Справа: № 2-а-9955/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"17" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Глущенко Я.Б. та Федорової Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2009 року у справі за позовом Київського міського відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів до Голови Шевченківського районного суду м. Києва Тельнікової Ірини Георгіївни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., -
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2009 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки процесуальні дії суддів щодо винесення ухвали в цивільній справі підлягають оскарженню лише в процесуальному порядку, передбачену Цивільним процесуальним кодексом України, тобто в апеляційному чи касаційному порядку.
З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання незаконними дії голови Шевченківського районного суду м. Києва щодо не надіслання ухвали суду у справі за позовом Київського міського відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів до редакції газети «Київський вісник»про захист честі та гідності.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. У статті 124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Однак, це не означає, що правопорядок в Україні дозволяє звертатися з будь-якими позовними вимогами до будь-якого суду.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів (ст. 6 Конституції України).
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Положенням ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції до 07.07.2010 р.) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний позов -звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п.6 ч.1 ст. 3 КАС України (в редакції до 07.07.2010 р.).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України (в редакції до 07.07.2010 р.) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 КАС України).
Відповідно до статті 14 Закону України від 07.02.2002 N 3018-ІП «Про судоустрій України»суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне передбачену законом відповідальність.
Особи, які беруть участь у справі, здійснюють надані їм законом процесуальні права, у тому числі й ті, що передбачені статтею 49 КАС України, як під час судового розгляду справи, так і поза межами судового засідання, а суд забезпечує здійснення цих прав процесуальними засобами та відповідними діями поза межами судового розгляду.
За правилами ст. 12 Закону України від 07.02.2002 N 3018-ІП «Про судоустрій України» учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 6 зазначено, що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Отже, чинне законодавство допускає оскарження рішень, дій чи бездіяльності судді чи суду лише у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, оскільки правопорядок в Україні побудований на засадах, відповідно до яких один суд першої інстанції не має право втручатися в діяльність іншого суду чи суддів першої інстанції у зв'язку з їх рішеннями, діями чи бездіяльністю, пов'язаних з розглядом справ.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у відкритті провадження у справі, оскільки законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи не підлягають розгляду в порядку, передбаченому КАС України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2009 року -без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Я.Б. Глущенко
Суддя Г.Г. Федорова