Справа: № 2-а-7/09 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"17" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Глущенко Я.Б. та Федорової Г.Г., при секретарі Бурді Л.М., за участю апелянта ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2 на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Шаргородської міської ради Вінницької області про визнання частково незаконними та скасування п.1.14 рішення № 251 від 22.08.2008 року Шаргородської міської ради Вінницької області про передачу безоплатно ОСОБА_7 0,0393 га земельної ділянки, п.1.13 рішення №170 від 05.10.2007 року Шаргородської міської ради Вінницької області, п.1.9, 1.10 рішення № 249 від 22.08.2008 року Шаргородської міської ради Вінницької області та стягнення моральної шкоди і витрат, -
Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом, якій неодноразово уточнювали та в кінцевому варіанті просили визнати незаконним і скасувати: пункт 1.13. рішення № 170 Шаргородської міської ради від 05.10.2007 року про безоплатну передачу у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0231 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Шаргороді; пункти 1.9. та 1.10. рішення № 249 Шаргородської міської ради від 22.08.2008 року про припинення права користування земельними ділянками в межах міста, яким припинено право користування земельними ділянками та зараховано їх до земель запасу громадянам: ОСОБА_8 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та по вул. Дзержинського площею 0,0062 га ( п.1.9.) та ОСОБА_9 на земельну ділянку площею ,01 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ( п. 1.10); пункт 1.14 рішення № 251 Шаргордської міської ради Вінницької області від 22 серпня 2008 року, а саме в частині передачі ОСОБА_10 у власність земельні ділянки площею 0,0393 га, які знаходяться по АДРЕСА_1 -0331 га та вул. Дзержинського 0,0062 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що п. 1.14 рішення № 251, 5-го скликання 10-ої сесії Шаргородської міської ради Вінницької області від 22 серпня 2008 року, передано безоплатно із земель житлової та громадської забудови міста у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд згідно поданих заяв ОСОБА_10 площею 0,0393 га, які знаходяться по АДРЕСА_1, - 0,0331 га. та вул. Дзержинського, 0,0062 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно п. 1.3 рішення № 170 від 05 жовтня 2007 року 7-ої сесії 5-го скликання Шаргородської міської ради Вінницької області, в свій час ОСОБА_8 було передано безоплатно у власність із земель запасу житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно поданих заяв земельну ділянку площею 0,0231 га по АДРЕСА_1, якою та постійно користувалася та зобов'язано її в місячний термін замовити виготовлення державних актів на право власності на землю та подати на затвердження в установленому порядку.
Як, слідує з п. 1.9 рішення № 249 від 22 серпня 2008 року 10-ої сесії 5-го скликання Шаргородської міської ради Вінницької області, припинено право користування ОСОБА_8 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та вул.. Дзержинського площею 0,0062, попередньо відмінивши рішення 7-ої сесії міської ради 5-го скликання від 5.10.2007 року про безоплатну передачу вказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та незавершеним процесом приватизації земельних ділянок в зв'язку з договором купівлі-продажу житлового будинку і інших підстав для визнання вказаного рішення незаконним і його скасування суд не вбачає.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1-ої інстанції обґрунтовано виходив з того, що доказів про те, що данні рішення у вказаних частинах не відповідають чинному законодавству, є незаконними і підлягають частковому скасуванню, з того, що не надано і їх не було здобуто в судовому засіданні суду 1-ої інстанції, а доводи позивачів та їхнього представника ОСОБА_11, в тому числі викладені в 4-х пунктах позовної заяви, суперечать чинному на той час земельному законодавству та зібраним по справі доказам у зв'язку з чим, не були прийняті до уваги.
При цьому суд 1-ої інстанції вірно зазначив, що ст. 33 ч. 1 ЗК України передбачено, що громадяни можуть мати на праві власності земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
За п. «б», ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
за?
Ст. 89 ЗК України передбачено те, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, в тому числі співвласникам будинку.
Також суд 1-ої інстанції зазначив, що згідно ст. 120 ЗК України, до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності без зміни їх цільового призначення. Якщо в разі розміщення будівлі чи споруди на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчудження до набувача переходить право користування тією земельною ділянкою на якій вони розміщені та частиною земельної ділянки необхідної для їх обслуговування;
Ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації ( в редакції до 2009 року).
Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчувалося державними актами, форма яких затверджувалася Кабінетом Міністрів України.
П. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачає вирішення питань з регулювання земельних відносин виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на вимоги ст. 377 ЦК України безпідставні, так як виникнення права власності на об'єкт нерухомості, на земельну ділянку, на якій він розташований, не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України.
При цьому, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини 2, 3 ст. 42 ЗК).
При цьому прибудинковою територією вважають встановлену за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення та обслуговування жилого будинку й господарських і технічних будівель та споруд біля нього, тобто територію під жилим будинком, проїзди й тротуари, озеленені ділянки та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських потреб та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.
З аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону від 29 листопада 2001 р. № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.
Таким чином, пункт 1.13. рішення № 170 Шаргородської міської ради від 05.10.2007 року про безоплатну передачу у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0231 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Шаргороді; пункти 1.9. та 1.10. рішення № 249 Шаргородської міської ради від 22.08.2008 року про припинення права користування земельними ділянками в межах міста, яким припинено право користування земельними ділянками та зараховано їх до земель запасу громадянам: ОСОБА_8 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та по вул. Дзержинського площею 0,0062 га ( п.1.9.) та ОСОБА_9 на земельну ділянку площею ,01 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ( п. 1.10); пункт 1.14 рішення № 251 Шаргордської міської ради Вінницької області від 22 серпня 2008 року, а саме в частині передачі ОСОБА_10 у власність земельні ділянки площею 0,0393 га, які знаходяться по АДРЕСА_1 -0331 га та вул. Дзержинського 0,0062 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідають ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.
Постанова Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
У задоволенні апеляційної скарги представника позивачів ОСОБА_2 відмовити, а постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.В Межевич
судді: Я.Б. Глущенко
Г.Г. Федорова