Справа: № 8/421 (2-а-9427/08) Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"17" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Глущенко Я.Б. та Федоровій Г.Г., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Чапіка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та Прокуратури міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Другої Київської нотаріальної контори, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про зобов'язання вчинити нотаріальні дії щодо опротестування простих векселів та виконавчий напис, -
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати Другу Київську державну нотаріальну контору вчинити нотаріальні дії щодо опротестування простих векселів, пред'явити платнику вимогу про оплату (акцепт) векселя; скласти акт про протест про не оплату за встановленою формою; зробити відповідний запис у реєстрі, а також відмітку про протест про не оплату на самих векселях.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2009 року в задоволені позову відмовлено.
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва та прокурор м. Києва в апеляційних скаргах просили скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду 1-ої інстанції обставинам справи та на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Чапіка М.М., дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього кодексу.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до поняття «справа адміністративної юрисдикції», наведеного у п. 1 ч.1 ст. 3 КАС України, під нею розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Поняття «суб'єкт владних повноважень»- це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.
Статтею 104 КАС України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається ст. 17 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень в інших випадках, встановлених законом.
При цьому колегія суддів зазначає, що відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законами України від 5 квітня 2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. N 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 827-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".
Необхідно також врахувати, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.
Отже у даному випадку існує невиконання договірних зобов'язань за договором № 28000-04/179 від 28 листопада 2006 року укладеного між Міністерством фінансів України та Української аграрною біржею щодо оформлення простих веселів в рахунок погашення заборгованості.
Також слід зазначити те, що відповідно до положень ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно із ч. 2 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮ України 3 березня 2004 року № 20/5, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
За п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем надана відповідь про неможливість пред'явлення платнику вимогу про оплату (акцепт) векселя, у зв'язку з порушенням ст. 88 Закону України "Про нотаріат", ч. 2 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, у зв'язку з чим Друга Київська нотаріальна контора не має права вчинити дію щодо опротестування простих векселів, у кількості 31 шт. простих векселів загальною сумою 1630000, 00 дол. США.
Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається ст. 17 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно -правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, утому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення»ЦПК України скарги, заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні, подані до набрання чинності цим Кодексом відповідно до глави 39 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, розглядаються за правилами позовного провадження, встановленими цим Кодексом. З урахуванням того, що на даний час інший порядок розгляду заяв щодо нотаріальних дій не передбачений, колегія суддів вважає за необхідність застосувати п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення»ЦПК України.
Оскільки Друга Київська нотаріальна контора не є суб»єктами владних повноважень в контексті ст.3 КАС України, то дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, тобто компетенція адміністративних судів, встановлена ч. 1 ст. 17 КАС України на цей спір не поширюється.
За таких обставин не можна визнати правомірним висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами по справі існують адміністративні публічно-правові відносини, а вирішення зазначеного спору регулюється положеннями КАС України.
Даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані правовідносини не є публічно-правовими та не підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, не регулюються нормами адміністративного судочинства, то відповідно до ст. 203 КАС України оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2009 року - скасуванню, а провадження по справі -закриттю, так як справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 157,160, 198, 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та Прокуратури міста Києва задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2009 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Я.Б. Глущенко
Суддя Г.Г. Федорова
Повний текст виготовлено 22.09.2010р.