46082903. Застережень у відомості про повернення вагону на комбінат для виправлення завантаження або упаковки немає.
Відповідно до квитанції про приймання вантажу до перевезення №46082903, позивачем було завантажено 10 пачок прокату чорних металів загальною масою “брутто” 65310 кг, які закріплено і розміщено у вагоні правильно.
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці виявлені ознаки розкрадання в двох пачках.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
За результатами огляду було складено комерційний акт № АА 017128/22/961 від 15.07.2009р. Зі змісту вказаного комерційного акт вбачається, що у вагоні по документам та у наявності містяться 10 пачок, навантаження здійснювалося у два яруса, у другому ярусі одна пачка, на кожній пачці по чотири поперечних та три продольних стрічкових ув'язок, по дві контрольні стрічки. У третій пачці за № 12/20 з заходу обірвані контрольні стрічки, замки старого типу, на ув'язках вбачаються сліди від просічного замку, повторні перегини на стрічках з кожної сторони по 120 мм. Згідно з сертифікатом № 519001 кількість листів у цій пачці становлять 48, однак у дійсності нараховується 28 листів. У пачці другого ярусу за № 16/20 обірвані контрольні стрічки, замки старого типу, на ув'язках вбачаються сліди від просічного замку, повторні перегини на стрічках с кожної сторони по 240 мм. У цій пачці згідно із сертифікатом повинно міститься 50 листів, у дійсності нараховується лише 9 листів. Відповідно до комерційного акту нестача продукції складає 8280,75 кг.
Таким чином, як вбачається з вказаних документів, залізниця відправлення прийняла без зауважень вантаж прокату чорних металів в упаковці в кількості 65310 кг, вантаж був завантажений у технічно справний вагон відкритого рухомого складу засобами вантажовідправника, однак, на станцію призначення вантаж прибув з ознаками втрати у дорозі, нестача вантажу без урахуванням норм нестачі складає 8280,75 кг. Доказів, спростовуючих викладене відповідачами суду надано не було.
За змістом ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Аналогічні приписи мітить і стаття 924 Цивільного кодексу України, згідно з якою перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Вартість вантажів, які належать громадянам і вартість яких не було оголошено під час відправлення, визначається за цінами, що діють у тому місці і на той час, де і коли здійснюється відшкодування збитків.
В свою чергу, у відповідності до вимог ст.314 ГК України особа, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Згідно з п/п “а” ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
При цьому, відповідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Одеська залізниця у відзиву на позовну заяву позовних вимог не визнає, посилаючись на відсутність вини відповідача при перевезенні вантажу у виникненні нестачі з огляду на ті обставини, що вантаж прибув за відсутніми ознаками втрати.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, на станцію призначення вантаж прибув із ознаками втрати у дорозі через доступ до вантажу сторонніх осіб. Наведене, в силу приписів ст. 314 ГК України, ст.ст. 110 - 114 Статуту залізниць України виключає можливість звільнення Одеської залізниці, як перевізника, від відповідальності за нестачу даного вантажу.
З огляду на викладене, на думку суду, відповідальність перед позивачем за нестачу вантажу повинна покладатися на залізницю.
При цьому, слід зазначити наступне. Пунктом 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Таким чином, із змісту п. 27 Правил видачі вантажів випливає, що норма недостач, які вказані у відсотках від маси вантажу, складається із суми двох показників: 1) норми природної втрати, 2) граничного розходження визначення маси нетто, сума яких становить 0,5% маси всіх вантажів, у тому числі сталь (прокат чорних металів), оскільки в цьому пункті Правил виняток щодо цього відсутній.
Як вбачається з суми розрахунку позову, розмір фактично завданих позивачу нестачею вантажу збитків був визначений позивачем з дотриманням вимог ст. 114 Статуту залізниць у розмірі дійсної вартості недостачі вантажу, з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Враховуючи викладене, на користь ВАТ “Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” з Одеської залізниці слід стягнути 21293,15 грн. завданих нестачею вантажу збитків.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 314 ГК України, ст.ст. 110 - 114 Статуту залізниць України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства „Одеська залізниця” / 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, п/р 26003000001 у РУ „ПІБ” м. Одеса, МФО 328801, код ЄДРПОУ 1071315/ на користь відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” / 69008, м. Запоріжжя, вул.. Південне шосе, 72, п/р 26003032840001 у АКБ „Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191230 / 21293 грн. 15 коп. / двадцять одна тисяча двісті дев'яносто три грн. 15 коп./ - збитків; 212 грн. 93 коп. / двісті дванадцять грн. 93 коп./ - витрати на оплату держмита; 236 грн. / двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрати на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення підписане 17.03.2009р.
Суддя