Справа № 420/18872/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови 03 липня 2023 р. у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із включенням індексації у сумі 1 500,00 грн, починаючи з 01 березня 2023 р. та з урахуванням раніше виплачених сум, а також без обмеження пенсії максимальним розміром;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 із включенням індексації у сумі 1 500,00 грн, починаючи з 01 березня 2023 р. та з урахуванням раніше виплачених сум, а також без обмеження пенсії максимальним розміром;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонде України в Одеській області щодо відмови 05 липня 2023 р. у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із включенням щомісячної доплати в розмірі 2 000,00 грн, починаючи з 01 липня 2021 р. та з урахуванням раніше виплачених сум, а також без обмеження пенсії максимальним розміром;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Одеській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з включенням щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн, починаючи з 01 липня 2021 р. та з урахуванням раніше виплачених сум, а також без обмеження пенсії максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу - ОСОБА_1 , як пенсіонеру Міністерства внутрішніх справ України, призначено пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 р. у справі №420/3982/22 відповідача було зобов'язано провести з 01 грудня 2019 р. перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» про розмір грошового забезпечення № 33/36-175/а від 21.05.2021 р.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 р. «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» до розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 р. нарахована індексація пенсії у сумі 1 500,00 грн.
Як стверджує позивач, станом на 05 травня 2023 р. підсумок його пенсії з урахуванням індексації складає 22 219,82 грн., проте фактично ним отримано 20 930,00 грн., тобто розмір пенсії обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, що призводить до невиплати індексації, нарахованої згідно постанови КМУ № 168 від 24.02.2023 р.
При цьому, позивач зазначає, що відповідач відмовився перерахувати та виплачувати пенсію позивача із включенням індексації у сумі 1 500,00 грн., а також без обмеження пенсії максимальним розміром.
Позивач зазначає, що після прийняття Рішення Конституційним Судом України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є неправомірним.
Також у позові зазначено, що всупереч п.1 Постанови КМУ “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” № 713 від 14.07.2021 року відповідачем не проведено щомісячну доплату позивачу у розмірі 2000,00 грн., яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Ухвалою суду від 31.07.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
07.09.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання ухвали суду від 31.07.2023 року, надійшла копія матеріалів з пенсійної справи позивача.
Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно наявного у матеріалах пенсійної справи перерахунку, з 01.01.2007 року позивачу - ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ (у редакції на дату призначення пенсії) у розмірі 70 % грошового забезпечення.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Пенсійна справа №N/A20663-МВС.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 року по справі №420/3982/22 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення з 01.12.2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 за оновленою довідкою №33/36-175/а від 21.05.2021 року про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, наданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, вирішити питання про перерахунок та виплату основного розміру пенсії з 01.12.2019 року ОСОБА_1 на підставі нової довідки №33/36-175/а від 21.05.2021 року про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, наданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області».
На виконання рішення суду від 16.05.2022 року по справі №420/3982/22, 22.09.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року.
У травні 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату його пенсії із включенням індексації у сумі 1 500,00 грн згідно з постановою КМУ № 168 від 24.02.2023 р. «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01 березня 2023 р. та з урахуванням раніше виплачених сум, а також без обмеження пенсії максимальним розміром.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вих. № 17389-15994/Б-02/8-1500/23 від 03.07.2023 року позивачу повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 р. «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» до розміру пенсії позивача з 01 березня 2023 р. нарахована індексація пенсії в сумі 1 500,00 грн. Згідно із статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668 від 08.07.2011 р., максимальний розмір пенсії - не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Оскільки, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для осіб, які, втратили працездатність, з 01 грудня 2022 р. становить 2 093,00 грн, то максимальний розмір пенсії з 01 грудня 2022 р. становить 20 930,00 грн. Розмір пенсії позивача на 01 червня 2023 р. становить 20 930,00 грн.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовився перерахувати та виплачувати пенсію із включенням індексації у сумі 1 500,00 грн., а також без обмеження пенсії максимальним розміром.
У червні 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про проведення перерахунку та виплати його пенсії із включенням щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн згідно з постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01 липня 2021 р., без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вих. № 17853-15995/Б-02/8-1500/23 від 05.07.2023 року позивачу повідомлено, що з 01.07.2021 року йому нарахована щомісячна доплата відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021. На підставі рішення суду у справі № 420/3982/22 27 вересня 2022 р. проведено перерахунок пенсії. Оскільки до перерахунку розмір пенсії складав 6 756,25 грн, а після перерахунку - 18 175,28 грн, тому щомісячна доплата згідно з постановою № 713 відсутня. Також відповідач зазначив, що згідно ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668 від 08.07.2011 р., максимальний розмір пенсії - не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частин другої та третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрала чинності з 01 січня 2017 року) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (з урахуванням змін, внесених Законами від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII /надалі Закон № 3668-VI/ визначено, що максимальний розмір пенсії (...) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Закон № 3668-VІ набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, як те передбачено пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом № 3668-VI частину п'яту статті 43 Закону № 2262-ХІІ викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину п'яту статті 43 Закону № 2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Спір у цій справі стосується, зокрема правомірності обмеження пенсії позивача з 01.03.2023 року максимальним розміром, що становить десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови (у розмірі 1,197), з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Суд зауважує, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром у спірних відносинах вмотивовані відповідачем посиланням на частину сьому статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статтею 2 Закону № 3668-VI.
Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром (10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи) є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 620/1285/19, від 09 лютого 2021 року у справі № 1640/2500/18.
Внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої 43 Закону № 2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 813/678/18.
З огляду на викладене, частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.
Суд визнає помилковими посилання пенсійного органу на наявність у статті 2 Закону № 3668-VI положень стосовно можливості обмеження пенсії максимальним розміром.
Як вже було зазначено, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI та/або іншого акта.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 року у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 року у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 року у справі №640/11168/20, від 18.05.2022 року у справі №380/12337/20.
Закон №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його положення слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Як встановлено судом, відповідачем до виплати з 01.03.2023 року позивачеві нараховано пенсію з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168, у підсумку 22219, 82 грн., однак до виплати розмір пенсії обмежено з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930, 00 грн.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, суд вважає протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром при проведенні перерахунку пенсії з 01 березня 2023 року; з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 березня 2023 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже проведених виплат.
Щодо позовних вимог в частині нарахування щомісячної доплати у сумі 2000,00 грн., передбаченої постановою КМУ № 713, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 року по справі №420/3982/22 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення з 01.12.2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 за оновленою довідкою №33/36-175/а від 21.05.2021 року про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, наданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, вирішити питання про перерахунок та виплату основного розміру пенсії з 01.12.2019 року ОСОБА_1 на підставі нової довідки №33/36-175/а від 21.05.2021 року про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, наданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області».
На виконання рішення суду від 16.05.2022 року по справі №420/3982/22, 22.09.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року.
14.07.2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” (далі Постанова №713, у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин), положеннями якої з 1 липня 2021 р. установлено особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 713, метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн., виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
Однак, відповідач відмовив у нарахуванні позивачу щомісячної доплата у сумі 2000,00 грн., передбаченої постановою КМУ № 713, посилаючись на те, що його пенсія перераховувалася на підставі рішення суду №420/3982/22 та оскільки розмір пенсії, обчислений на виконання цього рішення суду збільшився на суму, що перевищує 2000,00 грн., підстави для встановлення до розміру пенсії щомісячної доплати відсутні.
Суд не приймає зазначені посилання відповідача.
Як вже було зазначено, перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року був здійснений на виконання рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 08.11.2022 року по справі №420/2473/22 наведено правову позицію з приводу застосування Постанови КМУ № 713.
Верховний Суд зазначає, що аналіз наведених (у постанові) норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000, 00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
У зв'язку із чим колегія суддів Верховного Суду не погодилась із висновком суду апеляційної інстанції про те, що проведений на виконання судового рішення перерахунок пенсії відбувся не з метою відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/12704/18 у 2019 році, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах Верховний Суд висловив у постановах від 02 березня 2023 року по справі №600/870/22-а, від 04.04.2023 року по справі №380/25987/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже правові висновки, сформульовані Верховним судом є обов'язковими для врахування судом при вирішенні даної справи, предмет спору у якій подібний предмету спору у наведених справах.
Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000, 00 грн. відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення нарахування та виплати позивачу щомісячної допалати до пенсії в розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
Крім того, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відновити нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, починаючи з дати припинення цієї доплати, з урахуванням раніше проведених виплат.
При цьому, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки згідно позовних вимог позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії з 01.07.2021 року, проте як вбачається з матеріалів справи з 01.07.2021 року позивачу нараховувалась та виплачувалась щомісячна доплата до пенсії в розмірі 2000,00 грн., передбачена постановою № 713. Відповідач припинив її виплату після перерахунку, проведеного у вересні 2022 року на виконання рішення суду у справі №420/3982/22.
Відтак, поновленню підлягає право позивача на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, починаючи з дати припинення виплати цієї доплати.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 2047,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 165, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні перерахунку з 01 березня 2023 року з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, з урахуванням вже проведених виплат.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної допалати до пенсії в розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, починаючи з дати припинення цієї доплати, з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.