16 вересня 2010 р.Справа № 2-а-5664/10/1570
Категорія:2.14.3Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді -Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.
за участю секретаря - Скоріній Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Енгель-Люкс»та Південної митниці Державної митної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енгель-Люкс»до Південної митниці Державної митної служби України про визнання дій та рішень протиправними, про скасування рішень та про зобов'язання вчинити певну дію, -
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Енгель-Люкс» (далі по тексту ТОВ «Енгель-Люкс»), звернувшись з зазначеним позовом до Південної митниці Державної митної служби України (далі по тексту Південна митниця) просив визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/0/400575 від 22.04.2010р., визнати протиправними дії відповідача щодо анулювання вантажної митної декларації №500040403/2010/001622 від 17.04.2010р., визнати протиправними та скасувати рішення Південної митниці щодо визначення митної вартості товарів за № 500000006/2010/410862/2 від 22.04.2010 року, визнати протиправними дії Південної митниці щодо спонукання ТОВ «Енгель-Люкс»до надання нових вантажно -митних декларацій (надалі ВМД) із визначенням митної вартості за резервним методом, згідно зазначеного рішення про визначення митної вартості та зобов'язати відповідача здійснити митне оформлення товару згідно даних ВМД №500040403/2010/001622 від 17.04.2010 року та наданих до неї документів.
Позов обґрунтовувався тим, що 17.04.2010р. товариство, з метою митного розвантаження отриманих товарів народного споживання надало до Південної митниці ВМД за № 500040403/2010/001622 та повний пакет документів, передбачений діючим законодавством, зокрема «Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації для митного контролю та митного оформлення товару», затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.04.2005р. за №314 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005р. за №43910719 (далі по тексту Порядок №314) .
Проте позивачем було отримано картку відмови в здійсненні митного оформлення та рішення про визначення митної вартості за резервним методом.
При цьому, як вважає товариство, в порушення п.2.1 Порядку №314 працівниками Південної митниці в графі 33 рішення не зазначені обставини, що стали підставою для його прийняття.
Позивач вважав, що працівники митниці неправомірно не використали інші методи, передбачені ст. 266 Митного Кодексу України (далі по тексту МК України), не дивлячись на те, що ним було надано всі передбачені законодавством документи для встановлення вартості товару за ціною угоди.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 р. позовні вимоги були задоволені частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Південної митниці про визнання митної вартості товарів за № 500000006/2010/410862/2 від 22.04.2010 року.
В задоволенні решти позовних вимог -було відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням позивач оскаржив його, зазначивши в апеляційній скарзі, що висновки суду не відповідають обставинам справи та має місце порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.86 МК України, п. 6.6 Порядку №314, п. 2 глави 2 розділу ІІ «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Держмитслужби України від 09.07.1997 р. № 307 із змінами та доповненнями.
Позивач просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач, також не погодився з постановленим рішенням, зазначаючи в апеляційній скарзі, що постанова підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана неналежна оцінка доказам у справі, неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
В апеляційній скарзі суб'єкт владних повноважень зазначав, що заявлена позивачем вартість товарів значно відрізнялася від наявної у митниці вартості аналогічних товарів, що викликало сумнів у достовірності цієї вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої вартості. Представник позивача письмово відмовився від надання додаткових документів, у зв'язку з чим митниця прийняла рішення про неможливість здійснення митного оформлення товарів за 1 методом оцінки товарів. У зв'язку з неможливістю застосування інших методів оцінки, митниця прийняла рішення про самостійне визначення митної вартості отриманих ТОВ «Енгель-Люкс»товарів.
Оскільки, суд першої інстанції, на думку апелянта, в особі Південної митниці, необґрунтовано визнав протиправним та скасував рішення про визнання митної вартості товарів за № 500000006/2010/410862/2 від 22.04.2010 року, відповідач просить постановлене рішення скасувати та постановити нове - яким в позові відмовити.
В суді апеляційної інстанції представники апелянтів підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія судів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Енгель-Люкс»підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги Південної митниці необхідно відмовити.
Згідно з вимогами ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково застосовані норми матеріального права, що тягне за собою зміну рішення.
Одеським окружним адміністративним судом було встановлено, що 26.03.2010 року між ТОВ «Енгель-Люкс»та «BRITLUX ORGANIZATION LIMITED»був укладений контракт, відповідно до якого, останній повинен був поставити товари (товари народного споживання), а позивач повинен був прийняти та оплатити цей товар на умовах, які визначені у відповідних інвойсах.
10.04.2010 року до ДП «Іллічівський морський торговельний порт» прибув теплохід «Алі Осман Е»з вантажем, поставленим відповідно до зазначеного контракту.
З метою здійснення митного оформлення цього вантажу позивач 17.04.2010 року подав до Південної митниці ВМД №500040403/2010/001622, декларацію митної вартості товару ДМВ-1 із застосуванням 1 методу оцінки, інвойси, пакувальний лист, контракт №Е1010 від 26.03.2010 року, коносамент №2 від 09.04.2010 року, наряд №216 від 09.04.2010 року, довідку про відсутність за межами України валютних цінностей та майна, екологічну декларацію №14197 від 10.04.2010 року, акт про проведення ідентифікаційного огляду товарів на інших предметів №021 від 15.04.2010 року, акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування від 15.04.2010 року, облікову картку ТОВ «Енгель-Люкс», листи компанії TLUX ORGANIZATION LIMITED»від 11.04.2010 року.
22.04.2010р. відповідачем ТОВ «Енгель-Люкс»надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/0/400575.
Підставою для прийняття картки відмови стало заниження, на думку відповідача, митної вартості товару, що імпортується.
Проаналізувавши вищевикладені фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України, шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст.266 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Частини 1,2 ст.265 МК України передбачають, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями цього Кодексу.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно ч.2 ст.264 МК України у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів, декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється КМУ.
Аналіз доказів, які містяться в матеріалах справи, свідчить про те, що судом першої інстанцій правильно зроблений висновок, що декларантом надано всі необхідні документи для здійснення митного оформлення з використанням першого методу визначення митної вартості.
Так, відповідно до ст. 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто перший метод. Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Стаття 267 МК України передбачає, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). При визначені митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
В статті 264 МК України закріплено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою КМУ України від 20.12.2006 р. №1766 (далі -Порядок декларування №1766) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до ст. 86 МК України відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що митниця в порушення встановленого МК України порядку, без пропозиції декларанту визначити митну вартість отриманих товарів іншим способом, без здійснення консультацій та обміном інформацією з декларантом, без використання можливості застосування попередніх методів, визначених ст.266 МК України, 22.04.2010 року, тобто в день відмови у прийнятті ВМД №500040403/2010/001622 від 17.04.2010 року, самостійно прийняла рішення №500000006/2010/410862/2 про визначення митної вартості товару за резервним шостим методом оцінки, передбаченим ст.273 МК України.
Суд першої інстанції підкреслив у своєму рішенні, що відповідач не заперечував, що ним митна вартість товарів була визначена, як найбільша з альтернативних вартостей, які були в ціновій базі Державної Митної Служби України на момент прийняття рішення.
Між тим, суд першої інстанції, роблячи висновок про протиправність, прийнятого відповідачем рішення №500000006/2010/410862/2 від 22.04.2010 року про визначення митної вартості отриманого позивачем товару за резервним шостим методом, необґрунтовано відмовив йому в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування картки відмови №500000006/0/400575. від 22.04.2010 р., визнання протиправними дії щодо анулювання ВМД №500040403/2010/001622 від 17.04.2010 р., про зобов'язання здійснити митне оформлення, згідно даних, які містяться в ВМД №500040403/2010/001622 від 17.04.2010 року та наданих до неї документів
Так, відповідно до пункту 6.6. Порядку №314, реєстраційний номер ВМД, за якою відмовлено в митному оформленні, підлягає анулюванню.
Розділ 3 цього ж Порядку встановлює, що прийняття ВМД до оформлення здійснюється шляхом, в тому числі присвоєння реєстраційного номера, унесення до електронної копії ВМД її реєстраційного номера та надсилання електронної копії ВМД до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби. Тобто, реєстраційний номер ВМД є необхідним реквізитом декларації, наявність якого, свідчить про прийняття її до оформлення та відповідно правильність її заповнення та повноту доданих до неї документів.
Згідно ст. 90 МК України внесення до митної декларації змін чи доповнень, які впливають на умови оподаткування товарів здійснюються, шляхом подання митному органу нової ВМД. Пункт 6 Порядку декларування №1766 передбачає, що декларація митної вартості заповнюється декларантом за винятком граф, призначених для відміток митниці.
Вантажна митна декларація також заповнюється декларантом та відповідно до п.5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №574 декларант несе відповідальність за наведені у ній відомості після її прийняття.
Посадова особа митного органу, яка проводить перевірку заповнення декларації та визначення рівня митної вартості, не має права з власної ініціативи вписувати, так само як і не має права спонукати вписувати будь-які дані до граф декларації, що повинні заповнюватись декларантом, вносити до них зміни, доповнення чи виправлення.
Викладене свідчить про неправомірність спонукання позивача про надання нових ВМД із визначенням митної вартості за резервним методом, згідно рішення про визначення митної вартості №500000006/2010/410862/2 від 22.04.2010 р.
Доводи апелянта, в особі Південної митниці про те, що у зв'язку з тим, що в ціновій базі Державної Митної Служби України була відсутня інформація щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за критерієм виробника товару, а тому неможливо було застосувати 2 та 3 методи визначення митної вартості товарів, спростовуються, як правильно зазначив суд першої інстанції - ч.2 ст. 270 МК України.
Дана стаття зобов'язує для мети визначення митної вартості товарів брати до уваги товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, які оцінюються.
Натомість резервний шостий метод, відповідно до вимог ст.273 МК України застосовується лише у разі неможливості застосування методів, визначених у ст.ст.267-272 цього Кодексу, тобто і лише у разі неможливості застосування положень ст.270 .
Доводи апелянта також спростовуються, встановленими судом першої інстанції обставинами, що у квітні 2010 року позивачем здійснювалося розмитнення аналогічних товарів з цієї ж країни походження за цінами, які були зазначені у ВМД №500040403/2010/001622 від 17.04.2010р.
Суд апеляційної інстанції вважає якщо судом першої інстанції було визначено протиправним рішення Південної митниці щодо визначення митної вартості товарів за
№ 500000006/2010/410862/2 від 22.04.2010 року, то як наслідок цього повинні бути і визнані протиправними і інші дії щодо розмитнення товару за іншою ціною.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195-196, ч.1 п.2 ст. 198, ч.1 п.1 ст. 201, ч.2 ч.2 ст.205, 207, 254 КАС України, склад колегії суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енгель-люкс»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 р. - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енгель-Люкс»до Південної митниці Державної митної служби України про визнання дій та рішень протиправними, про скасування рішень та про зобов'язання вчинити певну дію -змінити.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енгель-Люкс»до Південної митниці Державної митної служби України про визнання дій та рішень протиправними, про скасування рішень та про зобов'язання вчинити певну дію -задовольнити.
Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за № 500000006/0/400575 від 22 квітня 2010 року.
Визнати протиправними дії Південної митниці Державної митної служби України щодо анулювання вантажної митної декларації № 500040403/2010/001622 від 17 квітня 2010 року.
Визнати противоправним та скасувати рішення Південної митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товарів за № 500000006/2010/410862/2 від 22 квітня 2010 р..
Визнати протиправними дії Південної митниці Державної митної служби України щодо спонукання товариства з обмеженою відповідальністю «Енгель-Люкс» до надання нових вантажно -митних декларацій із визначенням митної вартості за резервним методом, згідно рішення про визначення митної вартості за № 500000006/2010/410862/2 від 22 квітня 2010 р..
Зобов'язати Південну митницю Державної митної служби України здійснити митне оформлення товару, згідно даних, викладених в вантажно - митної декларації за №00040403/2010/001622 від 17 квітня 2010 року та наданих до неї документів.
В задоволенні апеляційної скарги Південної митниці Державної митної служби України -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяті днів з дня її складання в повному обсязі.
Доповідач -суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова