Справа: № 2а-771/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"22" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Костюк Л.О., Попович О.В.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Житомирській області Кальчука Анатолія Євгеновича на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Житомирській області Кальчука Анатолія Євгеновича про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Житомирській області Кальчука А.Є. про визнання дій неправомірними, зобов'язання видачі посвідки на постійне проживання в Україні та стягнення моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, начальник відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Житомирській області Кальчука А.Є. подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином Азербайджану та з 2006 року постійно проживає на території України. З 1998 року проживає однією сім'єю з громадянкою України ОСОБА_3, з якою 22.04.2008 року зареєстрували шлюб та мають спільних дітей, а саме: ОСОБА_7 1999 року народження та ОСОБА_8 2006 року народження народилися в місті Житомирі і є громадянами України. Позивач систематично, щорічно з 2006 по 2009 рік неодноразово звертався до відповідача із заявами про отримання посвідки на постійне проживання в Україні і надав необхідні документи. Відповідач на такі звернення позивача відмовляв у видачі такої посвідки. Останню відмову позивач отримав 11.11.2009 року.
Вважаючи, що такі відмови неправомірними, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Житомирський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Відповідно до статті 9 ЗУ «Про імміграцію» заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.
Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
За неповнолітніх осіб, а також осіб, яких у встановленому порядку визнано недієздатними, заяву про надання дозволу на імміграцію подають їх законні представники.
Якщо іммігрує один з батьків, якого (яку) супроводжують неповнолітні діти, він (вона) повинен подати заяву чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально, про те, що він (вона) не заперечує проти імміграції дітей разом з батьком (матір'ю). У випадку відсутності такої згоди батько (мати) повинен подати рішення відповідного державного органу про залишення дітей при батькові (матері). Зазначене рішення має бути легалізоване консульською установою України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є батьком двох дітей, які є громадянами України і постійно проживають на території України. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (серія НОМЕР_1) та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 (серія НОМЕР_2 зазначено, що їх батьком є позивач, а мати - ОСОБА_9, громадянка України, їх місце народження - Україна, м. Житомир.
Відмова в наданні дозволу на залишення позивача на постійне проживання на території України від 11.11.2009 року мотивована необхідністю підтвердження наявності громадянства України у дітей. Аналогічна мотивація відмови апелянта і в його листі від 28.08.2009 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію»дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Аналіз матеріалів справи та зазначених норм права вказує на те, що підстав передбачених статтею 10 Закону для відмови в надані дозволу немає.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно не задовольнив позов.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Житомирській області Кальчука Анатолія Євгеновича -відмовити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 27 вересня 2010 року.