ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2023м. ХарківСправа № 922/3066/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРАНС ІНВЕСТ", м. Харків
до Комунального підприємства "Харківський метрополітен", м. Харків
про стягнення 143455,13 грн.
за участю представників:
позивача - Коновалов О.А.
відповідача - Щербак Н.Б.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРАНС ІНВЕСТ" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення з відповідача на користь позивача 143455,13 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 100800,00 грн. за договором про закупівлю № 8-01/Е від 26.01.2021; неустойка (пеня) у розмірі 24683,92 грн.; 3% річних у розмірі 3305,09 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14666,12 грн. Також, позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідач 04.08.2023 за вх.№ 20701 надав до Господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Також, у відзиві відповідач виклав клопотання про розгляд справи № 922/3066/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з посиланням на положення ст. 252 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2023 було задоволено клопотання відповідача про розгляд справи № 922/3066/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено подальший розгляд справи № 922/3066/23 проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у даній справі на 28.08.2023 о 09:45.
Позивач 21.08.2023 за вх.№ 22270 надав до Господарського суду Харківської області відповідь на відзив, згідно якої просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 28.08.2023 розгляд справи було відкладено на 11.09.2023 о 10:15.
Відповідач 01.09.2023 за вх.№ 23432 надав до Господарського суду Харківської області письмові заперечення на відповідь позивача на відзив, згідно яких просить суд застосувати спеціальний строк позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 14357,97 грн. та відмовити в цій частині у задоволенні позовних вимог у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив наступне.
26 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРАНС ІНВЕСТ" (виконавець) та Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" (замовник) було укладено договір про закупівлю № 8-01/Е (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов'язувався на власний ризик, своїми силами і засобами, за завданням замовника надати послуги з поводження (перевезення, захоронення) будівельних та великогабаритних відходів насипом контейнерами 8 куб.м, 10 куб.м, 20 куб.м або 27 куб.м, а замовник зобов'язувався прийняти надані виконавцем послуги та оплатити їх.
Предмет закупівлі: 90510000-5 Утілізація/видалення сміття та поводження зі сміттям (Послуги з поводження (перевезення, захоронення) будівельних та великогабаритних відходів насипом контейнерами 8 куб.м, 10 куб.м, 20 куб.м або 27 куб.м) (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.3. договору, обсяги, вимоги та строки надання послуги визначені у технічному завданні (додаток 1), який є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 1.4. договору, обсяг закупівлі послуг можуть бути зменшені замовником в залежності від реального фінансування замовника та/або його виробничих потреб.
Відповідно до п. 2.1. договору, вартість договору визначена протоколом погодження договірної ціни (додаток 2) на підставі калькуляції вартості послуги (додаток 3), які є невід'ємними частинами даного договору та складає: загальна вартість договору: 294840,00, в т.ч. ПДВ 49140,00 грн.
Оплата наданих послуг здійснюється протягом 200 календарних днів з дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг (п. 2.2. договору).
Остаточна вартість договору визначається з суми актів здачі-приймання наданих послуг по даному договору, але не повинна перевищувати вартість, визначену у п. 2.1. договору (п. 2.3. договору).
Згідно п. 3.1. договору, строк надання послуг: з дати підписання договору і по 31.12.2021 року.
Місце надання послуг: 61000, м. Харків, об'єкти замовника згідно інформації, зазначеної у технічних вимогах (додаток 1) (п. 3.3. договору).
Здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами щомісячно протягом 5 банківських днів з моменту письмового повідомлення замовнику про надані послуги (п. 4.1. договору).
Надані послуги приймаються замовником з обов'язковим складанням акту здачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених даним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
У разі порушення строків оплати за п. 2.3. даного договору замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 7.2. договору).
За період з жовтня по грудень 2021 року виконавцем було надано замовнику послуги з поводження (перевезення, захоронення) будівельних та великогабаритних відходів за договором на загальну суму 100800,00 грн., з урахуванням ПДВ, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):
- № 4278 від 31.10.2021 на суму 55944,00 грн.;
- № 4774 від 30.11.2021 на суму 24444,00 грн.;
- № 5083 від 31.12.2021 на суму 20412,00 грн.
Також, умовами договору було визначено, що у разі фінансових труднощів можлива затримка оплати за надані послуги. Пеня при цьому не нараховується (п. 2.7. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору останнім 200 календарним днем оплати за надані послуги з моменту підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) є:
- 19.05.2022 за актом № 4278 від 31.10.2021;
- 18.06.2022 за актом № 4774 від 30.11.2021;
- 19.07.2022 за актом № 5083 від 31.12.2021.
Згідно позову позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання по договору щодо оплати наданих послуг не виконав, сума боргу відповідача перед позивачем станом на 11 липня 2023 року складає 100800,00 грн. Зазначене невиконання відповідачем умов договору зумовило порушення прав і законних інтересів позивача щодо отримання повної та своєчасної оплати за надані послуги. 05 червня 2020 року відповідачеві була вручена претензія про сплату боргу за договором про закупівлю № 8-01/Е від 26 січня 2021 року. 06 липня 2023 року позивачем отримана відповідь КП "Харківський метрополітен" № 15/1449/01 - 09 від 27 червня 2023 року, якою відповідач фактично відмовився від виконання своїх зобов'язань за договором, посилаючись на форс-мажорні обставини, спричинені воєнним станом на території України, як на підставу невиконання ним своїх зобов'язань та звільнення його від відповідальності за договором.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що з 24.02.2022 по 23.05.2022 метрополітен, як об'єкт цивільного захисту, використовувався виключно для укриття населення від уражень під час збройної агресії російської федерації та функціонував відповідно до Кодексу цивільного захисту та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для забезпечення умов здійснення органами державної влади, військового командування, органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень. Роботу КП "Харківський метрополітен" на період з 24.02.2022 по 23.05.2022 було повністю зупинено, доходи підприємство не отримувало. КП «Харківський метрополітен» з 24.05.2022 відновило перевезення пасажирів лініями Харківського метрополітену на безоплатній основі. Отже, доходи від перевезення пасажирів з 24.02.2022 на підприємстві по даний час відсутні. За таких обставин відповідач зазначає, що умовами договору не передбачено попередження контрагента у разі настання фінансових труднощів у відповідача та надання ним доказів на підтвердження їх настання, а також не визначено конкретного строку затримки з оплати за надані позивачем послуги у разі настання фінансових труднощів у відповідача.
Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до п. 8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор), що виникли після вступу в силу договору, і їх неможливо було ні передбачати, ні запобігти розумними засобами. До таких обставин відносяться: повені, землетруси й інші явища природи, війна та військові дії, акти або дії державних органів, у т.ч. зміни у законодавстві, що безпосередньо регулюють правовідносини у даній сфері.
Згідно п. 8.2. договору, сторона, для якої форс - мажор перешкоджає виконанню зобов'язань, повинна повідомити іншу сторону про це в найкоротший термін, а саме не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати настання форс - мажорних обставин.
Доказом настання форс - мажорних обставин є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України (п. 8.3. договору).
З огляду на положення розділу 8 договору, те, що відповідачем не надано до суду доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строки визначені договором, суд відхиляє посилання відповідача на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем позивачу суми основного боргу за договором у розмірі 100800,00 грн.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 100800,00 грн. основного боргу за договором обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Судом встановлено, що пеня нарахована з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України (не перевищує 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано). Строк позовної давності позивачем на пропущено.
Дослідивши розрахунки позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дані розрахунки позивача є вірними, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 12341,96 грн. пені, 3305,09 грн. 3% річних та 14666,12 грн. інфляційних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та відхилення заяви відповідача про застосування позовної давності.
Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (з подальшими подовженнями) на всій території України було введено воєнний стан” (надалі - Указ Президента).
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, вказаний Указ Президента був затверджений Верховною Радою України.
На підтвердження фінансових труднощів відповідача, а саме збитковості підприємства відповідачем надано Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2022 року
Разом з цим суд зазначає, що доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через неналежне виконання договірних зобов'язань, матеріали справи не містять.
З огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, а також, враховуючи те, що підприємство відповідача є стратегічним підприємством, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати, та не співмірність заявленої до стягнення суми пені з основною сумою боргу за договором, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд вважає, що стягнення з боржника заявленої до стягнення суми пені не може бути джерелом збагачення кредитора.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити пеню на 50%.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 12341,96 грн.; 3% річних у розмірі 3305,09 грн. та 14666,12 грн. інфляційних.
Разом з цим суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 2684,00 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29, код ЄДРПОУ: 04805918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРАНС ІНВЕСТ" (61124, м. Харків, вул. Матросова, 8а, код ЄДРПОУ: 40442258) 100800,00 грн. основного боргу; 12341,96 грн. пені; 3305,09 грн. 3% річних; 14666,12 грн. інфляційних та 2684,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
УЧАСНИКИ СПРАВИ:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРАНС ІНВЕСТ" (61124, м. Харків, вуд. Матросова, 8а, код ЄДРПОУ: 40442258).
Відповідач: Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29, код ЄДРПОУ: 04805918).
Повне рішення складено "18" вересня 2023 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/3066/23