Справа: № 2-а-414/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С. М.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"16" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собківа Я.М.
суддів: Зайцева М.П., Попович О.В.,
при секретарі: Григоренко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання перерахунку доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю з 09.07.2007 року згідно ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок позивачу щомісячної грошової доплати до пенсії, передбаченої ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період часу з 4 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду -слід залишити без змін з таких підстав.
В своєму рішенні суд першої інстанції прийшов до висновків про необхідність задоволення позовних вимог.
Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області, як непрацюючий пенсіонер, зареєстрований та постійно проживає у м. Вишгороді, що згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю -одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 5,20 грн.
Позивач вважає, що він отримував доплату значно нищу, ніж це передбачено ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з огляду на наступне:
Щодо позовних вимог за 1999 - 2006 роки, колегія суддів зазначає наступне.
В 1999 -2006 роках дія ст. 39 Закону 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати доплати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати жодним законом не зупинялась, неконституційною не визнавалась.
Отже, позивач має право на доплату за проживання згідно зі ст.. 39 Закону в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, однак ним пропущено річний строк звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом»означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
Частиною 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановлено істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністра тивного судочинства України, певних процесуальних дій.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Про порушення своїх прав позивач достовірно усвідомлював в момент отримання суми суми доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення за 1999 - 2006 роки.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з даним позовом у листопаді 2008 року, подавши цей позов більш ніж через рік з моменту порушення його прав.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що слід відмовити в позові в частині стягнення допомоги за 1999 - 2006 роки, застосувавши при цьому положення ст. 99-101 КАС України.
Щодо позовних вимог за 2007 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на 2007 рік було призупинено в частині виплати доплат у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 30 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Таким чином, позивач має право на доплату згідно зі ст.. 39 Закону з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, однак відповідач наполягає на застосуванні наслідків ст.99,100 КАС України, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Тому позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню з 04.11.2007 року по 31.12.2007 року.
Щодо позовних вимог за 2008 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були внесені зміни, а саме: ч. 1, 2 ст. 39 замінено однією частиною такого змісту: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008) зміни, внесені підпунктом 9 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, якими зупинено на 2008 рік дію в частині виплати допомоги у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати - ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Тому позовні вимоги за 2008 рік підлягають задоволенню з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, апеляційна інстанція зазначає, що позивач має право на перерахунок доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
Згідно зі ст..76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 року становив 440 грн., з 01.10.2007 року - 460 грн.
Згідно зі ст.. 59 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»розмір мінімальної заробітної плати у 2008 року з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що слід задовольнити позовні вимоги з 04.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а в решті позовних вимог відмовити, застосувавши при цьому положення ст. 99-101 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 200, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-VI ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України,
колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на ухвалу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду України за правилами цивільного судочинства відповідно до ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 21 вересня 2010 року