Справа: № 2-а-654/09 Головуючий у 1-й інстанції: Галасюк Р.А.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
Іменем України
"16" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М. В.,
суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 11 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області в особі державного інспектора Невмержицького Андрія Степановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області в особі державного інспектора Невмержицького Андрія Степановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 30 березня 2009 року №072/4/4.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 11 листопада 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційні скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить ухвалене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2009 року державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у Житомирській області Невмержицьким А.С. було винесено позивачу припис №072/4 з вимогою усунути порушення земельного законодавства, а саме: звільнити самовільно зайняту земельну ділянку або оформити правовстановлюючі документи, оскільки встановлено, що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 0,0234 га по вул. Молодіжній, 12, с. Зарічани, Житомирської області для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Разом з тим, згідно рішення виконкому Зарічанської сільської ради від 27 жовтня 1994 року позивачу надано земельну ділянку площею 0,08 га. Стосовно іншої частини земельної ділянки, яку він використовує рішення щодо виділення землі не приймалось. Відповідно, позивач використовує дану ділянку без державної реєстрації права власності, постійного користування або оренди.
Судом першої інстанції встановлено, що Житомирським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2 не видавався акт на право власності на земельну ділянку та відсутні відповідні записи в кризі реєстрації, план забудови здійснено в порушення вимог діючого законодавства. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.
Крім того, встановлено, що вимоги припису від 26 березня 2009 року позивач не виконав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту -КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 188-5 КУпАП відповідальність за вчинення даного правопорушення настає у випадку невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів.
Ст. 79 КАС України передбачає, що доказом по адміністративній справі можуть бути документи, акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даними доказами, зокрема, є протокол про адміністративне правопорушення від 26 березня 2009 року №072/4/4 складений у присутності позивача та підписаний ним. У поясненнях до якого позивач зазначив, що не погоджується протоколом, проте, не зазначив на підставі яких документів він користується земельною ділянкою. Отже, пояснення позивача не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення.
Як передбачає стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі вказаного протоколу з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП було прийнято постанову від 30 березня 2009 року №072/4/4.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та отримав копію постанови у день її складення, що підтверджується підписом позивача.
Статтею 71 КАС визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Проте, позивачем не надано доказів неправомірності дій відповідача, як і не надано доказів правомірного використання земельної ділянки площею 0,0234 га.
З огляду на зазначене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, а судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 11 листопада 2009 року -залишити без змін.
Повний текст ухвали виготовлено 21 вересня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає оскарженню в порядку та строки встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді: