Справа № 752/2560/21
Провадження № 2/752/984/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Машкевич К.В.
за участю секретаря - Гненик К.П.
представника позивача- ОСОБА_1
представника відповідача- ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, суд
ВСТАНОВИВ:
В січні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом і просять стягнути з відповідача на користь кожної з них:
- 3 750, 00 доларів США авансу;
- 106 707, 00 грн. штрафу, що на день подання позову є еквівалентом 3 750. 00 доларів США
- 17 720, 00 грн. збитків на користь позивача ОСОБА_6 та 8 300, 00 грн. збитків на користь позивача ОСОБА_4 ;
- 20 000, 00 грн. в відшкодування моральної шкоди.
Посилаються в позові на те, що 24 червня 2020 року між ними та відповідачем був укладений та підписаний Попередній договір про обов'язок укласти в майбутньому Договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,2 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., та земельної ділянки, на якій розташований будинок, площею 0, 2479 га, кадастровий номер:32231886801:01:003:0052.
Попередній договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за №1606.
Відповідно до п.1 Попереднього договору ціна житлового будинку та земельної ділянки становить 67 500, 00 доларів США.
Пунктом 2 сторони зобов'язалися укласти основний договір не пізніше 20 листопада 2020 року.
Відповідно до п.3 договору відповідач зобов'язалася попередити їх про недоліки житлового будинку та земельної ділянки, особливо приховані недоліки, які неможливо виявити при попередньому огляді.
Крім того, відповідач засвідчила, що не застережені недоліки, які б значно знизили цінність або можливість використання житлового будинку та земельної ділянки, відсутні, всі інженерні комунікації знаходяться в робочому стані і функціонують за призначенням.
При підписанні Попереднього договору, на виконання п.5 договору, відповідач прийняла від них аванс у розмірі 7 500. 00 доларів США, що на день підписання договору становило 199 500, 00 грн.
За усною домовленістю з відповідачем їм була надана можливість користуватися першим поверхом будинку, для цього їм були передані ключі.
Після знайомства з сусідами їм стало відомо про затяжний спір відповідача з сусідом за земельну ділянку, їх намагання з'ясувати дане питання з відповідачем привело до того, що вона замінила замки в будинку та звернулася до управління поліції.
При укладанні Попереднього договору приватним нотаріусом у п.2 договору була допущена змістовна колізія щодо терміну укладення основного договору, а саме: цифрами прописано «20», а прописом «десятого» листопада 2020 року.
У зв'язку з цим вони направили відповідачу перше запрошення на підписання договору купівлі-продажу на 10 листопада 2010 року на 11.00 в офіс приватного нотаріуса Клименко С.Ю. по АДРЕСА_2 , а також прохання повідомити реквізити поточного рахунку для проведення розрахунків.
Вказане запрошення було вручено відповідачу 19 жовтня 2020 року.
У вказаний день та час відповідач для підписання договору не з'явилася.
10 листопада 2020 року через приватного нотаріуса Клименко С.Ю. відповідачу було направлено заяву про необхідність надання всіх необхідних документів для підписання договору та пропонувалося надати доступ до будинку для перевірки працездатності комунікацій 20 листопада 2020 року о 09.00 год.
Крім того, в заяві містилося запрошення на підписання договору 20 листопада 2020 року на 11.00 год.
20 листопада 2020 року о 09.00 год. вони прибули до будинку та виявили ряд недоліків, які були попередньо приховані відповідачем, а саме: сирість в цокольному приміщенні та сліди вологи на стінах.
Крім того, були наявні оголені дроти та характерий запах горіння/замикання/ в лічильниках, а також встановлені значні розбіжності між реальним плануванням приміщень та плануванням за Технічним паспортом.
20 листопада 2020 року у приватного нотаріуса Клименко С.Ю. при обговоренні умов договору в зв'язку з виявленими недоліками, вони запропонували відповідачу зменшити ціну договору, одна остання відмовилася.
В зв'язку з цим вони запропонували їй повернути аванс, однак вона також відмовилася.
Тобто, основний договір купівлі-продажу не був укладений з вини відповідача.
З урахуванням цього просять стягнути з відповідача на їх користь у рівних частинах 7 500. 00 доларів США авансу.
Відповідно до п.6 Попереднього договору неукладення основного договору з вини відповідача вона зобов'язана повернути як аванс, так і сплатити штраф у розмірі авансу на їх користь у сумі відповідно до офіційного курсу НБУ в розмірі 213 413, 25 грн.
Крім того, дії відповідача щодо них носили протиправний характер.
Вона незаконно утримувала їх особисті речі в будинку та безпідставно відмовлялася їх повертати, а також відмовлялася надавати пояснення щодо технічного стану будинку та його несправностей.
У зв'язку з цим вони змушені були звернутися за наданням професійної правничої допомоги до Адвокатського бюро «ОМЕЛЯН ЛОЙЕРС», з яким був укладений договір про надання правничої допомоги.
На виконання умов договору адвокатом були направлені адвокатські записи, а також здійснено правове супроводження повернення їх майна.
Вона, позивач ОСОБА_3 , сплатила за надані адвокатські послуги в розмірі 9 420, 00 грн.
Крім того, ними були сплачені нотаріальні послуги в сумі 16 600, 00 грн. в рівних частинах по 8 300, 00 грн.
Всього ними було сплачено 26 020, 00 грн.
Зазначають також, що діями відповідача їм завдана моральна шкода.
Так, відповідач у порушення їх домовленостей, обмежила їм доступ до будинку, утримувала особисті речі в будинку, а їх намагання повернути їх закінчувалися скандалами.
30 серпня 2020 року відповідачем була подана заява до поліції, в зв'язку з чим вони змушені були давати пояснення, дуже близько до серця сприймали дану ситуацію.
05 листопада 2020 року відповідачем до поліції була подана заява про, нібито, вчинення ними шахрайських дій.
З урахуванням цього просять стягнути на користь кожної з них по 20 000, 00 грн. моральної шкоди.
22 січня 2021 року позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду та відповідно до ст.33 ЦПК України визначено склад суду.
Ухвалою суду від 28 січня 2021 року в справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.
Представник позивачів у судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначених у ньому, просив про задоволення позову в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував. Посилався, що позивачами не було доведено, що нерухоме майно має будь-які недоліки, які б могли вплинути на експлуатацію будинку, що підтверджується висновком експерта №1-27/05 від 27.05.2021року. Відповідач з'явилася 20 листопада 2020 року до нотаріуса та надала всі документи. Зазначив, що саме позивачі відмовилися укласти Основний договір та відповідно до п.7 Попереднього договору аванс у розмірі 7500,00 доларів США має залишитися у відповідача. Виходячи з цього, просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про частове задоволення вимог позивачів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Судом встановлено, що 24 червня 2020 року між сторонами був укладений Попередній договір про обов'язок укласти в майбутньому Договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,2 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., та земельної ділянки, на якій розташований будинок, площею 0, 2479 га., кадастровий номер:32231886801:01:003:0052.
Попередній договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за №1606.
Пунктом 1 договору сторони дійшли згоди про вартість будинку та земельної ділянки в сумі 67 500, 00 доларів США.
Пунктом 2 договору сторони дійшли згоди про укладення основного договору купівлі-продажу не пізніше 20 листопада 2020 року.
Відповідно до п.5 договору при його підписанні відповідач отримала від позивачів аванс у загальній сумі 7 500. 00 доларів США, що на день підписання договору становило 199 500, 00 грн.
Судом встановлено, що Договір купівлі-продажу сторонами в обумовлений Попереднім договором строк укладений не був.
Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
З точки зору даної норми закону аванс - це спосіб платежу, який виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки між сторонами укладений не був, передані позивачами грошові кошти в якості авансу підлягають стягненню з відповідача.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові в справі №711/5065/15 від 17 червня 2021 року, згідно з якою аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При укладенні Попереднього договору його пунктом 6 сторони дійшли згоди, що в разі неукладення основного договору з вини відповідача, вона зобов'язана повернути як аванс, так і сплатити штраф у розмірі авансу.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до Висновку судового експерта №1-27/05 від 27 травня 2021 року житловий будинок має відхилення від вимог нормативної документації в галузі будівництва, які діяли під час його будівництва, в частині відсутності витяжної вентиляції, в частині внутрішньої висоти приміщення підвалу, розташування санвузла на другому поверсі, влаштування входу з приміщення кухні до приміщення санвузла.
Приховані недоліки не зазначені в зв'язку з відсутністю доступу до будинку.
/ т.1 а.с. 133 - 164 /
Щодо прихованих недоліків, їх характер приведений позивачами в позові, які були виявлені ними під час проживання в будинку, а також спілкування з сусідами щодо спору про користування земельною ділянкою.
Крім того, позивачами при зверненні до суду з позовом долучені світлини, які підтверджують приведені в позові недоліки житлового будинку.
Зображення на даних світлинах приміщень житлового будинку, який мав бути предметом купівлі-продажу, відповідач не спростовувала.
З Довідки Київського обласного бюро технічної інвентаризації від 31 березня 2021року вбачається, що загальна площа будинку зменшилася на 5,6 кв.м. та житлова на 0.8 кв.м. за рахунок встановлення перегородок, утеплення внутрішніх стін та уточнення розмірів.
/ т.1. а.с. 36 - 43;119 - 123 /
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Представник відповідача у судовому засіданні приведені позивачами приховані недоліки в будинку не спростував і будь-яких доказів їх відсутності не надав.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що її доньки дійсно хотіли придбати будинок, однак не були попереджені продавцем про наявність спору щодо земельної ділянки та прихованих недоліків щодо сирості та технічної характеристики будинку, які було виявлено під час огляду в листопаді 2020 року.
З урахуванням цього суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачів і в частині стягнення штрафу.
В той же час, пунктом 6 Попереднього договору сторони дійшли згоди в частині розміру штраф в розмірі авансу.
При цьому сума авансу, зазначена в доларах США, переведена за курсом долара США на день укладення договору.
З урахуванням цього, розмір штрафу має становити суму авансу на момент укладення договору в розмірі 199 500, 00 грн., оскільки необхідність визначення його розміру станом на обумовлену дату укладення основного договору сторонами не визначався.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про нотаріат» приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.
Приватні нотаріуси за вчинення інших дій, покладених на них відповідно до закону, справляють плату, розмір якої визначається законодавством у відповідній сфері.
З довідок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю. вбачається, що позивачі понесли витрати за вчинення нотаріальних дій в сумі 16 600, 00 грн.
Позивачі зазначили, що ця сума була сплачена за послуги приватного нотаріуса при підготовці до укладення Договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч.2 ст.635 ЦК України сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
З урахуванням цього, понесені позивачами витрати на послуги нотаріуса суд вважає збитками в розумінні вимог даної норми закону, а тому вони підлягають стягненню на їх користь.
Щодо стягнення 9 420,00 грн. як збитків, суд виходить з наступного.
За змістом ст.22 ЦК України, якою обґрунтовуються вимоги позивачів у цій частині, збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, з точки зору даної норми закону для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: наявність протиправної поведінки; факт понесення збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Позивачі при зверненні до суду збитками вважають матеріальні витрати, понесені на оплату вартості правової допомоги перед зверненням до суду.
Тобто, позивачі при зверненні до суду ототожнюють поняття збитків з витратами на оплату правової допомоги.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах Великої Палати від 14 квітня 2020 року в справі № 925/1196/18, від 21 листопада 2018 року в справі № 462/6473/16-ц, від 18 грудня 2019 року в справі № 688/2479/16-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 489/5045/18, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді.
Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
Отже, витрати, пов'язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Виходячи з цього суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачів у цій частині.
Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.
Відповідно до ч.2 цієї статті моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
В пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При цьому у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди.
Велика Палата Верховного Суду в справі № 216/3521/16 від 01 вересня 2020 року відступила від попереднії висновків при розгляді спорів у такій катерії справ та зазанчила, що відповідно до положень ст.ст.16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
З урахуванням цього суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивачів та стягнення з відповідача на їх користь по 5 000, 00 грн. в відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України во витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2020 року між позивачами та бюро "ОМЕЛЯН ЛОЙЕРС" в особі адвоката Омеляна І.В. був укладений Договір про надання правової допомоги №24/11-20.
Відповідно до п. 5.1 Договору гонорар авдката за умовами договору становить 28 550, 00 грн., при цьому позивачі сплачують їх в рівни частках, а саме по 14 275. 00 грн.
Вказана сума була сплачена позивачами відповідно до квитанцій від 08 грудгя 2020 року № 0.0.1933754732.1 та 0.0.1934270814.1.
Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до п.п.6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З точки зору ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні розміру судових витрат, які підлягають підлягають відшкодуванню на користь відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В свою чергу, в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 ) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові від 28 грудня 2020 року в справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи в справі, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, розмір витрат на правову допомогу відповідає обсягу наданих позивачам послуг, а тому приходить до висновку про їх стягнення з відповідача на їх користь.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню 2 188, 33 грн. судового збору,а на користь позивача ОСОБА_4 - 2 191, 06 грн.
Керуючись ст.ст.6, 15, 16, 22, 23, 610, 611, 627, 635, 657, 570 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 134, 137,138,141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 3 500. 00 доларів США авансу, 99 750. 00 грн. штрафу, 8 300. 00 грн. збитків, 5 000. 00 грн. в відшкодування моральної шкоди, 14 275. 00 грн. витрат на правову допомогу та 2 188. 33 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 500. 00 доларів США авансу, 99 750. 00 грн. штрафу, 8 300. 00 грн. збитків, 5 000. 00 грн. в відшкодування моральної шкоди, 14 275. 00 грн. витрат на правову допомогу та 2 191. 06 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Позивач 1: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Позивач 2: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21 вересня 2023 року.
Суддя К.В.Машкевич