"04" червня 2010 р.Справа № 34-13-23/207-05-6473А
"04" червня 2010р. о 11год.48хв. господарський суд Одеської області
у складі колегії суддів:
головуючого судді Фаєр Ю.Г., суддів Рога Н.В., Горячук Н.О.
при секретарі судового засідання Кулаковській С.А.,
за участю представників від позивача: не з'явилися; від відповідача: Недялкової О.О., діючої на підставі довіреності №4393/н/ю-117 від 01.02.10р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №13 в м.Одесі адміністративну справу №34-13-23/207-05-6473А
за позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"
до відповідача Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у Приморському районі м. Одеси №0015262301/0 від 26.11.2004р. та №0015262301/3 від 30.06.2005р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державна судноплавна компанія „Чорноморське морське пароплавство”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, уточненнями до позову від 27.07.05р. №ЧМ-1884 (вх№13120 від 28.07.05р.) та доповненням до позову №ЧМ-2289 від 12.09.05р. (вх№15697 від 12.09.05р.), в яких просить скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси №0015262301/0 від 26.11.04р. та №0015262301/3 від 30.06.05р. про визначення податкового зобов'язання по дивідендам на суму 1374200грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.06.05р. порушено провадження у справі №23/207-05-6473.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2005р. строк розгляду справи №23/207-05-6473 продовжено по 28.09.05р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2005р. провадження у справі №23/207-05-6473А зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №23/206-05-6391А.
Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області №73-р від 17.03.2006р. справу №23/207-05-6473А передано на розгляд судді Панченко О.Л., яка прийняла справу до свого провадження з присвоєнням №13-23/207-05-6473А.
Згідно розпорядження Голови господарського суду Одеської області №136-р від 27.02.2007р., зупинену провадженням справу №13-23/207-05-6473А передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Фаєр Ю.Г., яка ухвалою від 28.02.2007р. прийняла справу до свого провадження з присвоєнням №34-13-23/207-05-6473А.
Приймаючи до уваги надання відповідачем клопотання №13441/9/10-117 від 10.03.10р. (вх№6074 від 11.03.10р.) про поновлення провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі, ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2010р. провадження у справі №34-13-23/207-05-6473А поновлено.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.04.2010р. здійснено процесуальне правонаступництво, замінено Спеціалізовану Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси на Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2010р., приймаючи до уваги особливу складність спору, призначено колегіальний розгляд справи №34-13-23/207-05-6473А у складі головуючого судді Фаєр Ю.Г., судді Рога Н.В. та судді Горячук Н.О.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2010р. справу №34-13-23/207-05-6473А прийнято до колегіального розгляду у вищезазначеному складі.
Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 12.09.05р. вих№29579/9/10-0117, від 08.04.2010р. вих№20395/9/10-117 (вх№9076 від 09.04.10р.).
21.04.10р. представник позивача подав до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого просить суд на підставі ст.ст. 49, 156 Кодексу адміністративного судочинства України зупинити провадження у справі №34-13-23/207-05-6473А, оскільки Державна судноплавна компанія „Чорноморське морське пароплавство” звернулась до ДПІ у Приморському районі м. Одеси з листом щодо уточнення заборгованості пароплавства перед бюджетом станом на 01.04.10р. та для проведення звірки, підготовки і поновлення необхідних документів потрібен час. Судом клопотання розглянуто та не задоволено, оскільки наведені в ньому підстави не відповідають переліку підстав, передбачених ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України для зупинення провадження у справі та не свідчать про неможливість розгляду даного спору по суті.
03.06.10р. представник позивача подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом не задоволено, оскільки позивачем не наведено правових підстав, що, на його думку, перешкоджають розгляду справи по суті та прийняття рішення, у відповідності до приписів норм КАС України. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до приписів ч.2 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, колегія суддів встановила:
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача з врахуванням вимог п.2 Указу Президента України від 23.07.1998р. №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства позивачем за період з 01.01.2001р. по 01.01.04р., за результатами якої складено акт перевірки №6657/23-10/01125614 від 24.11.2004р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.4.1.5, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.6 ст.5, п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7, п.п.8.1.4 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.1 п.8.3, п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97р. (із змінами та доп.), що зумовило заниження податку на прибуток на суму 82420300грн.
На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 26.11.2004р. №0015262301/0 про донарахування дивідендів у Державний бюджет на суму 1374200грн., отримане позивачем 30.11.04р. (вх№5081), про що свідчить штамп на корінці податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до СДПІ у Приморському районі м. Одеси зі скаргою №ЧМ-2586 від 09.12.04р., за результатами розгляду якої остання прийняла рішення від 25.01.05р. за №2300/10/23-1041 про результати розгляду скарги, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0015262301/0 від 26.11.04р. за результатами акту перевірки від 24.11.04р. №6657/23-10/01125614, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПА в Одеській області зі скаргою №ЧМ-294 від 04.02.05р., за результатами розгляду якої остання прийняла рішення про результати розгляду скарги від 31.03.05р. №5628/25-0007, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0015262301/0 від 26.11.04р. за результатами акту перевірки від 24.11.04р. №6657/23-10/01125614, а скаргу позивача - без задоволення.
На підставі рішення ДПА в Одеській області від 31.03.05р., СДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 04.04.05р. №0015262301/2.
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0015262301/0 від 26.11.04р. до ДПА України, остання прийняла рішення про результати розгляду повторних скарг від 15.06.2005р. за №11918/7/25-1015 (направлене позивачу №5570/6/25-1015) яким, зокрема, залишено без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26.11.2004р. №0015262301/0.
За наслідками адміністративного оскарження з врахуванням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01р. №253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 11.06.2003р. за №467/7788) (із змінами та доп.) на підставі рішення ДПА України від 15.06.05р., відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 04.04.05р. №0015262301/3, яке отримане ДСК „ЧМП” 01.07.2005р. (вх№2609), про що свідчить штамп на корінці податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до господарського суду про визнання їх недійсними.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В акті перевірки та рішенні ДПА України про результати розгляду повторних скарг від 15.06.2005р. №11918/7/25-1015 зазначено, що Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" є державним некорпоратизованим підприємством та в порушення п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2003р. №557 „Про норматив і порядок відрахувань до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями” та ст.52 Закону України від 26.12.2002р. №380-ІV „Про Державний бюджет України на 2003рік” за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003році не здійснювало розрахунок суми дивідендів, яка підлягає відрахуванню до спеціального фонду державного бюджету у розмірі 15 відсотків прибутку (доходу), що залишається в їх розпорядженні, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, а також в порушення пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” авансовий внесок з податку на прибуток на суму дидідендів не вносило до бюджету та не включало у рядок 20 декларації з податку на прибуток.
Чиста сума прибутку (рядок 220 Звіту про фінансові результати (форма №2), наданого ДСК „ЧМП” до органів статистики, за результатами фінансово-господарської діяльності склала: за 2002р. -5826,4тис.грн., за І квартал 2003р. -873,8тис.грн., за 2 квартал 2003р. -збиток (-) 2841,5тис.грн., за 3 квартал 2003р. -289,5тис.грн., за 4 квартал 2003р. -2172,2тис.грн.
Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" 26.12.2002р. встановлено, що згідно із статтею 18 Закону України "Про підприємства в Україні" державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2003р. №557 "Про норматив і порядок відрахувань до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними не корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" встановлено норматив відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році (далі - дивіденди) до спеціального фонду державного бюджету державними не корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку.
Відповідно до п.2 зазначеної Постанови державні некорпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання: розраховують дивіденди виходячи з установленого цією постановою нормативу та подають відповідні відомості органам державної податкової служби у порядку та за формою, визначеними Державною податковою адміністрацією, іншим центральним органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать, одночасно з декларацією з податку на прибуток підприємства за звітний період. Відомості про розрахунок частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році подаються одночасно з декларацією з податку на прибуток підприємства за І квартал 2003 року: сплачують частину прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році в строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, а за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році одночасно із податком на прибуток підприємств за І квартал 2003 року.
Відповідно до п.1.9 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому, наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.
Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 зазначеного Закону визначено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чині.
Згідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2003р. №557 "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 10.09.03р. №1437, від 24.12.03р. №2001, від 29.12.03р. №2061 та ст.52 Закону України "Про державний бюджет на 2003 рік" від 26.12.02р. №380-ІV, вказаними підприємствами за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році здійснюється розрахунок суми дивідендів, яка підлягає відрахуванню до спеціального фонду державного бюджету у розмірі 15 відсотків прибутку (доходу), що залишається в їх розпорядженні, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " від 26.12.00р. (із змінами та доповненнями), податкова декларація - це документ, що надається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, і на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
У відповідності до п.3 ст.14 закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.91р. (із змінами та доповненнями), зазначені дивіденди належать до загальнодержавних податків і зборів і фактично є видом податку на прибуток, які розраховуються у розмірі 15% від обсягу чистого прибутку, відображеного у формі №2 „Звіт про фінансові результати” (рядок 220).
Згідно п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями), авансовий внесок з податку на прибуток на суму дивідендів вноситься до бюджету одночасно з виплатою дивідендів, тобто зазначеними підприємствами сплачується авансовий внесок з податку на на прибуток з подальшим його відображенням у рядку 20 декларації та в рядку 13.7 Додатку К6 до декларації
Натомість позивач в порушення приписів вказаних норм частину прибутку (дивіденди) не нарахував та до спеціального фонду державного бюджету не сплатив. Тоді як відповідач встановив, з поданих позивачем органів статистики Звітів про фінансові результати за 2002р., 1, 2, 3 кв. 2003р. наявність у позивача чистого прибутку за результатами фінансового-господарської діяльності: за 2002 рік - 5826,4тис.грн.; за 1 квартал 2003р. - 873,8тис.грн.; за 2 квартал 2003р. - збиток (-) 2841,5тис.грн.; за 3 квартал 2003р. - 289,5тис.грн.; за 4 квартал 2003р. - 2172,2тис.грн., а також заниження позивачем прибутку у періодах, які були предметом перевірки.
Відповідач з огляду на зазначене, на виконання вимог п.1 та п.5 Постанови КМ України від 22.04.03р. №557 "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" (із змінами та доповненнями) здійснив розрахунок суми дивідендів у розмірі 15% від обсягу чистого прибутку, відображеного у рядку 220 вказаного „Звіту про фінансові результати” (форма №2), поданого позивачем до органів статистики на загальну суму 1374,2тис.грн., а саме: за 2002р. у сумі 874тис.грн. (5826,4тис.грн.*15%), за перший квартал 2003р. -131,1тис.грн (873,8тис.грн.*15%), за третій квартал 2003р. -43,4тис.грн. (289,5тис.грн.*15%), і за четвертий квартал 2003р. -325,7тис.грн. (2172,2тис.грн.*15%).
Отже здійснене відповідачем визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати дивідендів не суперечить ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92р. (із змінами та доповненнями).
Водночас листом ДПА України від 02.06.2005р. №10902/7/23-1117/374 роз'яснено, що згідно Закону України від 14.05.1992р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення моратор припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абз.24 ст.1 цього Закону). При цьому відповідно до абз.2 п.4. ст.12 вищеназваного закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові(економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
При цьому, твердження позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог, що спірне податкове зобов'язання нараховане за період з дня порушення провадження справи про банкрутство, що відповідач є конкурсним кредитором по справі, та вимоги щодо сплати донарахованого податку на прибуток за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не підлягає розгляду та вважається погашеною, не заслуговують на увагу внаслідок неврахування позивачем приписів вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92р. (із змінами та доповненнями), а саме: мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац 24 статті 1). Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2003р. у справі №32/136-03-5080 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тоді як перевірка позивача, за результатами якої було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення стосувалося періоду з 01.01.2001р. по 01.01.04р., тобто термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
При цьому, відповідно до пункту 3 статті 12 вищенаведеного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З врахуванням зазначених приписів, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються пеня, штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені статтею 16 та підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону, тоді як інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. (із змінами і доп.), у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.
Викладене вище спростовує твердження позивача, викладені у позові, доповненнях та уточненнях до нього. Інших доводів в обґрунтування неправомірності, на думку позивача, здійсненого відповідачем визначення позивачу податкового зобов'язання по дивідендам на суму 1374200грн. суду не надано.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову Державній судноплавній компанії „Чорноморське морське пароплавство" у задоволенні позовних вимог повністю.
Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У задоволенні позовних вимог Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство" відмовити повністю.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Ю.Г. Фаєр
суддя Н.В. Рога
суддя Н.О.Горячук