ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"21" червня 2023 р. Справа № 911/1806/22
за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, м. Бориспіль
(ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із заявою від 22.09.2022 р. б/н (вх. № 1566/22, 26.09.2022 р.) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2022 р. передано до розгляду судді Лопатіну А.В.
Ухвалою господарського суду від 03.10.2022 р. прийнято заяву боржника - ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про участь у даній справі призначено на 19.10.2022 р. 13:45 год.
19.10.2022 р. підготовче судове засідання та розгляд заяви арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про участь у даній справі не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві з 12:49 год. до 16:20 год. та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Ухвалою господарського суду від 20.10.2022 р. проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Демчана О.І. про участь у даній справі призначено на 26.10.2022 р.
Ухвалою господарського суду від 26.10.2022 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Демчана О.І, попереднє засідання суду призначено на 14.12.2022 р.
14.11.2022 р. на поштову адресу суду від державної прикордонної служби надійшов лист.
05.12.2022 р. через канцелярію господарського суду керуючим реструктуризацією боргів подано клопотання про долучення документів до матеріалі справи, звіт про результати перевірки декларації боржника, звіт за результатами розгляду вимог кредиторів.
08.12.2022 р. через канцелярію суду керуючим реструктуризацією боргів подано поточний звіт.
09.12.2022 р. на поштову адресу суду від боржника надійшли письмові пояснення.
13.12.2022 р. через канцелярію суду представником ГУ ДПС у Київській області подано заяву про визнання кредиторських вимог.
Ухвалою господарського суду від 14.12.2022 р. попереднє засідання суду відкладено на 02.02.2023 р., надано ГУ ДПС у Київській області час для усунення недоліків в кредиторській заяві.
05.01.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від ГУ ДПС у Київській області надійшли докази усунення недоліків у кредиторській заяві, у зв'язку з чим, з урахуванням приписів ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства кредиторську заяву Головного управління ДПС у Київській області було прийнято судом до розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2023 р. розгляд кредиторської заяви ГУ ДПС у Київській області призначено на 02.02.2023 р.
01.02.2023 р. керуючим реструктуризацією боргів боржника через канцелярію суду подано клопотання про перерахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання в цій справі повноважень з депозитного рахунку суду на суму 39000,00 грн.
Також, 01.02.2023 р. керуючим реструктуризацією боргів боржника через канцелярію суду подано клопотання про проведення судового засідання без участі арбітражного керуючого.
Ухвалою господарського суду від 02.02.2023 р. визнано кредиторські вимоги ГУ ДПС у Київській області до боржника - ОСОБА_1 у загальному розмірі 3696816,47 грн., з яких: 4962,00 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 21827,52 грн. підлягають задоволенню в першу чергу задоволення; 2055688,23 грн. - в другу чергу задоволення; 1614338,72 грн. - в третю чергу задоволення, судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 29.03.2023 р.
03.02.2023 р. через канцелярію суду керуючим реструктуризацією подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
07.02.2023 р., 03.03.2023 р. через канцелярію суду керуючим реструктуризацією подано поточний звіт.
24.03.2023 р. через канцелярію суду керуючим реструктуризацією подано клопотання про визнання боржника-фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та перехід до процедури погашення боргів та заяву про участь у справі про банкрутство.
28.03.2023 р. через канцелярію суду представником боржника подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду від 29.03.2023 р. відкладено судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 17.05.2023 р., зобов'язано АТ КБ "Приватбанк" подати до суду виписки по рахункам № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 за період з 24.09.2015 по 09.02.2017 про рух коштів боржника - ОСОБА_1 .
08.05.2023 р. на поштову адресу суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 29.03.2023 р.
17.05.2023 р. через канцелярію суду керуючим реструктуризацією подано клопотання про проведення судового засідання без участі останнього.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2023 р. судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкладено на 21.06.2023 р.
20.06.2023 р. до суду від представника боржника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання з'явились лише керуючий реструктуризацією боргів боржника та представник кредитора, уповноважений представник боржника не з'явився, водночас судом враховано його клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши присутніх учасників судового процесу, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд
встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, керуючим реструктуризацією боргів боржника подано клопотання про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів, призначення керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Демчана О.І.
Вказане клопотання вмотивоване тим, що за результатами вжитих заходів щодо виявлення майна боржника, керуючим реструктуризацією боргів боржника активів у ОСОБА_1 та будь-яких доходів, в тому числі заробітної плати не виявлено, у зв'язку з чим, з урахуванням відсутності кредиторів у цій справі, які б мали право вирішального голосу, ГУ ДПС у Київській області як єдиний кредитор у справі запропонував звернутись в даному випадку до суду з клопотанням про перехід до процедури погашення боргів боржника - ОСОБА_1 (лист від 14.03.2023 р. № 9229/6/10-36-13-04).
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведене заявлене керуючим реструктуризацією боргів боржника клопотання задоволення не підлягає, з огляду на таке:
Із введенням в дію 21.10.2019 р. Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Суд зауважує, що таким чином КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував увагу Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 р. у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів, КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУзПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Наведеного висновку дотримується Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
За частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (стаття 113 КУзПБ .
Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
4) виключено.
Відповідно до положень частини першої статті 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі:
1) невнесення боржника - юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) припинення у встановленому законодавством порядку юридичної особи, яка є боржником, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім боржника - фізичної особи;
4) перебування у провадженні господарського суду справи про банкрутство (неплатоспроможність) того самого боржника;
5) відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
6) затвердження звіту керуючого санацією в порядку, передбаченому цим Кодексом;
7) затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;
8) якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог;
9) якщо справа згідно із законом не підлягає розгляду в господарських судах України;
10) якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
11) укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України;
12) прийняття рішення про приватизацію боржника, яким є державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;
13) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою наведеної статті Кодексу визначено, що провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 5, 9, 11 і 12 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 і 10 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Про закриття провадження у справі про банкрутство постановляється ухвала (частина третя статті 90 КУзПБ).
Згідно із частиною четвертою статті 90 КУзПБ у випадках, передбачених пунктами 5 - 8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Окрім того, з урахуванням положень статей 3, 12 ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису пункту 13 частини першої статті 90 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за статтею 231 ГПК України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.
Суд звертає увагу на те, що положення статті 123 КУзПБ є безумовним заходом відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачають альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд в постанові від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20 наголошує на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Поряд з наведеним, судом також враховано, що Верховний Суд у складі колегії судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20 вказує на те, що в абзаці п'ятому частини сьомої статті 123 КУзПБ визначено, що господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника, а відтак, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в окремій нормі (частина сьома статті 123 КУзПБ), законодавець акцентував насамперед на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника. Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.
Крім того, у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо:
- збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ);
- господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ);
- боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За змістом цієї норми:
- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;
- обов'язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;
- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;
- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 р. у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/ бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/ бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Таким чином, виходячи з аналізу положень норм чинного законодавства, яким врегульовано порядок відновлення платоспроможності боржника - фізичної особи, на господарський суд покладено обов'язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов'язаний з'ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п'ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов'язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.
До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов'язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.
Суд наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.
За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:
- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;
- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з'ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.
За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.
Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
Тому неплатоспроможність боржника є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.
Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/ наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.
Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУзПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до завершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів у порядку частини першої статті 130 КУзПБ.
Враховуючи наведене, суд зауважує, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20.
Здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2022 р. відкрито провадження у справі № 911/1806/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
В подальшому, ухвалою господарського суду від 02.02.2023 р. у цій справі визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області до боржника - ОСОБА_1 у загальному розмірі 3696816,47 грн., з яких: 4962,00 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 21827,52 грн. підлягають задоволенню в першу чергу задоволення; 2055688,23 грн. - в другу чергу задоволення; 1614338,72 грн. - в третю чергу задоволення.
Проаналізувавши зміст кредиторської заяви, доданих до неї доказів та ухвали суду про визнання Головного управління ДПС у Київській області кредитором боржника - ОСОБА_1 , судом встановлено, що при постановленні наведеної ухвали суд виходив з того, що кредиторські вимоги підтверджені, зокрема рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 р. у справі № 320/4318/21, яким адміністративний позов задоволено, стягнено з ОСОБА_1 3670026,95 грн. податкового боргу.
При цьому, відповідно до змісту рішення, обставин адміністративної справи, встановлених судом при ухваленні такого рішення, податкова заборгованість боржника в сумі 3670026,95 грн. виникла на підставі податкових повідомлень рішень, що винесені податковим органом на підставі акту податкової перевірки від 10.12.2018 р. № 1100/10-36-13-03/3435910314 (копію акту додано до матеріалів кредиторської заяви ГУ ДПС у Київській області).
Так, відповідно до акту від 10.12.2018 р. № 1100/10-36-13-03/3435910314 про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства зборів суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 21.09.2015 р. по 03.12.2018 р., податковим органом виявлено порушення, зокрема "зниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 2819899,20 грн. без ПДВ, призвело до заниження військового збору на дохід від здійснення підприємницької діяльності на суму 70922,98 грн.".
Поряд з наведеним, судом встановлено, що згідно змісту банківських виписок, наданих АТ КБ "Приватбанк" на виконання ухвали суду оборот коштів на банківських рахунках боржника у період з 24.09.2015 р. по 09.02.2017 р. понад 6 мільйонів гривень, тобто в цей період боржником здійснювалась активна господарська діяльність.
Наведене, встановлене судом під час перевірки обставин, що зумовили неподання до господарського суду протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів ОСОБА_1 у цій справі погодженого боржником і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів боржника, суд розцінює, як обставини, що свідчать про ухилення боржника від сплати податків під час здійснення господарської діяльності, що призвело до виникнення у нього податкового боргу, а відтак, дії боржника не можна вважати добросовісною поведінкою.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не повідомлено суд про обставини, що стали підставою для звернення до суду, зокрема щодо причин неплатоспроможності, тобто, в даному випадку, обставин, що спричинили неможливість здійснення боржником податкових виплат під час здійснення господарської діяльності.
Також, судом враховано, що відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10.11.2022 р. № 91-34024/0/15-22 ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перетинав державний кордон, а саме: дата перетину - 26.01.2020 р. Київ-Стокгольм; дата перетину - 28.01.2020 р. Стокгольм-Київ; дата перетину - 19.09.2021 р. Київ-Анталія; дата перетину - 26.09.2021 р. Анталія-Київ.
Вказане перетинання боржником кордону було вчинено за наявності у нього податкової заборгованості у період двох років, що передували зверненню до суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Окрім наведеного, як свідчать матеріали справи, за результатами перевірки декларацій боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника встановлено розбіжності в інформації, зазначеній боржником в деклараціях про майновий стан боржника - ОСОБА_1 , долучених до заяви про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, про що вказано в звіті про результати перевірки декларацій від 05.12.2022 р. № 02-106/19.
Таким чином, боржником у деклараціях про майновий стан доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначена неповна та недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї. Так, боржником надано суду виправлені декларації про майновий стан з урахуванням наведеного звіту керуючого реструктуризації боргів боржника, поряд із цим, в сукупності із наведеними обставинами, а саме, ведення активної господарської діяльності, значного обороту коштів на рахунках боржника, при цьому, ухилення від сплати податків, що підтверджується актом ГУ ДФС у Київській області від 10.12.2018 р. № 1100/10-36-13-03/3435910314, складеним за результатами документальної позапланової перевірки, суд врахував і ці обставини, як підтвердження недобросовісної поведінки боржника - ОСОБА_1 .
З урахуванням встановленого, суд наголошує, що обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
За таких обставин, з урахуванням того, що протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 до суду не подано на затвердження погоджений єдиним кредитором боржника - ГУ ДПС у Київській області план реструктуризації боргів боржника, при цьому, наведені обставини, встановлені судом, свідчать, що дії боржника в даному випадку не спрямовані на досягнення компромісу з кредитором - ГУ ДПС у Київській області, а такі дії суд розцінює як вчинені з метою ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів, а відтак, ОСОБА_1 не є добросовісним боржником, у зв'язку з чим, суд залишає без задоволення клопотання про визнання його банкрутом та введення відносно нього процедури погашення боргів, а також, закриває провадження у цій справі, оскільки у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник.
Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд
ухвалив:
1. Закрити провадження у справі № 911/1806/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
2. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2022 р. у справі № 911/1806/22.
Копію ухвали надіслати учасникам провадження у даній справі, контролюючому органу, визначеному Податковим кодексом України, іншим органам, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, місцевому суду загальної юрисдикції, органу державної виконавчої служби за місцем проживання боржника, державному органу з питань банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту ухвали 21.09.2023 р.
Суддя А.В. Лопатін