ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2122/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергоцентр Роганського промвузла" (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 155; ідент. код 42509827)
до Фізичної особи-підприємця Сердюк Ганни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )
про стягнення 35316,29 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергоцентр Роганського промвузла" 23.05.2023 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сердюк Ганни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 35316,29 грн, яка складається з 19870,27 грн основного боргу, погодженого двосторонніми підписами в актах виконаних робіт; 10 080,07 грн пені; 759,42 грн 3% річних; 4 606,52 грн інфляційних нарахувань. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 12-ОЮС/20 від 03.01.2020 року в частині своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2023 року позовну заяву ТОВ "Теплоенергоцентр Роганського промвузла" було залишено без руху. Надано позивачу строк п'ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
08.06.2023 року на адресу суд представником позивача надіслано заяву про усунення недоліків позовної заяви, зареєстровану судом 08.06.2023 р. за вх. № 14610. Зокрема позивачем надано до суду докази надіслання на офіційно зареєстровану адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2023 року позовну заяву ТОВ "Теплоенергоцентр Роганського промвузла" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2122/23, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі, в порядку приписів ст. 120 ГПК України, та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку направлено копії ухвали від 13.06.2023 про відкриття провадження у справі на адреси місцезнаходження сторін.
Копію зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення (а. с. 44-45), згідно з якими направлялась поштова кореспонденція.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідачем, в порядку реалізації своїх процесуальних прав, до суду 10.07.2023 року подано відзив на позовну заяву (вх. 17951), відповідно до якого відповідач не заперечує факт того, що позивачем - ТОВ "ТЕЦРП" були надані послуги з постачання теплової енергії на суму 19870,27 грн, проте вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами факт настання терміну оплати цих послуг. При цьому, просить суд відмовити у позові до Фізичної особи-підприємця Сердюк Ганни Володимирівни в частині стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 15446,02 грн, з яких: 10080,07 грн розмір пені; 759,42 грн - 3% річних, 4606,52 грн. - інфляційні нарахування. Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач посилається висновок Торгово-промислової палати України, якою засвідчено форс-мажорною обставиною військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022. Отже, на думку відповідача, наявність даних форс-мажорних обставин звільняє особу від відповідальності у випадку несплати чи несвоєчасної сплати за надані послуги. Одночасно відповідач посилається на неправомірність здійснених позивачем нарахувань з огляду на пп. 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року № 530-ІХ, а також Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", за змістом положень яких забороняється нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних, на заборгованість, утворену за несвоєчасне внесення житлово-комунальних платежів. Поряд з цим відповідач наголошує, що договірні санкції у будь-якому разі можуть застосовуватися тільки в період з моменту виникнення заборгованості до моменту розірвання договору, а тому нарахування пені з 01 червня 2022 року є незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідача повідомлено про розірвання Договору №12-ОЮС/20 від 03.01.2020 року з 01 червня 2022 року, отже, договірні санкції підлягають нарахуванню лише до дати розірвання договору. Такі обставини у своїй сукупності, за твердженнями відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Статтею 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Разом з тим, враховуючи те, що з 22.07.2023 до 09.09.2023 включно суддя Шатерніков М.І. перебував у відпустці, тому справу розглянуто, складено повний текст рішення та його підписано судом після виходу судді на роботу.
Враховуючи викладене, розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи у розумні строки та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
03 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергоцентр Роганського промвузла" (позивачем, виконавцем) та Фізичною особою - підприємцем Сердюк Ганною Володимирівною (відповідачем, споживачем) було укладено договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинуової системи теплопостачання) № 12-ОЮС/20.
Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення (послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будівлі і здійснювати обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинокої системи теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно пункту 33 договору споживач вносить оплату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування в розмірі 15,28 гривень; плати за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем будинку в розмірі 1,33 грн за 1 кв.м. Нарахування та стягнення плати за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем буде здійснюватися з дати укладання договору між виконавцем та співвласником багатоквартирного будинку та після виключення плати за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання з тарифу виконавця, який надавав такі послуги до укладання договору з Виконавцем. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до оплати, що вноситься виконавцю за відповідну комунальну послугу, і в рахунку відображаються окремо.
Відповідно до пункту 35 договору тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснені розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з 1 до 31 числа місяця, але може перевищувати місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно пункту 36 договору споживач сплачує попередню оплату. Споживач за 10 (десять) днів до початку розрахункового періоду на підставі рахунку - фактури сплачує виконавцю вартість послуги з постачання теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 37 договору остаточний розрахунок за спожиту послугу з постачання теплової енергії споживач здійснює на підставі рахунку - фактури до 20 (двадцятого) числа поточного місяця. Рахунок надається на паперовому носії.
Згідно пункту 38 договору остаточні розрахунки за фактично спожиту послугу з постачання теплової енергії розрахунковому періоді здійснюються на підставі: оригіналів підписаних обома сторонами та скріплених їх печатками Актів прийому-передачі послуги (Акт), оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України та цього договору (платіжні документи). Виконавець повинен надати споживачу два примірника підписаного і скріпленого печаткою теплопостачальної організації Акту до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії. У випадку порушення цього терміну остаточний розрахунок в цьому випадку здійснюється в найближчий платіжний день споживача після дня підписання Акту обома сторонами.
Згідно пункту 40 договору у разі коли споживач не вніс повністю плату виконавцю за розрахунковий період, а також коли виконавець здійснює зарахування переплати в рахунок заборгованості за минулі періоди або в рахунок майбутніх платежів споживача відповідно до пункту 39 цього договору, отримані від споживача кошти зараховуються: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування; в третю чергу - в рахунок плати за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових багатоквартирного будинку.
Згідно підпункту 3 пункту 44 споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, установленими відповідно до законодавства, також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до пункту 48 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день всього періоду прострочення до дня повної фактичної сплати.
Згідно пункту 56 договору припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання грошових зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.
Відповідно до пунктів 60, 61 договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергоцентр Роганського промвузла" дотрималося всіх передбачених договором умов в частині виконання покладених на нього зобов'язань, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме:
- Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 89 від 28 лютого 2022 року, за яким споживачу за послуги з постачання теплової енергії (опалення) та абонентського обслуговування нараховано 895,60 грн (а.с. 19);
- Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 152 від 31 березня 2022 року, за яким споживачу за послуги з постачання теплової енергії (опалення) та абонентського обслуговування нараховано1 665,74 грн (а.с. 20);
- Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 602 від 31 грудня 2021 року, за яким споживачу за послуги з постачання теплової енергії (опалення) з урахуванням коригування та абонентського обслуговування нараховано 3 498,35 грн (а.с. 21);
- Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 45 від 31 січня 2022 року, за яким споживачу за послуги з постачання теплової енергії (опалення) та абонентського обслуговування нараховано 4 612,06 грн (а.с. 22);
- Актом надання послуг № 72 від 28 лютого 2022 року за яким споживачу нараховано різницю в нарахуваннях за послуги з постачання теплової енергії згідно Постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021 року у сумі 850,96 грн (а.с. 23);
- Актом надання послуг № 74 від З1 березня 2022 року за яким споживачу нараховано різницю в нарахуваннях за послуги з постачання теплової енергії згідно Постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021 року у сумі 1 261,98 грн (а.с. 24);
- Актом надання послуг № 239 від 31 грудна 2021 року за яким споживачу нараховано різницю в нарахуваннях за послуги з постачання теплової енергії згідно Постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021 року у сумі 1 892,40 грн (а.с. 25);
- Актом надання послуг № 48 від 31 січня 2022 року за яким споживачу нараховано різницю в нарахуваннях за послуги і постачання теплової енергії згідно Постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021 року у сумі 4 424,56 грн (а.с. 26).
З наданих позивачем копій актів (а.с. 19- 26) вбачається, що вони підписані замовником (відповідачем) без зауважень датою складання таких актів. Доказів на підтвердження того, що такі акти підписані у інші строки матеріали справи не містять. Щодо посилань відповідача на той факт, що акти не скріплені печаткою ФОП Сердюк Ганни Володимирівни, то суд їх не приймає до уваги, оскільки використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим, а наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Натомність, в порушення вимог договору Фізична особа - підприємець Сердюк Ганна Володимирівна не здійснювала оплату поставленої теплової енергії та наданих послуг в повному обсязі, що призвело до виникнення у неї заборгованості за грудень 2021 - березень 2022 у сумі 19870,27 грн, розмір якої не заперечується відповідачем.
Таким чином, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинуової системи теплопостачання) № 12-ОЮС/20 від 03.01.2020 у частині оплати наданих послуг за період грудень 2021 - березень 2022, у відповідача утворилась вищевказана заборгованість, з огляду на що позивач просить суд стягнути 35316,29 грн, з яких: заборгованість з оплати поставленої теплової енергії та наданих послуг у розмірі 19 870,27 грн, 759,42 грн 3% річних, 4 606,52 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 21.01.2022 по 30.04.2023, та 10080,07 грн пені, нарахованої за період з 21.01.2022 по 30.04.2023.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено Договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинуової системи теплопостачання) № 12-ОЮС/20 від 03.01.2020
Судом було встановлено, що позивачем надавались відповідачу послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 по березень 2022 на суму 19870,27 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (а.с. 19-26) та не спростовано відповідачем.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до пункту 37 договору остаточний розрахунок за спожиту послугу з постачання теплової енергії споживач здійснює на підставі рахунку - фактури до 20 (двадцятого) числа поточного місяця.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак суд, враховуючи умови п. 37 Договору та підписані відповідачем акти наданих послуг, дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг за період з грудня 2021 року по березень 2022 року є таким, що настав.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 19870,27 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 19870,27 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 759,42 грн 3% річних, 4 606,52 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 21.01.2022 по 30.04.2023, та 10080,07 грн пені, нарахованої за період з 21.01.2022 по 30.04.2023.
На думку відповідача, заявлені до стягнення суми пені, інфляційних та 3% річних не підлягають нарахуванню та стягненню з відповідача, зокрема, в період дії форс-мажорних. Такі заперечення відповідача судом відхиляються, з огляду на наступне.
Ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
У ч. 2 ст. 218 ГК України також міститься визначення непереборної сили, як надзвичайних і невідворотних обставин.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Обґрунтовуючи неможливість виконання договірного зобов'язання, відповідач посилається на офіційний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента; підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання яких форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні":
- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно;
- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року зі справи № 915/531/17, від 26 травня 2020 рок зі справи № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань за договором.
Зі змістом листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не вбачається, що саме форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання зобов'язань у встановлений договором термін.
Крім того, як на позивач, так і на відповідач розповсюджується дія воєнного стану, що введений 24.02.2022.
Водночас відповідач не довів належними доказами, що саме воєнний стан спричинив відсутність у нього коштів для своєчасної сплати за надані послуги позивачеві та не надав належних доказів того, що відповідачем такі послуги не споживались.
Доказів, які б підтверджували наявність таких обставин саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання суду не надані.
Відтак, твердження відповідача про те, що затримка оплати відповідачем за договором сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської Федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 48 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день всього періоду прострочення до дня повної фактичної сплати.
Суд, здійснивши самостійно перевірку заявленої до стягнення суми пені у розмірі 10080,07 грн, яку нараховано окремо та кожному факту прострочення за актами за загальний період з 21.01.2022 по 30.04.2023, дійшов висновку, що при здійсненні нарахування позивачем пені не було обмежено таке нарахування шестимісячним строком, що протирічить приписам частини 6 статті 232 ГК України.
За розрахунками суду вірна пеня нарахована на суму заборгованості 19870,27 грн, окремо по кожному факту (по кожному місяцю), в межах шестимісячного строку, дорівнює 3220,93 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Отже, враховуючи, що позивач довів факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати платежів, передбачених Договором, та те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача про те, що здійснивши нарахування на підставі ст. 625 ЦК України, позивач має намір збагатитися за рахунок відповідача та покращити свій фінансовий стан.
Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", перевірку заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних, встановив, що за загальний період нарахування визначений позивачем з 21.01.2022 по 30.04.2023 року вірним є наступний розрахунок: 3% річних дорівнюють 676,90 грн, інфляційні втрати дорівнюють 4902,26 грн. А відтак, за прострочення грошового зобов'язання з оплати основного боргу за спірний період, суд дійшов висновку про часткове повне задоволення вимог позивача в цій частині, а саме у сумі 676,90 грн 3% річних та 4606,52 грн інфляційних втрат, як суми заявленої позивачем, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.
При цьому, заперечуючи проти позовних в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати за спірним договором, що є оплатими за житлово-комунальні послуги, відповідач посилається на приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 17.02.2021 року № 530-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Слід зазначити, що підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, встановлено, що з 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Суд враховує, що 11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.
Також враховано, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Отже, оскільки у період за який нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню та до 01.07.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, приписи яких забороняють нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 10080,07 грн за період з 21.01.2022 по 30.04.2023 задоволенню не підлягає.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідач у даній справі є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність, а відтак не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дія вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України, тому заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на приписи цієї постанови судом відхиляються як безпідставні.
Також, судом відхиляються заперечення відповідача щодо необхідності припинення нарахування інфляційних втрат та 3% річний з дати припинення дії договору, оскільки припинення дії договору не звільняє сторони від обов'язку виконання грошових зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача:
- 19 870,27 грн основного боргу, погодженого двосторонніми підписами в актах наданих послуг;
- 676,90 грн - 3% річних;
- 4 606,52 грн - інфляційних втрат.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у суму 10080,07 грн та 3% річних в сумі 82,52 грн суд відмовляє.
Крім того, за наслідками розгляду справи з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2684,00 грн судового збору.
При цьому, при розподілі сум судового збору суд керується ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, а також те, що спір до суду доведено з вини відповідача та сума судового збору сплачена у мінімальному розмірі визначеному законом, суд судові витрати покладає на відповідача в сумі 2 684,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сердюк Ганни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ; відомості про дату народження боржника - фізичної особи в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергоцентр Роганського промвузла" (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 155; ідент. код 42509827) 19870,27 грн основного боргу, 676,90 грн 3% річних, 4606,52 грн інфляційних втрат, 2684,00грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у суму 10080,07 грн та 3% річних в сумі 82,52 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "15" вересня 2023 р.
Суддя М.І. Шатерніков