Справа: № 2-а-7834/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"22" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Костюк Л.О., Попович О.В.,
при секретарі: Приходько Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ФОП ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Житомирському районі Житомирської області про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 001663/17-02 від 13.11.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 113 464,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Житомирському районі Житомирської області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення Житомирським окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів знаходить, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, з 23.10.2009 р. по 10.11.2009 року працівниками ДПІ у Житомирському районі було проведено документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП ОСОБА_2 з питань дотримання податкового законодавства.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 1878/17-02. Згідно висновку вказаного акта перевірки позивачем порушено п.п.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7, ст. 7 ЗУ "Про ПДВ", внаслідок чого безпідставно завищений податковий кредит за квітень 2007 року в сумі 130 791,80 грн. - підприємцем до податкового кредиту включено суму ПДВ , який він сплатив при придбанні магазину 12.04.2007 року.
За висновками акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 001663/17-02 від 13.11.2009 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 75 643,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 37 821,00 грн., а всього на загальну суму 113 464,00 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Житомирському районі Житомирської області від 13.11.2009 р., ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з адмінпозовом та просить його задовольнити.
Житомирський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. (п. 1.7. ст. 1 ЗУ «Про ПДВ»)
Платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п.1.3. ст. 1 ЗУ «Про ПДВ»).
Відповідно до п. 2.1, 2.2 ст. 2 ЗУ «Про ПДВ»платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є платником податків з доходу фізичних осіб від найманих працівників, єдиного податку та податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ № 100111320 від 06.05.2006 року).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону (п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»).
Згідно п.7.5. ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»)
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом (п.п. 7.3.5. п. 7.3. ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»).
Як вбачається з матеріалів справи 12.04.2007 року між ПП ОСОБА_2 та відділом по управлінню приватизації комунального майна Житомирської міської Ради був укладений договір купівлі-продажу приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Котовського, 105-А за 653 959,00 грн. Була видана податкова накладна № 18 від 12.04.2007 року, яка відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про ПДВ». Кошти позивачем сплачені, що не заперечується відповідачем та підтверджується актом перевірки, а тому будь-яких підстав для донарахування ПДВ у відповідача не було.
Колегія суддів не може прийняти до уваги тверження апелянта, що позивач як платник єдиного податку не мав права на формування податкового кредиту з огляду на наступне:
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 507 від 16.03.2000 року передбачено, що платниками податку на додану вартість мають право бути також суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи. У разі коли суб'єкт малого підприємництва - фізична особа приймає рішення бути платником податку на додану вартість, на нього поширюється дія ЗУ «Про ПДВ».
Таким чином, позивач правомірно відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену ним при придбанні приміщення у відділу по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської Ради.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про необхідність задоволення позову.
Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга ДПІ у Житомирському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Житомирському районі Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області -відмовити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 27.09.2010 року.