Справа: № 2а-5845/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Лічевецький І.О.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
"22" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Костюк Л.О., Попович О.В.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.12.2009 року у справі за позовом державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ДП «Золотоніське лісове господарство» звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування рішення від 05.10.2009 року про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та анулювання Свідоцтва про реєстрацію ДП «Золотоніське лісове господарство» та зобов'язання видати Свідоцтво про реєстрацію підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.12.2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Золотоніська ОДПІ подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство «Золотоніське лісове господарство» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 15 вересня 1997 року.
01 січня 2009 року ДП «Золотоніське лісове господарство» зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування, про що позивачеві видано Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість серії НБ № 017564 (індивідуальний податковий номер 009933623132).
05 жовтня 2009 року апелянтом складено Акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування № 1. Згідно цього акту позивач не підпадає під визначення суб'єктів господарювання, що здійснюють підприємницьку діяльність у сфері лісового господарства, що підтверджено п. 81.7 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість». Підприємство протягом січня-липня 2009 року мало сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) 2394068 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) 2394068 грн., що становить 100% та перевищує 25 % вартості всіх поставлених товарів у зв'язку з чим проведено анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрація ДП «Золотоніське лісове господарство» як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами реєстрації.
Не погоджуючись із зазначеними вище діями ДПІ, позивач подав позов до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Черкаським окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Апеляційна інстанція не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Відповідно до статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»спеціальний режим оподаткування може обрати сільськогосподарське підприємство, яке проводить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.
При цьому сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 81.6 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Згідно статті 81.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сільськогосподарськими вважаються товари зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно Закону України «Про митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку -суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку їх виробником.
За підпунктом 81.15.3 пункту 81.15 статті 81 ЗУ «Про податок на додану вартість»діяльність у сфері лісового господарства (лісництва):
а) залісення, вирощування і догляд за деревами або чагарниками чи вирубування дерев та/або чагарників;
б) збирання дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробка та консервація.
Відповідно до довідки про включення позивача до ЄДРПОУ, позивач не здійснює вищезазначені види діяльності.
Підпунктом 81.15.6 пункту 81.15 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено, що виходячи з норм цього пункту Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».
Такий перелік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 року №23 «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Перелік).
Згідно зазначеного Переліку у сфері лісового господарства визначені такі види діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону: вирощування будівельного лісу: посадка, підсадка саджанців, охорона лісу та лісосік; вирощування молодого порослевого лісу та балансової деревини; вирощування лісосадивних матеріалів; вирощування різдвяних ялинок; лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини, такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини; вирубування (дерев) лісу з метою зробити землі придатними для сільськогосподарського виробництва; вирощування рослинних матеріалів для плетіння; збирання лісових продуктів (жолудів, каштанів, моху тощо); збирання соків (березового, кленового); збирання живиці, природних смол; збирання насіння дерев і чагарників для лісонасаджень; збирання корка, шелаку, камеді, бальзамів, дикорослих луб'яних рослин; послуги з лісництва (таксація, оцінка промислового використання лісу, посадка саджанців, залісення та лісовідновлення тощо); захист лісу від пожеж; боротьба із шкідниками та хворобами лісу; послуги з лісозаготівлі (транспортування необробленої деревини у межах лісу).
Вказана постанова набрала законної сили з моменту її опублікування, тобто з 02.02.2009 року, тоді як позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з 01.01.2009 року, тобто до затвердження відповідного Переліку.
Судом першої інстанції під час розгляду справи не дана оцінка положенням Лісового кодексу України та окремим позиціям УКТ ЗЕД Розділу II додатку до Закону України «Про митний тариф України», які регулюють відповідні спірні правовідносини.
Так, відповідно до норм Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
При цьому лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.
До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.
Згідно з товарною номенклатурою лісові ресурси не є окремою позицією в УКТ ЗЕД додатку до Закону України «Про митний тариф України»і не можуть класифікуватися як сільськогосподарські товари.
При цьому окремі продукти, що отримуються внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки та переробки, класифікуються за окремими позиціями УКТ ЗЕД додатку до Закону України «Про митний тариф України»і відносяться як до груп 1-24 УКТ ЗЕД, так і до інших груп.
Так, до групи 06 Розділу II під кодом 0602904100 УКТ ЗЕД відносяться «дерева лісові та інші».
Поряд із цим у примітці до групи 06 Розділу II визначено, що за умови дотримання винятків, зазначених у другій частині назви товарної позиції 0601, до цієї групи належать тільки живі дерева та рослини, включаючи розсаду овочів, що поставляються з парників, оранжерей чи розсадників для висадки чи для декоративних цілей.
Враховуючи зазначене, для підприємств, які проводять діяльність у сфері лісового господарства, спеціальний режим оподаткування поширюється лише на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, визначених Законом «Про податок на додану вартість»та лише після набрання чинності Переліком, в результаті вирощення товарів з послідуючою їх обробкою (переробкою) таким платником податку -виробником та в результаті поставки сільськогосподарських товарів, що відповідають визначенню, наданому пунктом 81.7 статті 81 Закону «Про податок на додану вартість».
Згідно акта від 05.10.2009 року №1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, комісією створеною відповідно до наказу Золотоніської ОДПІ від 31.08.2009 року №303, встановлено, що позивач не підпадає під визначення суб'єктів господарювання встановленим у п. 81.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Внаслідок чого, комісія вирішила виключити позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.
Комісія у своїй діяльності керувалася Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА від 01.03.2000 року №79, відповідно до п. 29.5 якого, днем прийняття рішення про виключення та датою виключення є дата затвердження вказаного акта - 05.10.2009 року. У цьому випадку дата реєстрації платником податку на додану вартість не змінюється, датою виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є дата затвердження акта, датою анулювання Спеціального свідоцтва та датою початку дії нового Свідоцтва -є дата внесення до Реєстру запису про перереєстрацію.
Отже, позивач повинен оподатковуватися податком на додану вартість поза межами спеціального режиму оподаткування у загальновстановленому порядку.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та постановлення нової про відмову в позові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції -задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.12.2009 року -скасувати.
Постановити нову постанову про відмову в позові.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2010 року.