22 вересня 2010 року Справа №53/76-10
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді І. С. Карбань, судді Т.В. Гончар, судді І.А. Шутенко,
при секретарі -Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача -Бутко Л.І. за довіреністю № 305-5 від 04.01.2010р.
1-го відповідача -не прибув
2-го відповідача -не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора, м. Харків (вх. № 2281Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2010р. по справі № 53/76-10
за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора, м. Харків
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероміст-Харків», м. Харків;
2) Відкритого акціонерного товариства «Укртранслізинг», м. Київ
про тлумачення умов договору
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про тлумачення договору оперативного лізингу № 125 від 25.10.2004р. укладеного між позивачем та 1-м і 2-м відповідачами у трактуванні його положень про субсидіарну відповідальність позивача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2010р. (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі відмовлено. У позові відмовлено.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства, вважаючи, що судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що сторони по різному тлумачать умови наведеного вище договору. Зокрема, позивач ототожнює свою договірну субсидіарну відповідальність з додатковою відповідальністю за порушення зобов'язання основним боржником (1-м відповідачем), та вважає, що субсидіарна відповідальність не розповсюджується на виконання обов'язку в натурі.
1-й відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив.
2-й відповідач в судове засідання не з'явився, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Вважає, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства. Також, 2-й відповідач просив розглянути справу за відсутності його представника у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання.
Враховуючи достатність наявних в матеріалах справи документів та те, що представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представників відповідачів, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
25.10.2004 р. між ВАТ "Укртранслізинг", ТОВ "Аероміст-Харків" та Харківським державним авіаційним орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничим підприємством було укладено договір оперативного лізингу № 125, відповідно до умов якого другий відповідач зобов'язався передати першому відповідачу - ТОВ "Аероміст-Харків", (лізингоодержувач) у платне користування на умовах оперативного лізингу літак АН -140 заводський № 36525301003 з двигунами № 317009 та № 317010, бортовий № ІІК -14001, виготовлений відповідно до технічної документації та Технічний умов № 140.00.0000.000.000 ТУ з комплектом льотної та технічної документації на літак.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сторони правовідношення по різному тлумачать зміст субсидіарної відповідальності позивача за спірним договором, що призвело, на думку позивача, до наявності спірних взаємовідносин про тлумачення змісту договору між його сторонами. Зокрема, позивач ототожнює свою договірну субсидіарну відповідальність з додатковою відповідальністю за порушення зобов'язання основним боржником (першим відповідачем), але не може бути зобов'язаний виконати обов'язок останнього в натурі. А саме, на думку позивача, на нього розповсюджуються тільки несприятливі наслідки за невиконання першим відповідачем своїх зобов'язань, а не їх виконання -сплата лізингових платежів, передача на території комунального аеропорту "Харків" літака АН-140 заводський № 36525301003 з двигунами № 317009 та № 317010, бортовий № ІИЧ -14001 у стані льотної придатності, підтвердженої стандартним сертифікатом льотної придатності на даний літак.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать .
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
У ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 4.3-4.5 оперативного лізингу № 125 договору датою передачі та повернення літака є дата підписання сторонами акту приймання-передачі.
На виконання вказаного пункту договору 01.11.2004 р. між ВАТ "Укртранслізинг" (лізингодавець), ТОВ "Аероміст-Харків" (лізингоодержувач) та Харківським державним авіаційним орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничим підприємством було складено та підписано приймально-здавальний акт, відповідно до якого у м. Харкові в аеропорту "Харків" представник першого відповідача на підставі довіреності серія ЯИИ № 784046 отримав в оперативний лізинг вищевказаний літак.
П. 10.2 договору визначено, що літак передається лізингодавцем і приймається у лізинг лізингоодержувачем на платній основі.
Відповідно до умов договору позивач несе відповідальність перед лізингодавцем за будь-які технічні недоліки, що будуть виявлені під час експлуатації літака (п. 14.2. договору).
Пунктом 14.8. договору було передбачено, що сторони погодилися, що позивач (ХДАВП) несе субсидіарну відповідальність по зобов'язаннях першого відповідача (Лізінгоодержувача) перед другим відповідачем (Лізонгодавцем). Якщо Лізінгоодержувач не виконує або виконує свої зобов'язання не належним чином і відмовляється задовольнити вимоги Лізингодавця та протягом тридцяти календарних днів не відповідає на пред'явлену вимогу, Лізингодавець має право пред'явити вимогу у повному обсязі до позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, договір оперативного лізингу № 125 від 25.10.2004 р. припинив свою дію з 01.01.2009 р. Проте, літак до теперішнього часу першим відповідачем другому відповідачу за актом приймання-передачі не повернутий, а заборгованість по лізинговим платежам за спірним договором складає 2186673,65 грн.
Згідно зі ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачем в своїй позовній заяві не викладено змісту тлумачення спірного договору, який він просить суд надати, а також, не надано доказів на підтвердження факту різного тлумачення сторонами умов договору оперативного лізингу, не надано документів, які б свідчили про те, яким чином тлумачать спірні умови договору відповідачі.
В апеляційній скарзі позивач не вказав підстави для скасування рішення суду першої інстанції, передбачені ст. 104 ГПК України, та не довів наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Також, в апеляційній скарзі позивач не визначив зміст рішення, яке на його думку повинно бути прийнято по даній справі. Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції усно не уточнив апеляційні вимоги в цій частині.
На підставі наведеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позивач не довів необхідності тлумачення умов договору оперативного лізингу № 125 від 25.10.2004 р. у відповідності до приписів ч. 2 ст. 637 та ст. 213 ЦК України, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог правомірно було відмовлено.
З урахуванням викладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2009р. слід залишити без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п. 1 ст.103, ст. 105 ГПК України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, одноголосно -
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2009р. у справі № 53/76-10 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Суддя Гончар Т.В.
Суддя Шутенко І.А.
Повний текст постанови підписаний 22.09.2010р.