Постанова
Іменем України
06 квітня 2010 року Справа № 2-2/6337-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
прокурор, Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення № 631 від 01.02.10, прокуратура міста Севастополя;
представник позивача, не з'явився, Сімферопольська міська рада;
представник відповідача, Якубов Ділявер Кайбуллайович, довіреність № 04-05/40 від 01.04.10, Сімферопольський дитячий оздоровчо-екологічний центр;
відповідач, не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І. ) від 25 лютого 2010 року у справі № 2-2/6337-2009
за позовом Заступника прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, місто Сімферополь, 95011)
в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000)
до Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим (пр-т Кірова, 51, місто Сімферополь, 95000)
фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 95000)
про визнання недійсним договору про співробітництво,
Заступник прокурора міста Сімферополя звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради до Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про співробітництво №1 від 05 грудня 2008 року.
Позовні вимоги з посиланням на положення статті 203, 215, 235 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що спірний правочин укладений з метою приховання іншого правочину, зокрема договору оренди земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року у справі № 2-2/6337-2009 позов задоволено.
Визнано недійсним укладений між Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір №1 від 05 грудня 2008 року про спільне співробітництво. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В основу судового рішення покладений висновок про те, що оскаржуваний правочин містить ознаки договору оренди землі, проте доказів оформлення права користування чи права власності на земельну ділянку, що передається у користування, у позивача відсутні, у зв'язку з чим спірний договір є удаваним та таким, що укладений з метою приховання іншого договору.
Не погодившись з рішенням суду, Сімферопольський дитячий оздоровчо-екологічний центр Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що висновки суду першої інстанції про приховання фактично укладеного договору оренди земельної ділянки є хибними, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що оскаржуваний договір реально виконувався і був направлений на настання правових наслідків.
У судове засідання, призначене на 06 квітня 2010 року, представник позивача і фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не з'явились, про місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю службового відрядження у місто Київ.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника позивача і фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, оскільки матеріали справи у повній мірі характеризують спірні правовідносини і підстав для відкладення розгляду справи немає. Крім того, судова колегія вважає за необхідне вказати, що господарським процесуальним законодавством дозволяється брати участь у судовому засіданні використовуючи інститут представництва, проте відповідач таким правом не скористався, не направив у судове засідання повноважного представника та не обґрунтовував документально поважність причин своєї неявки.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
05 грудня 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим укладено договір про спільне співробітництво№1 (а. с. 7-10).
Предметом вказаного договору відповідно до пункту 1.1 є спільне співробітництво сторін договору з організації дозвілля і надання послуг для мешканців міста та його гостей.
Пунктом 1.2 договору визначено, що СДОЕЦ надає строго визначене місце на території парку, а ПП Тюрніков розміщує об'єкти на даному місці для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п.5.1 договору, сторони визначили, що плата за розміщення об'єктів на території Дитячого парку вноситься щомісячно до 5 числа поточного місяця ПП Тюрніковим на спец. рахунок СДОЕЦ у розмірі 100,00 грн на місяць за одну точку.
Строк дії договору визначений пунктом 7.1 до 31 грудня 2009 року.
Вважаючи укладений між відповідачами договір таким, що приховує інший правочин, зокрема про оренду земельної ділянки і порушує права власника цієї земельної ділянки -Сімферопольської міської ради, заступник прокурора міста Севастополя звернувся в її інтересах до господарського суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним господарського договору, судова колегія вважає, що при вирішенні даного спору слід керуватися нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Так, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним про співробітництво №1 від 05 грудня 2008 року.
Так, вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановив що оскаржуваний договір укладений з метою приховання іншого правочину оренди земельної ділянки.
Судова колегія, перевіряючи підстави прийняття оскаржуваного рішення, дійшла висновку щодо правомірності правової позицій місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Так, дійсно надаючи строго відведене місце на території Дитячого парку для розміщення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 об'єктів для здіснення підприємницької діяльності, Сімферопольський дитячий оздоровчо-екологічний центр Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим фактично надав підприємцю земельну ділянку у користування.
Схожість даних правочинів вбачається з законодавчого визначення договору оренди земельної ділянки, яке міститься у статті 792 Цивільного кодексу України, і за яким наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Зміст викладеного вище пункту 1.2 оскаржуваного договору, який визначає його предмет, саме і містить умови передачі певної території, тобто земельної ділянки, для розміщення об'єктів, тобто для користування.
Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції правильно встановив, що правочин, який вчинено сторонами при укладанні договору про співробітництво, спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму земельної ділянки, який сторони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 235 Цивільного кодексу України у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який насправді вчинили.
Таким чином, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) земельної ділянки.
Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюється Законом України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Земельна ділянка, яка є предметом оскаржуваного договору перебуває у власності територіальної громади міста Сімферополя в особі Сімферопольської міської ради, оскільки правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка фактично знаходиться у користуванні Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, у відповідача відсутні.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі»та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до статті 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування є суб'єктами земельних відносин, здійснюють регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.
Згідно з пунктом 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Статтями 124, 125, 126 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на дату укладення договору, регламентовано, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником і користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Крім того, частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи те, що між відповідачами фактично укладений договір, який містить елементи договору оренди земельної ділянки, проте доказів підтвердження права на земельну ділянку Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим судам першої та апеляційної інстанції не надано, а також те, що спірний договір укладено з недотриманням відповідної форми, передбаченої для договорів оренди земельної ділянки, судова колегія дійшла висновку щодо наявності достатніх правових підстав для визнання його недійсним у зв'язку з невідповідністю його змісту викладеним вище положенням земельного законодавства.
Таким чином, договір про співробітництво №1 від 05 грудня 2008 року є недійсним.
Доводи заявника апеляційної інстанції стосовно реального виконання умов спірного виконання і бажання настання його наслідків не спростовують викладених вище висновків і відносяться до такої підстави недійсності угоди як фіктивність, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, проте вона не визначалась прокурором як підстава заявленого у даній справі позову.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України з правильним встановленням всіх обставин справи.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року у справі № 2-2/6337-2009залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Л.М. Заплава
Г.К. Прокопанич